Двадцять першого грудня дві тисячі одинадцятого року, о десятій годині сорок п'ять хвилин, я з метою підриву антиконституційного ладу Російської Федерації прибув до будівлі Державної Думи РФ за адресою вул. Тверська, будинок 2.
Тут була запланована акція небайдужих громадян "Лже-депутати - здайте мандати!". Задумка була в тому, щоб блокувати будівлю Держдуми і просто банально не пустити цих упирів, які захопили владу і яких ніхто не обирав, усередину. Та пішли вони, тому що, ось чому.
Ну, що називається, прийшли я і нацболи. Було чоловік п'ятдесят, напевно. Нас швиденько скрутили і розіпхали по автозаках. Мене під білі рученьки - на цей раз вкрай ввічливо - персонально проводив мій старий знайомий полковник.
На цьому російську революцію 2011 року можна було вважати закінченою. Десять днів. Це, по-моєму, остання акція прямої дії, в якій я брав участь, і яка мала сенс. Все інше потім вилилося в узгоджене ходіння з кульками обгородженими загонами і роки через півтора затухло саме по собі.
Це була остання акція прямої дії, в якій я брав участь, і яка мала сенсПаша Шехтман зараз біженець, Саша Сотник - біженець, Віра Лаврешина відсиділа в СІЗО за новими звинуваченнями. Решта - у внутрішній еміграції. Я теж не приший кобилі хвіст. Націонал-зрадник.
А нацболи тепер затяті путіністи. Я для них тепер ворог. Лимонов в кращих традиціях націонал-більшовизму відправив своїх малоліток воювати за російський Донбас проти фашистської хунти. Кого з них там перемололо, а хто повернувся, вже не цікаво.
А та Держдума наприймала законів: про заборону усиновлення, про анексію Криму, про екстремізм, про тероризм, про продовження повноважень, про Росгвардію, про дозвіл стріляти в натовп, про застосування катувань, про узаконення відправки "добровольців" на Донбас, про відправку строковиків у Сирію й інше, й інше, й інше.
І все одно гарний був час. Ті десять днів. Час, коли ще щось можна було змінити. Хоча ніхто і не прийшов.
Такі ось справи.
Текст опубліковано з дозволу автора
Більше поглядів тут