Томас де Ваал, старший науковий співробітник Carnegie Europe
Поширювана Росією дезінформація і здійснювані нею хакерські зломи стали важливим фактором на президентських виборах у США з причин, які до Європи не сильно відносяться. По-перше, американці отримують інформацію з багатьох незрозумілих сайтів, які годуються російською дезінформацією і витоками. По-друге, обраний президент Дональд Трамп проводив свою кампанію через Twitter, повторюючи часом російські меседжі. По-третє, Трамп переміг завдяки невеликій перевазі в колегії вибірників. Якби кілька людей у Мічигані, Пенсільванії та Вісконсіні проголосували інакше, ми б зараз так активно не говорили про росіян.
Цього року російські медіаексперти та тролі спробують посилити наявний у Європі популістський наратив про імміграцію, ісламістську загрозу і корумповані еліти, які віддалилися від народу. Але головний інструмент російської пропаганди, телеканал RT, має невелику аудиторію - спецслужби США сильно завищують його вагу. Більшість європейців досі дивляться новини на традиційних каналах.
Тому аналітикам не варто думати, що це війна, в якій можна перемогти російську дезінформацію. Це породжує спокусу почати користуватися контрпропагандою і знизити журналістські стандарти. Європі просто потрібна хороша журналістика, яка б не підгодовувала забобони про те, що континент зіткнувся з моральною загрозою з боку Сходу і Півдня.
Дезінформаційні операції, які раніше працювали в Радянському Союзі, вельми успішно використовуються сучасною Росією
Джанні Ріотта, член Ради з міжнародних відносин
Деякі люди в Європі із задоволенням просувають і поширюють дезінформацію з Росії або Македонії. Є веб-сайти, журнали, політичні форуми та фонди, які активно заохочують тролів російського президента Володимира Путіна. Дезінформаційні операції, які раніше працювали в Радянському Союзі, вельми успішно використовуються сучасною Росією. Рано чи пізно стане зрозуміло, хто в Європі заробляє гроші на цих операціях. Можна багато чого зрозуміти, просто простеживши за групами людей, пов'язаних з RT або Спутником, напівофіційними сайтами російської пропаганди, які майстерно змішують новини з дезінформацією.
Якщо йдеться про офіційну Європу – Європейську комісію, Європарламент та інші інститути – ситуація як і раніше сумна. У Європи зовсім немає мужності, щоб протидіяти Путіну і його Червоній армії тролів. Коли Трамп виявиться в Білому Домі, протистояти Росії стане ще складніше і небезпечніше. Мало хто на це зважиться, хіба що Ангела Меркель спробує після федеральних виборів. І саме тому стане новою мішенню цифрової армади, тролів і WikiLeaks.
Джеймс Роджерс, департамент політичних і стратегічних досліджень Балтійського оборонного коледжу
Європейці можуть побороти російську пропаганду. Мета Путіна – зберегти свою владу, ведучи війну проти гегемонії Заходу, щоб змістити, послабити і, врешті-решт, зруйнувати зв'язки в ланцюжку гегемонії Заходу: свобода, демократія, верховенство права, які підтримуються окремими країнами і скріплюються трансатлантичними організаціями. Москва хоче це зруйнувати.
Путін розуміє, що, не маючи власного меседжу й ідеології, він не зможе систематично протидіяти Заходу. На відміну від Радянського Союзу, у сучасній Росії немає ні універсальної ідеології для глобальної привабливості, ні ресурсів, щоб вести боротьбу проти гегемонії Заходу. Але режим Путіна розумний: він зрозумів, як змістити силу західних держав, знищивши віру народів в їхній уряд, що є наріжним каменем західного порядку. Отже, режим Путіна поширює міфи, брехню і дезінформацію.
До недавнього часу Захід ігнорував успіхи Москви, але тепер він намагається коригувати поширення дезінформації. Втім, Захід не виграє, поки не підвищить свою власну стійкість і не включиться в політичну війну проти Кремля. Путін не непереможний. Європейці повинні знайти спосіб розгорнути конфлікт в іншу сторону, піти в атаку і зруйнувати ідеологічне ядро путінізму – ідею, що Росія може знову стати великою державою.
Все викладене автором – виключно його особиста думка
Ульріх Спек, старший науковий співробітник брюссельського представництва Королівського інституту ім. Хуана Себастьяна Елькано
Проблема з боротьбою проти російської дезінформації полягає в тому, що демократії не можуть самі встановлювати факти і породжувати інтерпретації, інакше вони нічим не будуть відрізнятися від автократій. Демократії можуть лише надавати безпечний простір для представників громадянського суспільства, які встановлюють факти, керуючись ідеалами об'єктивності і розвиваючи альтернативні наративи. Тому завдання з боротьби з російською дезінформацією лежить на громадянському суспільстві.
Тим не менш, громадські простори багатьох демократичних громадянських суспільств наразі особливо уразливі, оскільки переживають складний історичний перехід від традиційних до онлайн-платформ. Медіа все ще не сформували бізнес-модель для нового медійного простору, через що їм часто не вистачає коштів. Саме тому приватні фонди повинні внести свою лепту, надавши кошти для фактчекінгу, а також проінформувавши суспільство – включно з редакторами – про те, як діє дезінформація.
Роль держави обмежена: вона може і повинна більш активно інформувати суспільство про свої дії і розвінчувати брехню про себе. Але, будучи демократією, вона не може перетворити себе в джерело інформації або наративів.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі. Републікування повної версії тексту заборонено
Повну версію колонки Джуді Демпсі читайте на Carnegie Europe
Більше поглядів тут