Росіяни без розпізнавальних знаків

Погляди

16 лютого 2018, 01:28

Віктор Шендерович

Російський письменник-сатирик, теле- та радіоведучий

Путінська авантюра в Сирії підійшла до логічної та небезпечної межі: бойового зіткнення з військами НАТО

І можна скільки завгодно валяти дурня і повторювати мантру про «я не я, і хата не моя», але це нікого не обдурить, зрозуміло.

Убиті і поранені в Сирії найманці – громадяни Росії і фінансуються з російського бюджету. Фігура формального спонсора ПВК «Вагнер», кремлівського «кухаря» – фігура, зрозуміло, підставна: і всі його мільярди – перекачування державних грошей у приватні дружні руки, і сам він давно, як вірний пес, відкрито служить Путіну.

Це були росіяни, а що вони бігали по Сирії без розпізнавальних знаків, – так у нас і олімпійці тепер бігають без розпізнавальних знаків.

«Злодійкуватий президент – злодійкувата країна» – скажу я, трохи переінакшивши передвиборний слоган.

За що ж поклали життя найманці з ПВК Вагнер?

Відповідь відома з першої чеченської війни, під час якої федеральні генерали, не відволікаючись на забиті трупами рефрижератори, не забували домовлятися з польовими командирами про недоторканність нафтопроводів.

«Злодійкуватий президент - злодійкувата країна» - скажу я, трохи переінакшивши передвиборний слоган

Бійці ПВК Вагнер загинули – за чуже бабло.

Як розповів Коммерсанту товариш по службі загиблих, вони повинні були взяти штурмом завод з переробки нафти, що перебував під контролем курдського ополчення. Ось і весь біном Ньютона.

Головним бенефіціаром сирійського нафтового переділу, як неодноразово писали ЗМІ, став той самий кремлівський кухар, друг Путіна, з недавніх пір мільярдер. Його статки за час цієї війни збільшилася дуже істотно, бійцям же «кухар» платив тисяч по тридцять-сорок на місяць, причому рублів. Навіть гуманітарію зрозуміло, що з прибутковістю у такого бізнесу все в порядку, тож Євгена Вікторовича можна привітати.

Бійці ці тепер лежать, хто на клаптики розірвані, безіменно, хто по госпіталях Міноборони в Москві та Петербурзі.

А вдова загиблого Станіслава Матвєєва (з міста Асбест Свердловської області) чекає, щоб їй хоча б віддали тіло чоловіка, поховати. Але з Міноборони РФ все якось не дзвонять щодо генетичних зразків.

Жодної грошової компенсації за загибель чоловіка жінці, зрозуміло, не годиться, і вона тепер хоче тільки (цитую сайт «Настоящее время») «щоб уряд якось помстився, щоб пацанам пам'ять якась, щоб дружинам не було прикро за своїх чоловіків, щоб діти пишалися».

Кому має мстити за загиблих уряд, – питання, зізнатися, неясне.

Напевно, для початку – Україні, тому що Станіслав Матвєєв співтовариство встиг повоювати і на Донбасі. Він повернувся звідти не так давно і зайнявся був ремонтом квартир, але людині, підсадженій на вольницю та насильство, важко повернутися в мирне життя, і Матвєєв підписався на Сирію.

Уряд тут, дійсно, ні до чого, якщо не брати до уваги масового розтління громадян, вчиненого ним за допомогою центрального телебачення. Розтління, яке триває по висхідній.

Питання про «пам'ять пацанам» теж слизьке – імена найманців рідко прикрашають пам'ятні стели. А щоб діти пишалися, треба, щоб батько загинув у боях за Батьківщину, а не за бабло кооперативу кримінальників.

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени

Інші новини

Всі новини