Що зараз відбувається в Росії

Погляди

5 липня 2019, 08:05

Дмитро Орєшкін

Російський політолог

Когнітивний дисонанс — саме так, на мою думку, можна назвати все те, що відбувається зараз в Росії

Postdependence, що перекладається як залежність від попередньої траєкторії.

У 90-х же як було? Російська — а по суті радянська — людина була переконана, що всі біди трапилися від того, що нас поневолив Захід. А тому треба від нього звільнитися. Якісь міжнародні договори, Будапештський меморандум — всі ці нав’язані США норми і долари. Міжнародний морський арбітраж, кажете? Європейський міжнародний суд з прав людини? Російське населення щиро не розуміє, навіщо дотримуватися всіх цих їхніх рішень.

І міжнародну торгівлю ми розвивати не повинні, тому що у нас є все своє, і потрібно тільки жити цим своїм окремим світом. І те, що приєднали Крим — абсолютно правильно і чудово. І не тому, що Крим вже такий хороший, наша чудова здравниця, а діди там воювали і кров поливали — найголовніше, що таким чином ми послали Захід у дупу. Ми взагалі всіх послали, у нас свій власний погляд на світові проблеми, а ви хоч там лусніть.

Все це абсолютна ментальна хвороба, і нікуди від неї не подітися

Ви молодці. Таке відчуття захоплення сиділо в головах російської публіки. Але ось тільки пройшло 3−4 роки, і всі раптом почали розуміти — Крим приєднали, від експлуататорів звільнилися, але багатшими чомусь не стали. Російське населення просто не може повірити: для того, щоб розвивався бізнес, і росла економіка, потрібно дотримуватися правил. Не відбирати у людей власність, не порушувати демонстративно закони, не змінювати податків, не відбирати одні шматки у Ходорковського, роздаючи їх іншим.

Ні ж, багата країна — це та, яка всіх нагинає. Чечню, Україну, Грузію. А те, що за все це потрібно постійно і багато платити, росіяни не розуміють. Як і те, що механізм, який передбачає централізацію, вертикалізацію і ручне управління, сприяє розвитку не економіки, а консервації.

Люди не розуміють. Ціни ростуть, доходи падають, економічного зростання немає взагалі, а приблизно 3 мільйони росіян середнього класу щорічно переходять у клас бідних. Вони просто чомусь стали біднішими, хоча піднялися з колін. Так починаються болісні роздуми.

Росіяни роблять для себе висновок — в уряді п’ята колона. Там сховалися вороги і шкідники, губернатори крадуть, олігархи звідкись узялися — дивно, адже Володимир Володимирович з ними вже 20 років як воює — не дають восторжествувати справедливості. Звідси і дика популярність товариша Сталіна, запит на жорстку політику.

Все це абсолютна ментальна хвороба, і нікуди від неї не подітися. А раз так, то Путіна починають критикувати не за те, що він відірвав нас від Заходу, розвернув на Схід і перетворив Росію на велику Чечню, а за те, що був недостатньо рішучий.

Вони кажуть, що Путін слабак у порівнянні зі Сталіним. У народонаселення в головах живе ілюзія великого, могутнього і багатого радянського Союзу — вони давно забули, що насправді він був жебраком, Верхньою Вольтою з ракетами і нічим більше. І коли сьогодні ця патріотична більшість говорить про ЛНР/ДНР, то в їхньому уявленні Путін ці території злив. Наплювати на все міжнародне виття — їх треба було приєднувати, і тоді б ми стали ще багатшими. Хоча насправді ми б стали ще біднішими, тому що Путін як людина розумна розуміє, що це геть роздовбана територія з нікому не потрібним вугіллям, ціни на яке падають, і декласованим, спитим і криміналізованим населенням — такий подарунок йому не потрібен.

Але народонаселення цього не розуміє: так він же злив Донбас, не зміг домогтися Новоросії. Чи погано від цього Путіну? Насправді не дуже — він щиро зневажає це народонаселення. І знає, що варто намалювати на телеекрані іншу картинку, і люди сприйматимуть все інакше. А поки у нього є гроші платити за телевізор, а також силовиків і бюрократію — все гаразд і під контролем. І так воно і буде найближчим часом — ніяких революцій не проглядається. Для цього потрібно як мінімум дві необхідні умови — гостре невдоволення внизу і назрілий політичний розкол у верхах.

Коли вся ця склеєна соплями і кров’ю путінська вертикаль розвалиться, може, і Крим повернеться. Але сподіватися на те, що з пащі крокодила цю територію незабаром вирвуть, я підстав не бачу. Говорити зворотне значить просто не розуміти, як влаштовані крокодили.

І я не виправдовую дій Путіна, а просто як натураліст спостерігаю. Закривши щелепи — нехай навіть там неїстівна гантель — він просто не здатний їх відкрити. Варто сподіватися тільки на те, що колись він цю гантель почне ковтати і захлинеться.

Адже великою мірою, він все одно програє. З боку може здаватися, що впливовість Росії збільшується, але нічого подібного. Кого за кордоном ще цікавить цей Путін? Сусіди, ясна річ, бояться, як би танки не ввели, але для американців Росія — це вже 3 або 5 категорія проблем. Спочатку потрібно вирішити проблему з Китаєм, і не хотілося б, щоб в Ірані була ядерна зброя, ну, а найгірше, що тільки може зробити Росія — це зіпсувати життя комусь із найближчих сусідів. І це навряд чи — адже там вже всі готові. І Україна, і Прибалтика, і навіть Грузія.

Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Інші новини

Всі новини