Рішучий бій

Республіка Корея хоче миру, але готується до війни. 38-а паралель — лінія розлому двох цивілізацій. Світ став на краю цієї прірви, щоб зробити крок вперед чи назад

Олександр Пасховер

Якщо і настане в найближчі роки кінець світу, то прийде він швидше за все з Північно-Східної Азії. Але відповідальність за нього буде покладена на США, Китай і обидві Кореї. Якщо, звичайно, буде кому її покладати. Західна сторона Тихоокеанського басейну — найгарячіша точка планети, де градус кипіння підвищений через як мінімум три чинники. По-перше, це найбільш густонаселений регіон земної кулі, де проживає чверть світового населення з важкою історичною спадщиною.

По-друге, тут є сусідами найбільші світові економічні держави: Китай (№ 2), Японія (№3) і Корея (№11). Вони виробляють близько 25% ВВП планети, але кожна з них катастрофічно залежна від імпорту стратегічної сировини, яка приходить до них морем. У морі між цими державами безліч взаємних територіальних претензій, які кожен готовий захищати зі зброєю в руках. І це вже третя причина для занепокоєння.

Доктор філософії, президент Всеукраїнської асоціації корейців, професор Кан Ден Сік, з жалем визнає: "Йде курс на мілітаризацію регіону. Південна Корея теж посилено озброюється. Вона близька до того, щоб зайнятися ядерною зброєю".

Південна Корея поки просто близька, а ось Північна Корея вже 11 років розмахує ядерним кийком, погрожуючи близькому і далекому зарубіжжю атомною смертю.

Кім Ін Рен, зампредставника КНДР при ООН, ще в квітні 2017-го заявив, що в будь-який момент на Корейському півострові може вибухнути ядерна війна. Білий дім на такі загрози відповідає як офіційними нотами, так і на соцсторінці президента США. "Я сказав Рексу Тіллерсону, нашому чудовому держсекретареві, що він витрачає час, намагаючись вступити в переговори з "маленькою людиною-ракетою", — написав у Твіттері Дональд Трамп.— Побережи сили, Рекс! Ми зробимо те, що має бути зроблено".

Розшифрувати це послання Рексу нескладно. Америка до бою готова. У вируючому від ядерних пристрастей регіоні утворилися два протиборчих трикутника. Кан Ден Сік відкриває НВ цю нову геометрію світу: союз Японія-Корея-Америка проти союзу Китай-Росія-Північна Корея.

В другій половині минулого століття Республіка Корея (РК) дала всьому світу майстер-клас по стрімкому виходу з грязі в князі. Ще на початку 1960-х корейці були біднішими, ніж громадяни Замбії (південноафриканська держава — одна з найбідніших в світі). Через кілька десятиліть — Корея в числі найбільш ситих економік планети.

Колись бідний регіон, зруйнований антиколоніальною, громадянською, релігійною, глобальною війною, до 1990-го став центром світу, місцем народження транснаціональних гігантів. В першу сотню індексу Best Global Brands 2017 Rankings Корея дала такі імена: Samsung — вартість бренду понад $56,2 млрд (6-е місце в світі і 1-е в Євразії), Hyundai — $13,2 млрд (35-те), Kia — $6,7 млрд (69-те).

У той же час Корея, як і всі країни Східної Азії, вкрай залежна від критичного імпорту сировини з Європи, Близького Сходу і Тихоокеанського регіону — США, Канади, Австралії. Йдеться про мінеральну сировину, чорні і кольорові метали і т. д. Все це надходить в країну морями й океанами. Тим же шляхом корейський експорт курсує до ключових партнерів — США, Китаю, Японії (імпорт — $389 млрд, експорт — $483 млрд).

З 2016-го позитивне сальдо торгового балансу Кореї перевищило $93 млрд. Ці цифри переконливо говорять про важливість морських торговельних шляхів. Море — це дорога життя для всього регіону. Тому будь-яке втручання в цей "мокрий товарообіг" веде до колапсу навіть найбіьш передову економіку й примикає до неї світ.

У Білій книзі державної оборони РК за 2016 рік зазначено, що в регіоні утворився так званий азіатський парадокс — тобто висока економічна взаємозалежність і поглиблення конфліктів. "Структура одночасного співробітництва та протиборства між США і Китаєм стала основним фактором, що визначає стабільність в регіоні", — робить висновок Біла книга, видана міноборони РК.

Найнебезпечніший потенційний конфлікт XXI століття багатошаровий. У протистояння втягнуті дві наддержави — США і Китай. Перші протегують південь Кореї, другі — північ. Пекін — це економічний дах Пхеньяна. У міжнародній торгівлі Північної Кореї 93% припадає на долю Китаю, де щорічний обсяг досягає $6 млрд. На другому місці в партнерах Пхеньяна — Російська Федерація. Правда, її частка трохи перевищує 1% ($77 млн).

Пекін служить ще й політичним прикриттям КНДР, вважає Кан Ден Сік. У приклад професор наводить квітневу зустріч Трампа з головою КНР і керівником Центральної військової ради Китаю Сі Цзіньпіном. Глава Білого дому зажадав від лідера Піднебесної втихомирити свого розбурханого сусіда, маючи на увазі серію випробувань ядерної зброї, що проводяться Пхеньяном.

"Всі чекали, що після цього саміту припиняться випробування ядерної зброї в Північній Кореї, — каже Кан Ден Сік.— Але вони посилилися. Це і є китайська політика". Крім ядерних загроз миру, Пхеньян шантажує південних сусідів системою залпового вогню. З території Північної Кореї можна накрити 15-мільйонний Сеул звичайними ракетами системи Смерч, Град, Ураган. Їх практично неможливо перехопити.

"Без підтримки Китаю такої держави, як Північна Корея, не існувало б, — підкреслює Андрій Ніколаєнко, третій секретар посольства України в РК (2000-2006).— Північнокорейську проблему, на моє глибоке переконання, може вирішити тільки Китай. Питання тільки в одному — чи потрібно йому це? Відповідь — йому це не потрібно".

У Сеула немає вибору. Сеул хоче миру. Але Сеул готується до війни. Спільно з США був розроблений оперативний план 5029. Він має на увазі під собою реакцію на такі форс-мажори, як застосування північнокорейцями зброї масового ураження, громадянська війна в Північній Кореї і масовий приплив біженців.

Згідно з планом 5029, американці беруть на себе ліквідацію зброї масового ураження, включаючи ядерний арсенал, а південнокорейські війська приймаються за наземні операції. Цей експромт вимагає якісної підготовки.

І ось 11 жовтня бомбардувальники ВПС США, винищувачі ВПС Японії і Південної Кореї провели спільний тренувальний політ біля берегів КНДР. Заявлена мета — демонстрація сили потенційному супротивникові. Через п'ять днів авіаносець ВМС США і південнокорейський флот у складі 40 кораблів увійшли в акваторію Корейського півострова, щоб Пхеньяну було легше розглянути, з ким вони зв'язалися. Для переконливості з палуби американського гіганта водотоннажністю в 100 тис. т літаки F-18 Super Hornet зробили 90 бойових вильотів.

Ще через тиждень в акваторії Корейського півострова пройшли великі корейсько-американські навчання під кодовою назвою Courageous Channel. Військові вчилися проводити операції по евакуації цивільного населення.

Це розмахування червоною ганчіркою перед носом Кім Чен Ина розбурхало Пхеньян. Якщо звести воєдино і перевести з корейської на російську всі офіційні заяви КНДР, то вийде приблизно так: "радіоактивний попіл", "вогняне озеро" і "не смішіть наші КНДРи".

Але навіть якщо Кім Чен Ин не зважиться на локальний армагеддон, а перейде до класичної війни, то в наземній операції його шанси на успіх теж вельми привабливі.

Кан Ден Сік вважає, що якщо американці притиснуть Північну Корею до стінки, то керівництво Пхеньяна попросить військової допомоги у Китаю і Росії. Перш ніж за планом 5029 в КНДР опиняться американці, там вже будуть стояти китайські і російські війська. І ось ще: Корея — не Сирія. Тут мало рівнин і багато гір. Обороні є де зайняти зручну позицію, а атаці ніде сховатися. Перемогти в такій війні можна, але тільки ціною сотень тисяч життів американців та південнокорейців, вважає Ніколаєнко. Навряд чи Вашингтон готовий до повторення своєї в'єтнамської кампанії. Але нинішня ситуація виходить з-під контролю здорових сил.

Ніколаєнко намагається дослівно процитувати Уеслі Кларка, колишнього командувача збройними силами НАТО в Європі: "Південна Корея - це єдина точка на планеті, де американські війська можуть бути втягнуті в військову операцію не з нашої волі моментально".

РК розуміє, яким хитким є її положення і яким крихким є їхній мир, і тому активно озброюється. Військовий бюджет в 2016 році перевищив $51 млрд. Це на 20% більше, ніж у сусідній Японії, країни з населенням в 2,5 рази і з ВВП втричі вище, ніж в Кореї.

У Білій книзі РК зазначено, що військово-промисловий комплекс встановлює рекорди виробництва. За останні 10 років обсяг експорту озброєнь зріс в 14 разів — з $250 млн до $3,5 млрд.

Міноборони відзвітувало, що за підтримки венчурних компаній і урядових програм в процес активно втягується приватний сектор. Для нього створені торгові майданчики і канали ринку збуту оборонної продукції. Йдеться про будівництво винищувачів, літаків-заправників, систем залпового вогню, підводних човнів, фрегатів, наприклад класу Ульсан-1. Ця корейська розробка перевершує більшість аналогів в світі.

Корабелам вдалося встановити на легкий фрегат — водотоннажністю всього-то в 3,1 тис. т — потужне озброєння корейських розробників. А також забезпечити безпрецедентну для цього класу максимальну швидкість — 65 км/год при пристойній дальності походу — понад 8,3 тис. км. Фрегат цього класу володіє двома трьохтрубними торпедними апаратами, призначеними для знищення підводних човнів противника.

Корейці спільно з американцями також розробили концепцію з моторошною назвою Kill Chain (ланцюг вбивства). У неї включена система протиракетної і протиповітряної оборони і так званий корейський план масованого покарання і відплати — знищення транспортно-пускових установок, командних пунктів та бункерів, а разом з цим і всього уряду КНДР за допомогою удару балістичними або крилатими ракетами.

Але не можна забувати, що об'єднаним силам США, які тримають в Сеулі близько 18 тис. своїх військовослужбовців, і Південної Кореї (приблизно 655 тис. солдатів і офіцерів) протистоїть 1,2-мільйонна армія Північної Кореї плюс 7,6 млн резервістів і ядерний арсенал на додаток.

"Розгортання ядерного конфлікту призведе до обвалення провідних економік світу, що здатне спровокувати фінансову паніку, — резюмує Ніколаенко.— Світ може потрапити в кризу не по фейкових облігаціях. Це може бути військова криза".

П посол Республіки Корея в Україні Лі Янг-Гу каже: серце всього конфлікту — суперництво різних цінностей, різних режимів. "У Північній Кореї це комунізм, заборона демократії, ринкової економіки та політика закритих дверей, —  пояснює дипломат. — У Південній Кореї —  навпаки".

Підтвердженням сказаного є те, що у 2016-му в результаті імпічменту президент Пак Гин Хе була відправлена у відставку і тепер перебуває під вартою через жахливі звинувачення в корупції. Одне лише це позиціонує РК як унікальне явище в Азіатському регіоні. По-перше, дивний сам факт імпічменту в державі, де в ділового і громадського життя низи все ще кланяються верхам. По-друге, в Кореї навіть жінка може стати президентом, що досить радикально для азіатської культури. По-третє, в Кореї президент обирається тільки на один термін, а ось посадити його можна на будь-який.

Корея, ймовірно, швидше за всіх своїх сусідів пройшла шлях від феодалізму до розвиненого капіталізму і демократії. В офіційній назві її сусідки КНДР теж присутнє слово демократія, але північнокорейська дійсність неймовірно далека від демократичних стандартів. Там досі панує східна деспотія і тотальне нехтування правами людини.

Проте вже 20 років найважливіше питання, яке стоїть на політичному порядку регіону, — об'єднання двох таких різних Корей в одну. Процес цей вже кілька разів був близький до щасливої розв'язки і стільки ж разів сторони заходили в глухий кут. Одна з причин — для офіційного Пхеньяна питання об'єднання може вирішитися лише падінням режиму сім'ї Кимів. Ще одна причина провалів — різні підходи до вирішення проблеми об'єднання всередині Південної Кореї.

У цій країні ось уже довгі роки по черзі правлять дві великі політичні сили — консерватори і демократи. Раз в чотири або вісім років в результаті виборів вони міняються місцями. Одні йдуть у владу, інші — в опозицію. Потім — навпаки.

Консерватори сприймають тільки одне рішення корейського гордієвого вузла — рубати. Північна Корея — небезпечний і ідейний ворог. З нею домовитися неможливо. Потрібні жорсткі санкції і наступальна дипломатія. Демократичні сили запевняють, що язик до Пхеньяна доведе. Потрібно домовлятися. Тим більше, вже були досягнуті непогані результати такої стратегії.

У червні 2000-го відбувся перший саміт лідерів двох Корей. Президент Південної Кореї, представник демократичних сил Кім Де Чжун і лідер КНДР Кім Чен Ір (батько нинішнього лідера Північної Кореї) підписали спільну декларацію про мир і розвиток економічного співробітництва. Мир цей був непевним, але і він давав деяку надію на світле корейське майбутнє.

Ключовий пункт угоди — домовленість про створення індустріального парку на території Північної Кореї. Інвестор проекту — група компаній Hyundai. Але в 2003 році демократи програли президентські вибори. До влади в Кореї прийшли консерватори. Вони провели розслідування обставин організації саміту, який вважали зрадою національних інтересів. Була призначена слідча комісія, яка довела, що саміту передував великий хабар ($150 млн) в КНДР з боку керівництва Hyundai для того, щоб Кім Чен Ір дозволив побудувати у себе технопарк, та й взагалі пішов на цей історичний саміт.

Звинувачення моторошні. Проти Чон Мон Хону, одного з синів засновника гіганта і власника конгломерату Hyundai, було порушено кримінальну справу. Нещасний не витримав вантажу звинувачень і викинувся з вікна свого офісу в штаб-квартирі компанії в центрі Сеула.

Консерваторів ця жертва не зупинила. Вони продовжили гнути жорстку лінію, яка передбачала політику "ні миру, ні війни". І тоді в квітні 2004-го Пхеньян оголосив про завершення переробки 8 тис. стрижнів, що містять відпрацьоване ядерне паливо з реактора в Йонбане. Це означало, що КНДР має достатній запас плутонію для виробництва ядерної зброї.

9 жовтня 2006 року Пхеньян провів перше випробування атомної бомби. Через тиждень Рада Безпеки ООН прийняла засуджуючу північнокорейське керівництво резолюцію. Була накладена заборона на поставки і продаж КНДР військової техніки, а також матеріалів, які можуть бути використані у виробництві ядерного озброєння. Тепер, через роки, очевидно, які безплідні були всі ці зусилля. Пхеньян провів ряд випробувань, кожне з яких було могутніше за перше.

Ось передісторія, чому тепер потрібно розраховувати на найгірше. Її розповідає учасник тих подій Андрій Ніколаєнко. У 2004 році в Пекіні проходили шестисторонні переговори між Південною та Північною Кореєю, Японією, Китаєм, США, Росією. Американці попросили українське посольство виступити з таким посилом до пхеньянської делегації: "Навіщо вам створювати ядерну зброю? У нас був третій в світі арсенал. Ми роззброїлися. Є ж механізм міжнародних гарантій, на нас ніхто не нападає". "Я пам'ятаю ці переговори, — згадує Ніколаєнко.— Але те, що сталося сьогодні в Україні, геть перекреслює цей кейс".

Дипломат натякає на те, як ще в 1994-му Вашингтон, Лондон і Москва схилили Київ до підписання Будапештського меморандуму, згідно з яким Україна в обмін на гарантії безпеки і територіальної цілісності відмовиться від ядерної зброї. Через 20 років один з підписантів анексував частину території довірливої держави, а два інших висловили "занепокоєння".

"І це створило всі умови для Північної Кореї сказати сьогодні: хлопці, американці, південнокорейці, японці, йдіть в баню, — продовжує Ніколаєнко.— Підписуйте собі меморандуми, а ми будемо створювати бомбу". У цьому серіалі ще не поставлена крапка, але намітився несподіваний поворот.

В травні 2017-го в Кореї на зміну консерваторам до влади прийшов президент від Демократичної партії Мун Чже Ін. Консервативна партія Чосон ільбо забила тривогу. Вона вказує на той факт, що протягом року США вже п'ять разів вводили санкції проти КНДР. До них приєдналися країни ЄС, Китай, Росія, Японія. А ось Південна Корея — ні. 7 листопада в Сеул прилетів Трамп. Якщо йому не вдасться переконати Мун Чже Іна приєднатися до санкцій, це може означати, що Південь хоче миру будь-якою ціною. Крім війни.