"Чи потрібні уроки релігії у школі?"

НВ розпитало співвітчизників, чи варто в загальноосвітніх школах вивчати релігію та яким чином

.

.

Релігієзнавство в інституті було одним з найцікавіших предметів. У школі б теж не завадило вивчати історію релігій, але саме як історію. Дітям це цікаво. Я сам років у шістнадцять Коран прочитав, наприклад.

Якщо ж перекіс буде не в історичну частину, а в "десятинну" — здайте гроші на церковні календарі, послухайте панотця тощо, — то це буде "занадто". Світська держава зобов'язана контролювати цей баланс.

Що ж до львівської історії, то я вчора там був, заходив у кілька церков різних конфесій, всюди людно, там так заведено.

І дітей багато. Якщо це йде з сім'ї — чудово. Якщо ж школа сама вирішує, що нав'язувати дитині, не питаючи батьків і не надаючи вибору,— це неправильно.

Олександр Сидоренко (Фоззі),
музикант, соліст гурту ТНМК

Уроки релігії, безумовно, корисні, бо вони дозволяють дітям зрозуміти різну природу та зміст провідних світових релігій — християнства, ісламу, іудаїзму, буддизму. А розуміння веде до толерантності та солідарності в суспільстві груп, які сповідують різні погляди на життя.

Тому викладання основ релігії вкрай необхідне, але для цього Міносвіти має ввести нову спеціальність викладачів.

Тарас Березовець, політтехнолог

Відповім як вірянин. У мене є досвід життя без віри та з нею. І я можу сказати: погано, що [мого часу] в школі, крім досвіду, коли бабуся і прабабуся ходили в Новгород-Сіверський на прощу, знань про це не було.

Але я знаю, що, незалежно від того, вірить людина в Бога чи ні, Він є. Тому вивчати різні науки і не розповідати про Бога мені здається, неправильно. В школі учні мають чути про Бога. А ось як — тут я не фахівець.

Олександр Сугоняко,
голова Асоціації українських банків

Ні. Головне завдання будь-якої релігії — маніпулятивне керування людськими масами. Свою позитивну роль у розвитку цивілізації та суспільства релігії вже відіграли. Навіщо повертатися до минулого?

Необхідно формувати в дитини внутрішні моральні принципи та повагу до законів, а не острах покарання ззовні — виховання не можна підміняти страхом перед чимось віртуальним, яке все бачить і обов'язково покарає. Та й яку релігію викладати, не порушуючи права дітей з іншим віросповіданням?

Якщо ми хочемо, щоб прийдешні покоління були вільними, необхідно викладати історію релігій. Причому робити це мають атеїсти.

Олексій Бабич, лікар, генеральний
директор медичної лабораторії ДІЛА

Зазвичай уроками релігії є уроки християнської етики, і відповідно, викладачами виступають самі ж священики. Тому доцільніше, якщо діти за бажанням ходитимуть на такі заняття до церкви.

Вважаю, що загальні знання про релігію можна просто внести в окремі уроки історії. Тоді буде менше спотворень і маніпуляцій, а також невдоволення батьків.

Соломія Вітвіцька,
ведуча ТСН на 1+1

Уроки релігії потрібні. Але вони мають бути як релігієзнавство, а не катехизм. Це частина світової історії, й діти мають розуміти, що таке християнство, іслам, іудаїзм. Це наріжні камені, без яких ми не сформуємо [світогляду] дітей.

Інше питання, на що це може перетворитися — хто читатиме цей предмет і хто писатиме підручник для нього? Вважаю, це має бути чистий академічний виклад, без особистих симпатій і антипатій. Це має бути професійно, чітко і без усіляких надмірностей.

Ірина Медушевська, блогер

Уроки віри дитині дають батьки все життя. Або не дають — і тоді жодні інші уроки їх замінити не в змозі.

А уроки релігії — це справа спеціалізованої церковної школи для дітей парафіян, або медресе, або хедера та їм подібних.

У загальноосвітній школі їм нема що робити. Прозелітизм [прагнення навернути інших до своєї віри] — це справа дорослих між собою, а не між дорослим і несвідомою дитиною, позбавленою можливості вибору церковної інституції або відмови від неї.

Зураб Аласанія,
генеральний директор
Національної телекомпанії України

Якщо ці уроки будуть тільки предметом для перенесення внутрішньоконфесійних розборок на дітей, то я проти.

А якщо в цілому вивчати, які є релігії, то це розширило б кругозір. Але тоді потрібно вивчати всі головні релігії світу, давати про них загальні знання, а не намагатися втягувати дітей у питання, які дорослі самі не можуть вирішити в Україні.

Олег Рибачук, політик,
колишній віце-прем'єр України
з питань європейської інтеграції

Категорично ні. Єдиний урок, який можливий у світській державі, — урок історії релігії. Як неупереджений огляд можливих варіантів духовного вибору людини. Решта спроб нав'язати дитині те, що, можливо, суперечить світогляду її батьків та їхньому вибору, — аморально та неприпустимо в демократичній державі.

Релігійне виховання має здійснюватися в окремих спеціалізованих навчальних закладах за вибором і за згодою батьків, поки вони вирішують за дитину, та — в ідеалі — з урахуванням думки дитини.

Ініціативи священнослужителів, пов'язані з втручанням у навчальний процес, можливі тільки в разі збалансованого підходу у плані представленості різних значущих для конкретної території віросповідань, а також категоричної заборони на клерикальну пропаганду.

Олена Дерев'янко,
віце-президент Української PR-Ліги

Історія релігії в Україні — може, такий предмет потрібен? Це й історія, і філософія, і етика.

Якщо ж ми запровадимо просто урок релігії, то треба уточнювати, якої саме. Поки в Україні немає помісної церкви, такі уроки можуть роз'єднувати дітей, а не об'єднувати.

Олександр Бригинець,
громадський діяч, радник
Міністерства інформаційної політики України

Не забуваймо, що Україна — світська держава. Крім того, у нас чимало конфесій: греко-католики, два православних патріархи, мусульмани, іудеї, протестанти — це як мінімум.

Тому релігійна освіта в школі обов'язково когось пригноблюватиме, адже вона не може бути універсальною. Дотримуймося слів Христа і залишимо цісареве цісарю, а Боже — Богові.

Віталій і Дмитро Капранови,
письменники, видавці

Теологія або якісь основи цієї науки можуть і напевно мають бути частиною шкільної програми. Учні мають знати, які провідні релігії, як вони виникали, розвивалися, які засади вірувань тощо.

Але при цьому будь-які державні інститути, зокрема система освіти та середня школа, не можуть використовуватися в релігійній пропаганді.

Богдан Яременко, дипломат

Відповім як юрист. Частина третя статті 35 Конституції України говорить: "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви".

Лариса Денисенко,
письменниця, правозахисниця