Регіони набирають висоту
30 вересня 2016, 09:00
Подорожувати на літаку з Вінниці або Херсона до Європи чи Туреччини — це вже українська реальність: пасажиропотік в найбільших регіональних аеропортах нинішнього року виріс у рази
Катерина Шаповал
Щонеділі на табло Варшавського аеропорту імені Фредеріка Шопена з'являється нетипова для Європи назва міста прильоту: Vinnytsya. Скромний обласний центр із населенням 370 тис. осіб регулярно надсилає до Польщі літаки.
Вінниця з'явилася в розкладі варшавського аеровокзалу лише три місяці тому. Переліт до столиці Польщі й назад авіакомпанії МАУ став другим регулярним рейсом для вінницького аеропорту за останні кілька років. "Аеропорт відроджується, маємо позитивну тенденцію",— розповідає Ярослав Мазурець, директор вінницьких повітряних воріт. Він небагатослівний і не схожий на класичного менеджера: одягнений в потерту робочу куртку з логотипом аеропорту і світловідбивними смужками.
Ми розмовляємо в залі прильотів і відльотів: тут чистота і, схоже, свіжий ремонт. Мазурець журиться, що ще не всьому вдалося дати ладу, а треба: кількість людей, які подорожують через аеропорт, зростає. За вісім місяців таких виявилося 14 тис. А до кінця року, розраховує директор, буде і поготів 30 тис.
Ярослав Мазурець, директор міжнародного аеропорту Вінниця
Для Вінницького аеропорту це рекорд: у найуспішнішому в історії підприємства 2013‑му пасажиропотік склав 16 тис. осіб. "За серпень 2016-го ми обслужили 83 рейси,— розповідає Мазурець,— Це найбільша кількість [рейсів на місяць] за останні вісім років".
Схожими успіхами може похвалитися не тільки Вінниця. Інші українські регіональні аеровокзали також збільшили інтенсивність роботи цього року. У Чернівецькому аеропорту вперше за багато років МАУ відкрили регулярні рейси, з Рівного літають чартери української компанії Bravo Airways, а з Херсона нарощують кількість рейсів Turkish Airlines.
Дані щодо зростання пасажиропотоку вражають: Львівський аеропорт — плюс 27% пасажирів, Харківський — плюс 63%, а в Херсонському збільшення становило 111% за півроку. За вісім місяців частка регіональних аеропортів у загальній структурі пасажиропотоку країни досягла 28%. Це можна порівняти з докризовим 2011‑м, коли в Україні працювали також Донецький і Сімферопольський аеропорти.
Будівля Вінницького аеропорту схожа на десятки таких само "склистих" споруд, розкиданих на всій території колишнього СРСР. Незважаючи на те, що десяток років рух звідси не занадто інтенсивний, провінційний аеровокзал зараз схожий на звичайний регіональний європейський аеропорт: вимиті вікна, пофарбовані стіни, робочі кладуть свіжий асфальт на проїжджу частину.
На початку жовтня тут стартує так звана хасидська програма: МАУ спільно з авіакомпаніями Роза вітрів і Дарт повезуть на свято Рош Ха-Шана прочан з Ізраїлю до Умані й назад через Вінницю. Цьогоріч кількість рейсів за програмою збільшено, але її клієнти становитимуть тепер меншу частку серед усіх пасажирів аеропорту. Причина в тому, що збільшилася кількість інших рейсів, каже директор Мазурець.
У МАУ пояснюють: регулярні польоти з Вінниці — це експериментальна історія, яка має показати, чи є попит на польоти з боку мешканців Центральної України. Експеримент вдалий — попит є. "Коефіцієнт пасажирського завантаження на наші рейси з Вінниці до Тель-Авіва й Варшави стабільно високий",— каже Євгенія Сацька, прес-секретар МАУ. В майбутньому авіаперевізник планує літати з Херсона й Ужгорода.
Мазурець вважає, що пожвавлення відбулося завдяки поліпшенню економічної ситуації. Вона хоч і погана загалом, але стабільна: люди змирилися з поточним станом речей і трошки видихнули, переставши тотально економити. Ось авіація і підтяглася.
Про те, що українцям легшає, свідчить і індекс споживчого настрою, який розраховує компанія GfK: у травні він становив 50,1 відсоткового пункту, в серпні — 53,7 пункту.
Але регіональні аеропорти пожвавила не тільки економіка, а й політика. Восени 2015‑го Росія запровадила санкції проти Туреччини, серед яких була й заборона на продаж туристичних продуктів. Щоб зменшити збитки через те, що не приїхали російські відпочивальники, а також налякані терактами й держпереворотом європейці, турецька влада дотувала українські авіакомпанії, розповідає Олександр Ланецький, гендиректор консалтингової компанії Friendly Avia Support. Так, за його словами, якщо раніше турецькі аеропорти стимулювали перевізників бонусом, який давав право на знижку на обслуговування в наступному льотному сезоні, то вже цього року платили пряму грошову дотацію. Втім, жоден із представників авіакомпаній, опитаних НВ, факт отримання дотацій не підтверджує.
Проте, за даними Сергія Хижняка, експерта офісу ефективного регулювання BRDO, пасажиропотік до Туреччини з українських аеропортів цьогоріч подвоївся.
Вукраїнських авіакомпаніях кажуть, що освоювати регіональні аеропорти їх змусила посилена конкуренція за пасажира. Віктор Тєлєгін, генеральний директор авіакомпанії Bravo Airways, каже: зосередившись лише на вильоти з Києва, дуже складно конкурувати з великими авіакомпаніями. "Якщо ми хочемо зайняти місце на ринку, то маємо брати регіонального пасажира — літають не тільки кияни",— вважає він. Цього року Bravo Airways повезла пасажирів у Бодрум і Анталію з аеропортів Кривого Рогу та Рівного.
Той-таки Рівненський аеропорт, хоч і має статус міжнародного, до приходу київської авіакомпанії був на межі закриття, розповідає його директор Ігор Насинюк. Відкриті цьогоріч чартерні рейси до Туреччини стали першими туристичними польотами з аеропорту за останні 10 років. раніше тут приймали лише чартери з посадовцями та військову авіацію.
У Кривому Розі схожа ситуація: ще навесні місцевий аеропорт перебував на межі відключення електрики, а співробітники працювали по чотири дні на тиждень.
Тєлєгін зізнається: спочатку він побоювався, що через поганий техстан злітно-посадкових смуг гума на шасі літаків буде занадто зношуватися. А технічні проблеми буде складно розв'язувати через віддаленість від основної бази. Але ні ці очікувані неприємності, ні побоювання, що пасажирів буде недостатньо, не справдилися. “Я думав, літак поменше доведеться туди ставити,— зізнається директор авіакомпанії.— Але не довелося: 170‑крісельне судно було повне-повнісіньке".
Цілком імовірно, що перельоти з регіональних аеропортів скоро вподобають і столичні пасажири. Ціни на рейси з провінції нижчі, ніж з Києва. Наприклад, якщо порівнювати польоти зі столиці та Вінниці до Варшави і назад, які виконує МАУ, то на одну дату з головного міста країни квиток коштуватиме 3.384 грн, а з обласного центру — 2.204 грн. "Одна з причин [виникнення різниці] — у регіональних аеропортах зазвичай дешевше обслуговувати пасажирів",— пояснює Сацька з МАУ.
Але в історії зі зростанням авіаперевезень через регіональні аеропорти є не тільки позитивні сторони. Справа в тому, що практично всі вони були побудовані в 1970-80‑х і вже виробляють свій ресурс, каже Хижняк з BRDO. Сучасною інфраструктурою можуть похвалитися лише відремонтовані до Євро-2012 Львівський і Харківський аеропорти. Інші ж не тільки мають стару інфраструктуру, але і технічно не можуть обслуговувати великі сучасні судна Boeing і Airbus.
“Тоді [в СРСР] були Ан-2, Ан-24, Ту-134. Вони могли витримувати будь смугу з вибоїнами",— пояснює директор Вінницького аеропорту. Літаки, які використовуються зараз у комерційній авіації,— важчі, отже, й вимогливіші до якості злітної смуги. До того ж сучасні повітряні судна потребують нового обладнання — трапів, пристроїв для заправки водою, туалет-сервісу.
Власниками українських аеропортів зазвичай є місцеві ради. На модернізацію у них немає грошей. Комунальні підприємства часто ще й просто розкрадаються, як сталося в Миколаївському аеропорту, екс-директора якого прокуратура звинувачує у розкраданнях. А в Сумському аеропорту проведений на замовлення міськради аудит виявив нецільове використання коштів. Депутати міськради Кривого Рогу підозрюють у такому само керівництво місцевого аеровокзалу.
Сьогодні більшість регіональних аеропортів не відповідають сучасним вимогам, підсумовує Мазурець. Це не дозволить багатьом з них приймати літаки міжнародних авіакомпаній. Вони не зможуть приймати важкі далекомагістральні літаки, а також, наприклад, Boeing 737, у якого двигун розташований низько і може всмоктати сміття з руйнованої смуги, каже Хижняк
Виняток — лише стратегічний Херсонський аеропорт, в реконструкцію якого місцева та центральна влада за останні два роки вклала понад 100 млн грн. Тільки в 2016‑му з Держфонду регіонального розвитку було виділено 44,28 млн грн на роботи з відновлення покриття, стернові доріжки та реконструкцію перону цього аеропорту. Що ж до Вінницького аеропорту, то, за даними місцевих ЗМІ, міська влада урізала фінансування.
Ситуацію має поліпшити ухвалена в березні 2016 року держпрограма розвитку аеропортів. Проте грошей на неї поки що не виділили. І невідомо, чи фінансуватимуть узагалі, кажуть співрозмовники НВ, які працюють на авіаринку.
Тож нинішній різкий сплеск авіаперевезень має великі шанси ось-ось ущухнути, завмерти на досягнутому рівні.