Розбірки супергероїв

Найочікуваніший кінохіт цього року Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості знятий дорого і ефектно, а всю славу заголовних героїв несподівано вкрала Диво-жінка

Олексій Бондарєв,
керівник відділу Техно сайту Новое Время

Отримавши запрошення на закритий допрем'єрний показ головного блокбастера 2016 року, я радів як дитина. На вході в зал не дивлячись підмахнув папірець про нерозголошення і вирушив у гості до дивовижного Всесвіту, де Бетмен вирішив дати чортів Суперменові. Але лише після перегляду зрозумів, яку тортури приготували підступні прокатники.

Весь час, що залишився до прем'єри, мені довелося мужньо стримуватися, коли хтось укотре запитував про те, як Бетмен в принципі міг кинути виклик невразливому Суперменові. Або про те, кому в здоровому глузді спало на думку, що "сільському" Бену Аффлеку годиться грати Бетмена. Або нарешті про те, коли в Голлівуді знову почнуть знімати фільми з оригінальними ідеями, а не вкотре пережовувати затягані історії.

Щодо останнього питання, до речі, висловитися хотілося найбільше.

Судіть самі. У класичному коміксі про зіткнення двох супергероїв старенький Бетмен злітає з котушок і починає мочити злочинців з такою люттю, що президент США просить Супермена вгамувати "вуханя".

Режисер Зак Снайдер знімає свій фільм за геть іншим сюжетом.

Під час подій, показаних в попередньому фільмі про Супермена (Людина зі сталі, 2013 рік), герой у червоному плащі в сутичці з інопланетним противником руйнує хмарочос корпорації Брюса Уейна.

Гинуть люди, і Уейн, який підробляє борцем за справедливість у вільний від керування багатомільярдним холдингом час, вирішує, що загальний кумир Супермен — помилковий бог. Бо люди не повинні гинути через амбіції інших.

Так Бетмен кидає виклик Суперменові. Який, до речі, прикидаючись в побуті журналістом Кларком Кентом, сумнівається в тому, що на боці добра перебуває саме таємничий Бетмен.

Якщо недавня трилогія Крістофера Нолана про Бетмена максимально віддаляла людину в костюмі кажана від коміксів і ставила філософські питання про співвідношення закону та справедливості, то фільм Снайдера — це чистий комікс.

Жодної шекспірівщини, жодних напівтонів, у які так глибоко занурювався Нолан, змушуючи глядачів вибирати між Бетменом, Джокером, Дволиким та іншими. Ти або на боці добра, або на боці зла.

І ця простота, помножена на надзвичайні кінематографічні зусилля і колосальний бюджет — понад $400 млн, робить свою справу.

Бойові сцени зняті на надхмарному рівні. Снайдер перевершив самого себе часів культових 300 спартанців. Решта "месників" і "хранителів" і поряд не валялися. Трилогія Нолана теж блякне.

Епічна битва Бетмена і Супермена на даху хмарочоса під дощем увійде в історію кіно. Складно повірити, але це рівень фінального бою в третій частині Матриці. Таке хочеться переглядати.

З Аффлека вийшов відмінний Бетмен. І не тільки тому, що, готуючись до зйомок, він, мабуть, жив у тренажерному залі й тепер фактурно цілком порівнянний з молодим Сталлоне. Просто Аффлек аж ніяк не прагне "дати Гамлета". Його герой нехитромудрий, а тому його моральні пошуки звичайному глядачеві не видаються надуманими.

Настільки ж простий і Супермен. Найнудніший з мальованих героїв (він же невразливий, чому йому потрібно співпереживати?) не може зрозуміти багатьох простих людських емоцій, але так зворушливо любить свою маму, що, дивлячись на те, що відбувається ближче до кінця фільму, не заплаче тільки бетонна статуя.

Найбільше фанати класичних коміксів обурювалися вибором "комедіанта" Джессі Айзенберга на роль лиходія Лекса Лютора: мовляв, він недостатньо брутальний для такого цинічного лиходія. Однак це було правильне рішення. На екрані й без того переважають брутальний Бетмен і непереможний Супермен. Якщо б і головний лиходій був таким само мачо, з тестостероном вийшов би явний перебір.

Утім, із тестостероном творці фільму розібралися інакше. Головним "експонатом" на цій "виставці Ван Гога" стала Галь Гадот. Ізраїльська модель буквально затьмарює собою двох великих героїв. Й у фінальній сутичці чоловіча частина аудиторії точно навряд чи роздивиться, хто кого і чим підірвав. У це складно повірити, але у фільмі з бюджетом $400 млн головним спецефектом стали довгі ноги Гадот. Коротше кажучи, костюм Диво-жінки вийшов на диво.

Кажуть, подивившись чорновий варіант фільму, боси Warner Bros. відразу підписали з Аффлеком контракт ще на три фільми про Бетмена. А за Галь Гадот і Диво-жінку не варто хвилюватися й поготів. Майбутнє кінокоміксів міцно стоїть на ногах. У буквальному сенсі цього слова.