У режимі очікування. Що треба знати про ракетні удари Росії

Хочу сказати, що очікувати удару можна будь-коли. От через 5 хвилин після того, як ви це прочитаєте, можна очікувати активності авіації, яка злетить, і може бути завданий удар. Всі, хто проживає в нас у центральних, західних областях (не на лінії фронту), можливо, десь у центрально-південних областях, всі очікують ракетного удару масованого, як це було восени чи зимою.

Хочу нагадати, що не менше ніж 5 областей у прифронтовій зоні потерпають щодня від ударів, і ми чуємо там щодня вибухи: це і ракети С-300, і реактивні системи залпового вогню, і ствольна артилерія і так далі. Тому тут не треба очікувати якихось ударів масованих ракетних. Я розумію що і преса хоче побільше на цю тему подати. Тому я би не став на цьому зациклюватися і жити постійно українцям у режимі якогось очікування. Ми в режимі війни вже перебуваємо цілий рік. Противник щодня завдає ударів різними засобами. Найчастіше це трапляється — Харківська, Дніпропетровська, Херсонська, Запорізька, Миколаївська області. А є серйозні руйнування, є втрати.

Противник зараз зменшив завдання ударів по критичній інфраструктурі. Це очевидно. Не вдалося йому здійснити свій ганебний намір тероризувати саме об'єкти паливно-енергетичного сектору. Для цього йому потрібні далекобійні високоточні ракети, дорогі ракети, які він у величезній кількості використав проти нашої держави саме восени. Цей стратегічний запас ракет противник фактично десятиліття, напевно, виготовляв і накопичував. Зараз очевидно, що є дефіцит цього озброєння. Тому більше тероризують саме ракетами С-300 та озброєнням, яке застаріле радянське, от, власне, і вся історія про ракетні удари. Так, можливий і наступний удар. Не треба його виключати, але говорити про якісь там конкретні дати я не можу.

Противник зараз зменшив завдання ударів по критичній інфраструктурі

Я не дорікаю журналістам, однак всі ці заяви і повідомлення, що постійно йдуть у новинах, вони і нагнітають паніку в суспільстві. Ось на Київщині збили безпілотник невстановленого типу. І одразу мені 800 дзвінків на телефон — прокоментувати таку «шалену новину». Тому, власне, і хочеться, щоб певний градус напруги цієї був знижений. Те, що кораблі в Чорному морі є — вони ж звідти нікуди не дінуться. Добре, що Туреччина виконує конвенцію і не пропускає в Чорне море ті кораблі, що у Середземному морі. Так, є в них і Каспійська флотилія, це теж треба брати до уваги. Але хочу ще раз і ще раз зазначити: як би вони не виходили з бухти Севастопольської на 2−3 км в море і не снували у відкритому морі в готовності чи не в готовності до удару — на це не треба реагувати. Вони можуть із бухти, зрештою, запускати ті ракети чи з Азовського моря. Тут питання ж не в цьому. Питання в тому, скільки росіяни готові витрачати тих самих «калібрів» з надводних чи підводних човнів. Бо як показує статистика, приблизно 10−15 ракет за раз вони випускали з морських носіїв. От тут питання не в самих носіях, а питання в запасі ракет. Чи готові вони завдавати більше ударів саме цим типом ракет. Тому що основна маса ракет при цих масованих ударах все ж таки летіла зі стратегічної авіації з району Каспійського моря.

Те, що вони зараз запускають ті поодинокі безпілотники, в принципі, це завжди воно було. Якщо проглянемо всі офіційні повідомлення за рік часу, щодня збивається чи то Орлан, чи то інша повітряна ціль, чи то ракета Х-59. Активність авіації, зрозуміло, буде плюс-мінус збільшуватися, можливо, зменшуватися, залежно від погодних умов, і це все відповідатиме тим діям, які тривають зараз на східному напрямку, особливо в районі Бахмута.

Повну версію інтерв'ю з Юрієм Ігнатом слухайте на Radio NV: