Результат президентських виборів в Сполучених Штатах відзначався в Москві з такою радістю і тріумфом, немовби Росія здобула велику політичну перемогу. Коментатори зловтішалися; громадськість забула про 99-у річницю комуністичної революції; в соціальних мережах розійшовся жарт про те, що російський авіаносець Адмірал Кузнєцов (відомий своїми темними вихлопними газами) випустив білий дим з труби перед оголошенням Дональда Трампа наступним президентом США.
Російські політичні еліти мали вагомі причини для занепокоєння з приводу очікуваної перемоги кандидата від демократів Гілларі Клінтон, оскільки знали, що вона жорсткий, компетентний і оскаженілий кібератаками Росії на сервера її виборчого штабу політик. Тепер вони очікують від нової адміністрації Трампа подяки за роздмухування скандалу з листами Клінтон, згоди об'єднати сили в Сирії для перемоги над терористами і, як мінімум, скасування санкцій проти Росії. Проте знаючі експерти попереджають, що новий курс у зовнішній політиці США не обов'язково буде вигідним Росії.
Ключовим питанням стануть особисті стосунки між двома лідерами – російським президентом Володимиром Путіним і новообраним президентом США Трампом. Зараз мало шансів на новий «погляд в очі», який переконає американського лідера, що Путін – той, з ким можна мати справу. Кремль підтвердив, що мав контакти з кампанією республіканця під час виборів. А Путін написав Трампу «прекрасний» вітальний лист і сподівається на нову розрядку у відносинах між Росією і США після першої телефонної розмови з новообраним президентом цього тижня. Тим не менш, для Трампа буде важливо продемонструвати, що він не є маріонеткою Путіна, у чому під час кампанії звинувачувала його Клінтон. Для Путіна дуже важливо, щоб його бачили «рівним», але навряд чи Трамп на це здатний, тому малоймовірно, що ці два суперегоцентрика стануть друзями.
Керівництво РФ пораділо б, якщо б США почали приділяти менше уваги порушенню прав людини і демократичних свобод у Росії. Будучи кандидатом, Трамп висловив байдужість до цього ліберального порядку денномго. Кремль може, таким чином, менше турбуватися з приводу американської фінансової підтримки «кольорових революцій».
Російських лібералів стривожить така перспектива, але важливо пам'ятати, що позиція американців ніколи не мала реального впливу на путінську політику придушення внутрішнього інакомислення. По суті, стати повноцінною «поліцейською державою» Росії заважає тільки неймовірний масштаб корупції в правоохоронних органах. І в цьому відношенні, як стверджує Олексій Навальний, після перемоги Трампа нічого не змінилося.
Незважаючи на те, що нова адміністрація США майже напевно не буде думати про «зміну режиму» в Росії, цей факт не зменшить потребу Кремля у перекладанні провини за поглиблення економічної катастрофи в РФ на зовнішніх «ворогів».
Інтерпретуючи перемогу Трампа як доказ кризи, що розгортається на Заході, придворні Путіна сьогодні очікують подальшого ослаблення єдності НАТО і, зокрема, розмивання позиції Альянсу щодо війни на сході України. Російські ЗМІ в деталях описують розчарування і занепокоєння в Києві, де логічно очікують зниження уваги з боку Вашингтона. Російські спецслужби відразу ж перевірили це, влаштувавши операцію проти групи українських «терористів» в Криму. Москва дійсно може тепер збільшити тиск на Україну, але виходу з Мінської безвиході все одно не передбачається, оскільки російські збройні сили не готові до великомасштабного зимового наступу.
Що стосується згуртованості НАТО, європейські держави-члени зрозуміли, як важливо підтримувати його, а також збільшити свої оборонні бюджети, як попереджуючий захід проти пасивності США. Оговтавшись від початкового шоку, багато європейських політиків вважають, що зміна керівництва в США змушує їх взяти на себе велику відповідальність за майбутнє Євросоюзу, і це навряд чи можна назвати хорошою новиною для Москви.
Росія також може зіткнутися з новими проблемами у своєму «повороті» до Китаю, який, на відміну від Москви, очікував більш стабільного та передбачуваного курсу від США. Тепер, китайське керівництво повинно оцінювати і враховувати ризики можливих торгових воєн зі Сполученими Штатами, і Росія в такому геоекономічному маневруванні буде грати дуже незначну роль. Путін і президент Сі Цзіньпін вважатимуть демонстрацію особистої приязні корисною, але скорочення торгівлі між країнами на тлі економічної стагнації Росії продовжиться. А російські нафта і газ продовжать знецінюватися на тлі більшого виходу американських виробників на світові ринки і скорочення попиту з боку Китаю.
У світі, який стає все менш сентиментальним і більш конкурентним, Росія може виявити, що її простір для маневру звужується. Путін навчився користуватися іміджем непередбачуваного лідера, але тепер США стали основним джерелом непередбачуваності на світовій арені. Схильність Путіна до несподіваних ініціатив і дій буде здаватися незначним на тлі вибухонебезпечності нового керівництва США, і Росія просто не готова до сюрпризів, які незабаром може почати організовувати Вашингтон.
Економічне зростання і модернізація може стати ключовим критерієм успіху, і деградація економіки Росії, швидше за все, зробить нездійсненними мрії Путіна зіграти головну роль на світовій арені. Спроби компенсувати цю слабкість шляхом використання «гібридної» військової сили як інструмента політики можуть дати Вашингтону привід продемонструвати твердість і рішучість. Звичка Москви блефувати без козирів може принести Путіну неприємності, які йому не по зубах.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Републікування повної версії тексту заборонено
Більше точок зору тут