Масштаби протестів виявилися для мене повною несподіванкою. Я недооцінив потенціал протесту, що існує сьогодні в Росії. Песимісти були осоромлені, і я в їх числі. Звичайно, не стаю одразу нестримним оптимістом, але бачу, що сталися зовсім несподівані для багатьох зміни.
По-перше, можна констатувати, що Олексій Навальний більше не є, як багато хто стверджували, лідером "московських креаклів (креативний клас – НВ) і мережевих хом'ячків". Його ініціатива зустріла відгук по всій Росії, що дуже важливо. Наступний пункт: кількість великих міст, де пройшли протестні виступи, – це теж велика несподіванка. Значить незадоволені є не тільки в ситих Москві та Петербурзі, але і в інших містах теж, де зовсім інше життя.
Важливий і якісний склад: на вулиці вийшла молодь. Наприкінці 2011-го - на початку 2012-го незадоволений був середній клас. А тут вийшла зла молодь, яка не бачить для себе майбутнього в країні, де все заздалегідь поділено між членами корумпованої путінської верхівки, включно з перспективами кар'єрного зростання, соціальними ліфтами, доступом до престижної освіти, професій. Молодь відчула, що в такій країні у неї немає майбутнього. Це абсолютно новий фактор.
Всі ці зомбоящики – в цьому випадку зброя, що б'є з гармати по горобцях, тому що молодь не дивиться телевізор
Якщо подивитися на обличчя учасників тих демонстрацій і навіть деяких демонстрацій, присвячених пам'яті загиблого Бориса Нємцова, то на вулиці виходили люди середнього і старшого покоління. Тут прямо било по очах, що вийшли молоді хлопці й дівчата, для яких інтернет – головне джерело інформації. Вперше продемонстровані можливості мобілізації людей через сучасні засоби комунікації. І виникає нова реальність. Наприклад, Навального поставили перед фактом, що він може отримати новий умовний термін і не зможе брати участь у передвиборчій гонці. А він заявляє, що встановить власні правила. І з'ясовується, що через мережу дійсно можна встановити і нав'язати владі свої правила гри.
Багато оглядачів зараз міркують, що це зроблено за підтримки ворогів Медведєва, що головним об'єктом був Медведєв. А я думаю, що це дотепний хід, який знову-таки нав'язав владі Навальний і його прихильники. Головним антигероєм всіх мітингів і маніфестацій був прем'єр-міністр, хоча й антипутінські гасла теж звучали. Але вістря протесту спрямоване проти голови уряду. Але влада в Росії влаштована таким чином, що за все, так чи інакше, відповідає президент. В тому числі і за корумпованого прем'єра.
Далі: у Путіна нема тому заміни. Він давно призначив би більш ефективного і авторитетного менеджера, але нікому не довіряє. Медведєв – єдина людина, яку він перевірив на ділі, яка отримала владу і повернула її назад. Прем'єр-міністр Росії володіє колосальними повноваженнями і колосальними можливостями впливати на політику в багатьох сферах, хоча про це багато хто забуває. Сам Путін це продемонстрував, коли був чотири роки на посаді прем'єр-міністра. Начебто ніде не зловживав владою, але залишався лідером країни. Путін теж про це пам'ятає, і не довірить посаду сильній людині. І якщо зараз з-під Медведєва вибивають стілець, перед Путіним постає колосальна проблема: "А якщо я звільню зараз Медведєва і поставлю умовного Кудріна, чи не втрачу я владу?" Нехай краще буде Дімон, безвольний і зневажений усіма коротун.
Думаю, що далі буде за принципом, який вже багаторазово перевірений: наступна хвиля протестів проти репресій щодо учасників першої хвилі. Тут важлива повторюваність. Цього разу вийшли 10 000, наступного разу давайте виведемо 30 000 – хлопці придумають як.
Ситуація завертається цікаво і незрозуміло. Всі зомбоящики, які мобілізували громадян пенсійного та передпенсійного віку дружно ходити і голосувати за Путіна – в цьому випадку зброя, що б'є з гармати по горобцях, тому що молодь телевізор не дивиться. А до роботи в соцмережах вони не готові, тому що молодь розумна: вміє відрізняти справжніх блогерів, онлайн-ресурси, коментарі від проплачених кремлеботів.