«Джихад проти Шойгу». Як Чемезов, Сєчин і Золотов оголосили «похід» проти улюбленця Путіна — Яковина

І дають дуже похмурі прогнози щодо майбутнього російського народу та самої Російської Федерації. І використовують вони при цьому надзвичайно непристойні слова та звороти. Хтось із зацікавлених людей підрахував, що всім відоме слово на літеру Б, за півгодини бесіди вимовили учасники цієї бесіди понад 150 разів. І, напевно, побічно це може вказувати на ступінь, скажімо так, смутку, розчарування, що оселилися в душах та умах російських елітаріїв і представників російської еліти.

Я хотів би лише прокоментувати кілька важливих моментів, на мій погляд, скажімо так, висновків із цієї розмови. Бо зміст не такий цікавий, як, на мою думку, певні висновки, які можна з неї зробити. По-перше, треба сказати, що не страждають на неадекватність ані Пригожин, ані Ахмедов. Вони чудово, точно оцінюють ситуацію: вони розуміють, що все дуже кепсько і в Російській Федерації, в уряді Російської Федерації, з її економікою, її політикою тощо.

Водночас вони правильно кажуть, що війна вже практично програна, немає шансів на перемогу у Російської Федерації. Там Ахмедов навіть досить яскраво висловився, що саме зроблять із усіма представниками російської еліти. Але Пригожин тут висловив сподівання, що ні, що є єдина надія на порятунок Російської Федерації — це в перемозі Путіна. Що Путін візьме зараз і виграє війну, і тоді ні за що відповідати не доведеться, тоді все буде нормально, класно й прекрасно. Ахмедов каже: ні-ні-ні, ти навіть не сподівайся на це, ніякої перемоги не буде.

Потім вони разом обговорюють Володимира Путіна, обзивають його усілякими поганими словами і кажуть, що Путін розгублений і що він не розуміє, що робити далі. Він взагалі ніколи особливо рішень не ухвалював, що Путін насправді завжди підписує ті папери, які йому приносять спеціальні люди. Сам він не любить приймати рішення, не вміє ухвалювати рішень і не хоче ухвалювати рішень. Тому зараз ситуація загалом, так би мовити, рухається самопливом, Путін її не контролює.

Це мені здається досить важливим — те, що Путіна багато хто сприймає як сильного лідера, здатного на те, щоб взяти на себе відповідальність, щоб прийняти вольове рішення. Ні, насправді ніфіга. Ці двоє кажуть, що Путін взагалі просто самоусунувся і лапки вгору і все, нічого не хочу і не буду. Насправді про це багато хто говорить, навіть такі люди, як воєнний злочинець і терорист Ігор Гіркін критикує Путіна за це. Говорять, що він самоусунувся від виконання обов’язків верховного головнокомандувача.

Це дійсно правда. Тому що Путін, наприклад, не приймає доповіді, навіть не створив Ставку головного командування. Він не звертається до населення стосовно того, що відбувається на війні. Він не пояснює елітам нічого того, що він збирається робити, який у нього план виходу із ситуації. Тобто він взагалі абсолютно самоусунувся від цієї війни, що викликає дуже сильне невдоволення багатьох російських, так би мовити, турбопатріотів, Z-тників чи ватників.

Тут ще такий момент цікавий, що навіть самі росіяни, які не можуть терпіти Україну, які виступають за повне знищення України, вони ставлять Путіну за приклад Володимира Зеленського в тому сенсі, що він щодня звертається до свого народу. Він пояснює, що робить, пояснює свою політику, з ким він говорив, яких заходів вжив. Плюс Зеленський регулярно проводить засідання Ставки Верховного Головнокомандування. В принципі, у Росії незрозуміло, хто відповідає за війну. В Україні за війну відповідає Зеленський, він керує країною та намагається розгромити армію, яка напала на Україну.

Тобто в принципі навіть, це дивовижна ситуація, для цих ватників Зеленський у цьому сенсі виглядає краще, ніж сам Путін. Оскільки він більшою мірою відповідає їхнім очікуванням у тому, що має робити верховний головнокомандувач під час війни. Путін же відмовляється від цієї війни, відходить убік. Як вони кажуть: Путін розгублений, не розуміє, що робити. При тому, що навколо Путіна всі все розуміють дуже добре. І там, якщо вірити Пригожину-Ахмедову, там уже всім ясно, що витівка з війною нічим добрим для Росії не закінчиться.

І тому зараз у Кремлі, в оточенні Володимира Путіна почалася боротьба за призначення винного за провал усієї цієї так званої «спеціальної військової операції». Ось вони кажуть, що Шойгу, міністр оборони, зараз перебуває під шквалом критики і що проти нього виступає Сергій Чемезов — це начальник Ростеху, така дуже нехороша людина, колишній товариш по службі Путіна в КДБ.

Цей Чемезов зараз керує всіма військовими заводами, умовно кажучи, в Російській Федерації, корпорацією Ростех, яка теоретично мала забезпечити перевагу російської армії в технічному оснащенні над армією українською.

Вона, звісно, обіср*лася за повною програмою, тому Чемезову зараз треба на когось звалити провину. І він вважає, що Шойгу тут підхожа кандидатура для того, щоб звалити. Плюс за Чемезова виступає Золотов, начальник Росгвардії. Цей Золотов — він такий із обличчям пияка, алкаша.

Така дуже цікава людина, яскравий персонаж. А також Сєчин, давній друзяка Володимира Путіна, командувач Роснафти, головної російської нафтової компанії. Загалом ця трійця — Чемезов, Золотов і Сєчин — зараз оголосили «джихад» Шойгу і намагаються його скинути, призначити його винним в очах Путіна, щоб Путін Шойгу карав, а не їх, не цю трійцю.

Дуже цікаво те, що виходить таке протистояння. Путін із Шойгу мав якісь давні стосунки. Вони разом голяка катаються по горах, у Сибіру на конях, вони там засмагають у ковбойських капелюхах. ...> І тому я навіть не знаю, хто з них переможе у цьому протистоянні. І, судячи з розмов Пригожина з Ахмедовим, вони й самі теж не дуже розуміють. Але знають, що таке протистояння є. Про Шойгу, про його інтелектуальні здібності у Кремлі місцеві еліти дуже невисокої думки: вважають, що Шойгу просто дегенерат якийсь.

Але водночас Шойгу дуже досвідчений, хитрий, хитрозроблений, я навіть сказав би — такий апаратний кремлівський царедворець, тобто борець. Він добре знає, як зберегти владу. Тому що він перебуває в уряді Російської Федерації в буквальному значенні ще з часів Бориса Єльцина, тобто вже 30 років фактично. Ми дізналися з цієї розмови про існування такого внутрішньосистемного конфлікту і навіть дізналися, хто які сторони займає в цьому конфлікті. Ще ми дізналися з цієї розмови дуже важливу річ, на мій погляд. Це те, що західні санкції не просто працюють, а працюють дуже добре, просто відмінно працюють.

І Пригожин цих санкцій боїться. І Ахмедов, який сам потрапив під ці санкції, ділиться своїм досвідом і каже, що санкції — це просто страшна річ, що пережити санкції йому виходить насилу. Що він не може собі навіть готель забронювати, що в нього немає кредитних карток, що все йому доводиться робити готівкою, що він нікуди поїхати не може, що в нього човен забрали. Загалом все його життя мільярдерське перетворилося на справжнє випробування, справжнє пекло і воно скрізь наражається на проблеми.

Що ще цікаве він сказав цьому самому Пригожину, на мій погляд, це те, що санкції — це погано, але ще гірше — якщо ти намагаєшся якось обдурити систему і з-під цих санкцій вилізти. Тоді, каже, на тебе звалюються якісь абсолютно пекельні неприємності, тобто життя твоє просто припиняється. Тому, на мій погляд, як я роблю висновки з цієї частини їхньої розмови, потрібно запроваджувати максимально жорсткі санкції проти максимально широкого списку людей із російської влади.

Є так званий список Навального: Навальний та його люди спеціально зробили таку картотеку із 600 осіб, куди записали всіх тих, кого вони вважають архітекторами сучасного російського режиму. Зокрема, наприклад, Ксенію Собчак, зокрема Олексія Венедиктова, багато кого ще — ось цих усіх. Звісно, треба на них санкції накласти. Але я ще тут і далі пішов би. Я б просто сказав, що будь-яка людина, яка обіймає будь-яку посаду в російській державній владі, вона автоматично підпадає під усі західні санкції.

Тобто ти став чиновником — на тобі санкції. Став депутатом — на тобі санкції. Пішов працювати в менти — санкції. У КДБ, у ФСБ — санкції. Військовим став — також санкції. Усім, хто має хоч якийсь стосунок до державної влади у Росії. Я думаю, всіх цих людей просто за фактом обіймання тієї чи іншої посади треба підводити під ці західні санкції.

Плюс обов’язково це потрібно робити щодо членів сім'ї тих, хто опинився під санкціями. Оскільки багато хто з них думають: ну гаразд, зі мною — біс з ним, уже все зрозуміло, куди подітися, а от синочок мій чи донька моя нехай у Лондоні чи нехай у Швейцарії пройдуть навчання, або батьків своїх відправлю я відпочивати чи лікуватися кудись у Німеччину, в якийсь Баден-Баден.

Ні, нічого такого не повинно бути, все має бути абсолютно чітко вказано скрізь, що й ті люди, які перебувають під санкціями, і члени їхніх сімей, найближчі родичі, їм теж має бути заборонено виїзд до Європи, користування всіма європейськими благами тощо. Мені здається, ось таким способом цей тиск на режим можна зробити практично нестерпним.

Тому що зараз так, бачимо, Ахмедов скаржиться, що йому важко і погано, але він все одно їздить туди-сюди. Він у Дубай їздить, і Пригожин у Дубай їздить. До речі, я так розумію, що вже після цієї розмови санкції було введено і проти Пригожина теж. Вони їздять туди-сюди, катаються світом, і їм потрібно це зробити скрутним.

Ще з цієї розмови двох цих джентльменів ми дізналися, що настрій у російській еліті дуже-дуже-дуже депресивний, просто ось зовсім їм погано, вони ні на що вже не сподіваються. Такі похоронні думки у них, абсолютна безнадія. І тут мені здається важливим, знаєте що? Ось якраз та обставина, що у своїх приватних розмовах про те, як їх це все дістало і як вони все це ненавидять, як їх дратує Володимир Путін, кажуть уже навіть наближені до самого Путіна люди, як-от Пригожин. Він не те, що наближений, ні, я неправильно висловився; він найактивніший, найгучніший прихильник Володимира Путіна у всій російській артистичній тусовці.

За це його обласкала влада тощо. Ну от, з’ясовується, що той же Пригожин на публіку обожнює Володимира Путіна, а поза очі його останніми словами обзиває. Якщо дійде до справи, то такі люди як Пригожин, які облизують Путіна публічно, природно, продадуть Путіна в першу чергу, зрадять і продадуть. І це, звичайно, добре, я не кажу, що це погано.

Але самі вони на цю справу не підуть, якщо дійде до справи. Самі на справу не підуть, бо всі вони відчайдушно боягузливі, ми це теж дізнаємося з цієї розмови. Найсміливіше, на що вони готові наважитися, це виїхати з Росії за кордон. Але та обставина, що Путіна називають ліліпутом, карликом, безвольним якимсь дегенератом тощо навіть найбільш боягузливі й на словах вірні його прихильники — це означає, що всі інші й поготів так думають і у своїх приватних розмовах усе те саме кажуть.

І ось тут те, що всі про це говорять, викликає дуже серйозну дилему для російської влади, питання ось у чому: як влада має реагувати на появу цього аудіозапису? З одного боку, перша реакція, звісно, покарати. Зробити так, що ах ти, сволото, ти називаєш мене карликом, ви вважаєте, що я довів країну до ручки і взагалі я дебіл, що почав війну? Добре, зараз ви в мене потанцюєте обидва, поїдете на Колиму ліс валити або золото мити до кінця своїх днів. Це перший інстинкт, перша реакція відреагувати так на появу цього аудіозапису.

Але розумієте, у чому річ? Якщо російська влада візьме зараз Пригожина, покарає, нагодує Новачком чи під машину він потрапить, чи до в’язниці, ще щось, загалом у нього почнуться якісь очевидні для всіх проблеми, у Пригожина і цього Ахмедова, це, звичайно, всіх приведе до однієї думки. По-перше, влада вважає, що запис справжній, тому й карає.

А по-друге, буде абсолютно чітке відчуття, що все те, що ці двоє говорять, і про армію, і про тотальну крадіжку в армії, і про настрій в еліті, про майбутнє Російської Федерації, дуже похмуре і темне. І про майбутнє особисто Володимира Путіна, яке нічим не яскравіше і не світліше, ніж майбутнє Росії, з їхньої точки зору. Загалом, якщо Путін покарає їх за всі ці висловлювання, то зрозуміло, він вважає, що вони справді так думають і що так думає вся російська еліта.

Виходить, що Путін образився на їхні слова і починає мститись. ...> Тому і Путін, якщо почне реагувати на цю телефонну розмову, абсолютно очевидно, що він вважає її правдивою. Виходить, що Путіну реагувати на цю розмову не треба, йому ж образливіше буде, він дасть сигнал всій російській еліті, що так, ви не одні так думаєте, що ця розмова є абсолютно справжньою.

І не лише еліті, бо її вже послухала половина російських обивателів, адже всім цікаво, про що там говорять у верхах, що вони думають «насправді». Тож усі послухали цю розмову. І якщо з’ясується, що ця розмова виявилася правдивою, для Володимира Путіна нічим хорошим це не обернеться. До речі, якщо поїдуть з Росії і Ахмедов, і Пригожин, теж стане зрозуміло, що обидва справді брали участь у цій розмові і вона справжня.

Але якщо не покарати їх, учасників цієї бесіди, то такі розмови вже можуть стати повсюдними. Якщо ФСБ почне ловити тих, хто веде такі розмови, вони будуть як Пригожин всі в один голос говорити: це не ми, це нейромережа, ми тут ні до чого, вас обдурили. А в цьому випадку, уявіть, якщо всі російські генерали, чиновники, музичні продюсери, олігархи тощо почнуть говорити, причому відкрито, що Володимир Путін — г*вно, що він завів країну в глухий кут, від нього тільки шкода і взагалі жодної користі.

Абсолютно логічним наслідком таких розмов буде консенсус, який звучатиме так: якщо Путін такий поганий, його треба прибирати. І реально треба прибирати. Якщо ці розмови вестимуться скрізь у однаковій тональності, ми вже бачимо, завдяки цій розмові, в якій саме тональності, однаковими словами, з однаковими висновками. То висновок про те, що врешті-решт годі це терпіти і Путіна треба прибирати, напрошується сам собою. Звісно, Володимиру Путіну такий висновок не потрібен.

Тут така тонка грань, бо коли такий консенсус є тільки в думках у людей, тобто всі так думають, але бояться щось сказати — це одна ситуація, вона не страшна для влади. Не дуже страшна для влади, скажімо так. Але зовсім інша ситуація, коли цей консенсус озвучено, голосно вимовлено, і всі починають про це говорити. Не тільки думати про це, але вже й обговорювати, розмовляти на цю тему, і не таїтися, розмірковувати більш-менш відкрито. У цьому головна проблема Володимира Путіна із цим злитим аудіозаписом.

Як казав один давньоримський імператор, маючи на увазі своїх підданих: нехай вони мене ненавидять, аби боялися. Мається на увазі, не важливо, що вони там усі думають, головне, щоб виконували мої накази. Але розмова цього Пригожина й Ахмедова може прибрати саме цей елемент остраху зі ставлення російських громадян, еліт до Володимира Путіна. Якщо їх ніхто за такі розмови не каратиме, то чого тоді боятися? Значить, можна говорити, тоді логіка «хай ненавидять, аби боялися» перестає працювати. І якщо така логіка перестає працювати, а на ній зараз побудована вся російська держава, то вона втрачає свій фундамент, її обов’язково почне штормити і хитати.

Як мені здається, ці двоє літніх людей, Ахмедов і Пригожин, як той хлопчик із притчі голосно крикнули, що король голий. Тепер королю або треба визнати, що він дійсно голий і покарати їх за те, що вони його посміли таким обізвати, або вдати, що ніхто нічого не кричав і далі йому розгулювати голим, вдаючи, що все окей, хоча всі бачать, що нічого не окей.

Я не знаю, як Путін реагуватиме, але ця історія вже досить сильно вдарила по його легітимності та сприйняттю Володимира Путіна як безумовного лідера, сильного лідера всередині російської еліти. Бо коли тебе обзивають всякими ну зовсім принизливими словами навіть такі боязкі й улесливі шістки як Пригожин, тоді значить у тебе справді великі проблеми з твоєю легітимністю і зі сприйняттям тебе в елітах. Тебе ніхто не шанує, навіть не тебе, а твоїх катів бояться.

Повернути ситуацію назад, у вихідну точку, Володимиру Путіну, як на мене, вже не вдасться. Це, звичайно, для нього було б ідеально, він хотів би все відмотати назад, щоб ніяких таких розмов не було. Але вже слово вимовлено, воно, як відомо, не горобець, тому його не повернеш, не зловиш. І я думаю, цілком можливо, через те, що зараз сталося, можуть з’явитися аналогічні записи аналогічних розмов.

Але головний підсумок ще раз скажу — це те, що легітимність Володимира Путіна всередині російської еліти цей запис добряче підірвав. Таких розмов, таких обговорень зараз буде набагато більше, аніж до появи цієї розмови Пригожина та Ахмедова. До речі, цікаво з’ясувати, що з ними самими тепер буде найближчим часом.