Кім і Путін — зустріч на космодромі. Про що домовилися два диктатори

Росія й далі програє артилерійські дуелі з українськими військами, а міністр оборони Сергій Шойгу і начальник Генерального штабу Валерій Герасимов ніяк не можуть закупити достатню кількість снарядів, щоб переломити цю тенденцію. Старі радянські запаси вичерпані, а нинішні темпи виробництва недостатні. Північна Корея може надати величезну кількість боєприпасів. Хоча значна частина цих боєприпасів має нижчий клас і якість, вони все-таки можуть бути достатньо ефективними, щоб певною мірою послабити тиск постійних українських обстрілів. Артилерія України, підтримувана Заходом, має перевагу в дальності і точності стрільби й отримає вирішальну перевагу з появою американських систем ATACMS. Російські бойові кораблі та засоби ППО в Криму дедалі частіше зазнають ударів крилатих ракет Storm Shadow і Scalp, які постачаються відповідно Великою Британією і Францією.

Путінський режим дедалі більше набуває рис диктатури Північної Кореї

Кремль заперечує, що з Північною Кореєю було укладено будь-яку угоду про військову або космічну співпрацю. Така угода могла б призвести до введення додаткових санкцій проти обох країн. Міжнародні санкції обмежили військове і космічне співробітництво між Москвою і Пхеньяном. Одним зі способів обходу цих санкцій може бути спрямування частини забороненого експорту та імпорту через Білорусь. Лукашенко нещодавно висловив готовність сприяти такій тристоронній співпраці. Кім проявляє явний інтерес до російських ракетних технологій. Запуск двох балістичних ракет під час його поїздки надав ваги його словам про впевненість у «великій перемозі» Росії над «скупченням зла».

До побоювань Заходу щодо справжніх масштабів зміцнення зв’язків між Росією і Північною Кореєю в Москві ставляться зі зневагою. Дещо вагоміший для Кремля голос належить Пекіну, який має всі підстави перейматися з приводу схильності Пхеньяна до брязкання зброєю, а також подальшого перебігу бойових дій в Україні. Китай не хоче, щоб Росія зазнала поразки від західної коаліції, очолюваної США, яка підтримує Україну. Однак він також не бажає надавати таку необхідну допомогу своєму проблемному стратегічному партнеру. Таємниче зникнення міністра оборони Лі Шанфу, який відвідав Москву в серпні 2023 року, можливо, відображає цю двозначність. У середині жовтня Путін має приїхати до Пекіна на саміт «Один пояс, один шлях», але ця «улесливість» перед головою КНР Сі Цзіньпіном навряд чи зменшить наростаючі труднощі у двосторонніх відносинах.

Економічна стагнація Китаю, що прогресує, кидає незвичний виклик його керівництву і спотворює його політичні уподобання щодо підтримки стабільності. Це викликає тривогу в Росії. Єдиним порятунком Москви від рецесії є забезпечення зростання нафтогазових доходів. У результаті Кремль нещодавно домовився з Саудівською Аравією про подальше скорочення видобутку нафти. Однак зростання цін на енергоносії зашкодить зусиллям Пекіна зі стимулювання економічного зростання. Вказівки Путіна про переведення торговельних розрахунків з Китаєм з долара США на юань посилили тиск на рубль. Намагаючись стримати розгул інфляції, глава російського Центробанку Ельвіра Набіулліна підняла процентну ставку до неймовірних 13%.

Ці економічні проблеми зводять нанівець зусилля російських коментаторів із прославляння Східного економічного форуму, що пройшов у Владивостоці. Метою цього заходу було залучення інвестицій на депресивний і знелюднений Далекий Схід Росії. Однак учасникам форуму було відомо про різке збільшення відтоку капіталу з Росії, що залишило як джерело інвестицій тільки державний бюджет. Путін підозрює, що стара бізнес-еліта, яку досі називають «олігархами», обурена його війною, яка знецінила їхні статки. Тому, щоб уникнути серйозної репутаційної шкоди, російський президент спробував сформувати нову групу лояльних підприємців шляхом розподілу активів, що залишилися після відходу західних корпорацій з країни.

Перерозподіл еліт супроводжується посиленням державного контролю і розширенням репресивних заходів. Путінський режим дедалі більше набуває рис диктатури Північної Кореї. Кім, найімовірніше, почувався цілком комфортно, оглядаючи російські військові бази разом із Шойгу і його співробітниками, яких навряд чи можна було відрізнити від свити північнокорейських маршалів, обвішаних відзнаками.

Важлива відмінність між режимами Путіна і Кіма полягає в тому, що Північну Корею було побудовано і підтримували протягом десятиліть для ведення війни, але вона не робила цього вже 70 років. У Росії картина прямо протилежна. Корумпований за своєю суттю режим у Росії був створений для розподілу багатої природної ренти і підтримки пасивності та споживчого ставлення населення. Нині країна намагається відтворити військову машину. Тривала війна з Україною — підприємство, абсолютно несумісне з природою путінського хижацького спекулятивного путінського режиму і, швидше за все, воно призведе до ще більших невдач і прорахунків Росії на полі бою.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV