Минулої п'ятниці, 6 квітня, Департамент казначейства США оприлюднив новий список жорстких санкцій проти російських бізнесменів, політиків і компаній. Сам факт його оприлюднення не викликав особливих потрясінь - покарання вже нависало над Москвою кілька тижнів. Несподіванкою стали вибір часу для розголосу і склад списку: у ньому менше олігархів і більше, ніж очікувалося, політиків. Санкції - наступний крок західних демократій після скоординованого вислання понад сотні російських дипломатів у зв'язку з імовірноюною роллю Москви в отруєнні колишнього російського подвійного агента і його дочки нервово-паралітичним речовиною у Солсбері, Великобританія.
У Кремлі очікували, що їх рішуча реакція на вислання дипломатів змусить Захід двічі подумати про подальшу ескалацію. Але завдано нового удару, який поцілив якраз у хворе місце - по особистих інтересах прихильників Кремля, чиї ліквідні активи зберігаються в безпечних місцях - в Лондоні та Маямі. Спочатку російська еліта, яка підпадає під нові санкції, запевняла у своїй прихильності, але представники десятків країн вирішили, що настав момент подумати. Президенту РФ Володимиру Путіну треба було б вселити впевненість у своїх соратників, але поки що йому не вдалося підготувати переконливу відповідь.
У порівнянні з так званим «кремлівським списком», оприлюдненим Міністерством фінансів минулого січня, цей список набагато краще підготовлений. Він спрямований на кілька груп людей, які причетні до випадків російської агресії; особливо причетних до анексії Криму у 2014 році, але зуміли уникнути покарання. Нищівного удару було завдано по Олегу Дерипасці та його бізнес-імперії. І хоча під час оголошення нових санкцій міністр фінансів Стівен Мнучин не згадував нічого подібного, ймовірною причиною вважають причетність Дерипаски до фінансування втручання у президентські вибори США 2016 року. Олексій Навальний, лідер російської опозиції, який часто викриває Дерипаску у масштабній корупції, «аплодує стоячи» такому покаранню. Але водночас шкодує, що у списку відсутні Алішер Усманов і Роман Абрамович. Різні бенефіціари російського кланово-олігархічного капіталізму з радістю сприйняли новину про санкції проти Аркадія Вексельберга, який був гранично обережний у своїх зв'язках із Кремлем. А ось наявність юних талантів із «нового покоління» Кирила Шамалова та Ігоря Ротенберга свідчить про те, що члени сімей найближчого оточення Путіна також перебувають під ударом.
Нові санкції посилюють тиск на путінських шпигунів, покровителів і співробітників правоохоронних органів
Нові санкції посилюють тиск на путінських шпигунів, покровителів і співробітників правоохоронних органів. Що важливо - під прицілом і Віктор Золотов, багаторічний керівник путінської спецслужби і командувач військ національної гвардії. Ця новостворена армія налічує 330 тис. бійців - головна сила Кремля проти публічних протестів на кшталт мітингів через отруйні відходи місцевого переповненого звалища в Московській області. Пріоритетне бюджетне фінансування національної гвардії дратувало інші спецслужби. Вони продовжують конкурувати одна з одною в хижацькому вилученні ренти і безпосередньому захопленні приватних (хоч і пов'язаних із політикою) підприємств, приклад - нещодавні випадки проти Зіявудіна і Магомеда Магомедова. Такі «перепалки» часто маскуються під операції з боротьби з корупцією, під час яких за ґрати демонстративно запроторюють співробітників середньої ланки митниці або військових, тоді як великі шахраї на кшталт Сулімана Керімова або Андрія Скоча, занесені до казначейського списку, залишаються під імунітетом від обвинувачення в Росії.
Як правило, вищезгадані особи ідентифікують погіршення свого особистого статку зі збитком для національних інтересів Росії, а тому саме вони вимагають від Москви відповіді на санкції США. У МЗС Росії минулого тижня затято заперечували причетність до хімічної атаки у Великобританії. Зброя нападу - нервово-паралітична речовина, виготовлена на військовому дослідницькому об'єкті в Шиханах. Проте, така агресивна риторика не стримала міжнародне обурення: Росія не дістала підтримки як в Організації із заборони хімічної зброї, так і на засіданні Ради Безпеки ООН. Можливо, російська дипломатія дійсно зневірилася, але вище керівництво на чолі з міністром оборони Сергієм Шойгу зайняли безкомпромісну антизахідну позицію на нещодавній конференції з безпеки в Москві.
На Путіна чинять занадто великий тиск, щоб він міг дати ту «жорстку відповідь», яку обіцяли в Міністерстві закордонних справ. Демонстрація ядерної потужності Росії могла б стати непоганим варіантом, але шість тижнів тому Путін уже виступав з пихатою «ракетною промовою», яка, по суті, не змогла поліпшити міжнародний статус Росії. Коли наприкінці 2012 року у США затвердили Закон про відповідальність за дотримання верховенства закону імені Сергія Магнітського, Путін відплатив забороною на усиновлення американцями дітей з Росії; подібна «асиметрична реакція» може бути відповіддю і цього разу.
Театром для використання нерішучості США може стати Сирія. Але останній тристоронній договір між Туреччиною, Іраном і Росією, підписаний в Анкарі, не дав Путіну будь-яких зачіпок. Експерти в Москві попереджають, що будь-яка експропріація американських бізнес-активів у РФ завдасть шкоди російській економіці. Але бажання завдати удару може виправдовувати навіть загрозу економіці. Примушує задуматися лише перспектива можливого візиту Путіна до Вашингтона. Російський лідер впевнений у своїй здатності «дружити» з важкими колегами. Але його потреба в успішній зустрічі робить Путіна вразливим щодо президента США. До того ж, закиди Дональда Трампа в бік Росії та Ірану за підтримку Башара аль-Асада після останньої хімічної атаки в Сирії, найімовірніше, тільки зменшать поле для маневру.
Новий президентський термін Путіна розпочався не кращим чином, як на внутрішньополітичній, так і на міжнародній аренах. Будучи старіючим самодержцем, він став примхливим і підозрілим до інтриг у своєму дворі; потреба затвердити приватне панування зростає. Кадрові перестановки часто виручали в таких випадках, але наразі складно замінити навіть некомпетентного Олексія Міллера в Газпромі або скомпрометованого Андрія Костіна у ВТБ Банку: вони хваляться тим, що дослужилися до отримання санкцій США. Керівники спецслужб хочуть завдати удару у відповідь США, але Путін досі не збирається відмовлятися від пошуку способів маніпулювання Трампом. Під відплату може потрапити внутрішня опозиція - цей розрізнений табір, в якому вітали санкції США, є легшою мішенню. Затягування репресивних гвинтів дає ілюзію більшого контролю, але лише до наступної перевірки реальністю.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена
Більше поглядів тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени