Насправді, на момент обрання Трампа, Путін, мабуть, реально розмірковував над тим, щоб згорнути війну. Принаймні, на деякий час. Ситуація у нього в економіці не найкраща, все якось явно йде не так, як очікувалося.
І тут прийшов Трамп, починаючи нахвалювати його, обіцяючи зняти санкції, посилаючи делегації обійматися з молодшими упирями із причету бункерного психопата. Говорив з ним по телефону, називав другом, обіцяв задовольнити низку його вимог.
З точки зору Трампа, він «протягував руку» та робив «дуже щедру пропозицію», яку Путін мав прийняти. Бо за нею йшли перезавантаження відносин, спільний бізнес, і дуже багато грошей.
Але для самого Путіна все мало зовсім інший вигляд. Сам він знає, що він — вбивця, терорист і міжнародний злочинець. І якщо вже з ним так рвуться дружити, значить в опонентів все дуже і дуже погано, вони дуже і дуже слабкі. Тому з ними не треба домовлятися. Треба всіх добивати, поки є така нагода.
Треба всіх добивати, поки є така нагода
Тому на наших очах він все більше і більше нахабнів, і, зрештою, відкрито направив усі ці «переговори» за відомою адресою. Навіщо йому переговори? Він майже усіх переміг, а головний ворог, США, і так капітулювали без бою.
Тепер він «усім покаже». Включно з НАТО. На території НАТО.
Ось так прекрасно завершуються вояжі різних Віткоффів, які у майбутньому можна буде брати для ілюстрації статей під назвою «некомпетентність».
Завершення війни по-трампівськи реально розтягує війну у часі. І, можливо, виводить її через невеликий проміжок часу на абсолютно інший рівень. Нахабність Путіна показує: він все уже вирішив, і буде бити прямо по «західному ворогу». Поки цей ворог, на його думку, максимально слабкий.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV