«Нерви у Путіна не витримали». У Росії почалися репресії проти прихильників війни. Що далі — інтерв'ю з політтехнологом Галлямовим

Зараз цей процес уже пішов, уже видно. Якщо ви зайдете в телеграм-канал Стрєлкова, то побачите, що після його арешту пишуть люди, підписуються «соратники Стрєлкова» або якось так. Вони там уже згадали про Конституцію, про свободу слова. І ображаються: «Як же так? Людина сказала правду, їй за це екстремізм шиють».

Тобто відбувається зараз зближення колишніх політичних супротивників. Ось цих «патріотів» із прихильниками [опозиціонера Олексія] Навального, умовно кажучи, з лібералами. І скоро, якщо так піде і далі, якщо ці репресії щодо цього табору триватимуть, це буде єдиний фронт.

Саме створення такого єдиного фронту, що складається зі сторін, які раніше не взаємодіяли одна з одною [сторін], з колишніх політичних супротивників, якраз передує революціям. 1917 року революція трапилася саме тому, що в якийсь момент проти імперії виступили як представники антивоєнного табору, більшовики, так і представники того табору, які спочатку підтримали Першу світову війну, ліберали, кадети.

— Ви бачите можливість того, що може бути якийсь союз ось цих ультрафашистів із лібералами?

— Це не буде союзом у чистому вигляді. І тоді, 1917 року, це теж не було союзом у тому вигляді, коли вони об'єднують зусилля, створюють єдиний штаб якийсь.

Ні. Вони б’ють просто режим кожен зі свого боку, але разом б’ють, відмовляють йому в праві на існування, в легітимності, розумієте? Вони разом починають кричати, що в країні немає свободи слова. І, відповідно, виникає таке відчуття, що вся країна вимагає свободи слова. І незадоволена її відсутністю.

Усі вимагатимуть чесних виборів, усі вимагатимуть демократії. Відповідно, у країні у людей, ще важливо — у бюрократії правлячої, ще важливіше — у військових, у всіх силовиків міцнішатиме відчуття, що проти Путіна взагалі всі — і зліва, і справа, і зверху, і знизу. І патріоти, і ліберали — всі об'єдналися проти Путіна.

Ось це відчуття і створює революційну ситуацію. Ось у таких ситуаціях революції і відбуваються.

Ще раз. Не обов’язково, що вони сядуть за стіл і підпишуть угоду про співпрацю. Ні. Але де-факто ця взаємодія, ця співпраця буде. Вони разом битимуть нинішній режим.

— Чи готові Z-патріоти бити режим? Я бачив ваш саркастичний коментар з приводу того, що зараз подивимося, як вони вийдуть на вулицю. Щось масових заворушень з приводу затримання Гіркіна не було.

— Ні, звісно. Я вже багаторазово говорив, писав, що загалом цей табір на самостійну політичну дію не здатний. Тому коли я говорив, що він почне бити, я маю на увазі не у фізичному сенсі слова, звісно.

Так, вони писатимуть у соціальних мережах, вони будуть відповідним чином голосувати на виборах. Тобто це насамперед не те, що Кремль отримає активних противників, — ні. По-справжньому активними противниками є тільки ліберали.

Та база, на яку Кремль спирається, та група підтримки зникне. Умовно кажучи, раніше прихильник Навального щось написав у соціальних мережах, приходить прихильник Стрєлкова, починає на нього наїжджати. І сперечаються. Але ж тих, хто читає там, у двісті разів більше, ніж тих, хто пише. Тобто читає там майже вся країна все це, а бере участь у дискусіях меншість. І ось 10 осіб сидить і читає, як ці двоє сперечаються. І в них є розуміння, що в Путіна є прихильники.

А якщо Путіна перестануть підтримувати ці патріоти в соцмережах, то силами одних тільки тролів — кремлівських і пригожинських — серйозну масовку не створиш. І, відповідно, всі ці 10 осіб, які читатимуть, бачитимуть, що всі вже проти Путіна: «Ось раніше за Путіна хтось щось писав, а зараз і не пишуть уже взагалі». Я кажу про це.

Політична боротьба робиться ж не тільки за допомогою вулиці. Вулиця — це вінець, якщо можна так висловитися, політичної боротьби, апофеоз. А от фундамент, основа — багато різних форм політичної участі. І треба їх усі мати на увазі.

— Чи розумієте ви, що стало тригером? Чому Гіркіна зараз саджають?

— Його саджають, тому що в Путіна здали нерви. Він не може собі дозволити, щоб об нього витирали ноги. Стрєлков дійсно останніми днями різко підняв градус критики. Путін вважає, що не можна такого дозволяти: «Якщо я таке дозволю, то через місяць усі почнуть це робити. Усі почнуть мене ображати, поливати, а мені на вибори йти».

Логіка є в тому, що я сказав. Дійсно, прецеденти створювати не можна. Але проблема в тому, що вирішуючи одну проблему, ліквідуючи прецедент, Путін створює своїми руками іншу проблему. Він штовхає ось цих патріотів в обійми лібералів.

Тепер усі ці патріоти переконуються в тому, що Навальний та інші ліберали мали рацію, коли говорили, що в країні диктатура, коли говорили, що в країні немає демократії, коли говорили, що в країні репресії.

Ось раніше до репресій ці хлопці ставилися нормально: лібералів саджають, вони ж зрадники, вони ж вороги Росії, «ланцюгові пси Пентагону», тому нормально. А тепер-то нічого собі. А нас за що?

Тому Путін, розв'язуючи одну проблему, ліквідуючи прецедент, сам же створює собі іншу проблему — знищує свою власну соціальну базу. Соціальну базу свого режиму.

Це свідчить про те, що у нього, у режиму зараз уже не залишилося оптимальних рішень, ресурс вичерпано. Будь-яке рішення, яке ухвалюють, воно несе в собі колосальний негативний потенціал, заряд. І ще треба розбиратися, чого там більше — позитиву чи негативу.

Раніше, поки режим ще себе не вичерпав, поки в нього були перспективи, він ще не зайшов у глухий кут, він був між хорошим і поганим варіантами. Він обирав хороший — отримував позитив. А зараз хороших узагалі немає. Є тільки погані варіанти, різного ступеня поганості: зовсім погано або середньо погано. Але в будь-якому разі оптимальних рішень перед ним уже не залишилося.

Та розвилка, в якій вони опинилися в ситуації з Гіркіним, це один із прикладів.

— Чи розумієте ви, хто і як доставляє Путіну інформацію?

— Моніторинг ЗМІ, моніторинг публічного простору готує пресслужба. Напевно, це не медійний моніторинг усе-таки. Напевно, моніторинг Кирієнко робить — ось ці блогери, ютубери, телеграм-канали. Він (Гіркін — ред.) по лінії Кирієнка, напевно, іде.

Але, напевно, і по лінії Радбезу, ФСБ — у них теж список загроз безпеці, зокрема медійні загрози, публічно-політичні загрози. Тому і звідти, напевно, теж він це отримує.

— Але можна ж не показувати про скомороха зі слабоумством. Ми розуміємо, як можна фільтрувати цю інформацію.

— А як? Не покаже Кирієнко, потім покаже Радбез. І в Кирієнка можуть виникнути проблеми: «Ти чого мене дуриш, за ніс водиш?» У тебе он чого там пишуть, а ти від мене приховуєш. Тому ні.

Якщо сам Гіркін потрапив до моніторингу (а він, безумовно, в моніторингу присутній, він помітний усе-таки гравець на політичному ринку), питання виникають: «А чи не намагаєшся ти маніпулювати настроями начальника?»

— Чого ви очікуєте далі від цього процесу над Гіркіним?

— Ось це буде той самий сигнал, який зробить патріотичну громадськість менш лояльною щодо режиму. Сигнал, що в країні диктатура, що в країні придушують свободу.

Головний висновок, який вони зроблять, буде такий: «Путін-то, виявляється, не за Росію, він за себе, за свій престол тільки турбується. Ми ж думали, що він патріот, а він мужика за правду до в’язниці запроторив». Це контрпродуктивно, звичайно, для Путіна.

Тому я не знаю, чим це зараз закінчиться. Є імператив, який рухає ситуацію в напрямку великого терміну, типу, щоб ніхто навіть не думав, що можна безкарно лаяти президента. Є імператив. Але є і протилежний імператив. Не треба перетворювати цих патріотів на своїх ворогів, не треба створювати невдоволення в їхньому середовищі. І якщо цей імператив переможе, тоді дадуть або умовно, або визнають невинним, або якийсь мінімальний термін дадуть.

Яка логіка переможе, не знаю. Повторюся, вони вибирають між поганим і зовсім поганим.

— Як це протиріччя пояснюватиме Кремль, силовики? Чи будуть вони пояснювати?

— Вони вже давно нічого не пояснюють. Вони роблять вигляд, що не чують. А тих, хто ставить незручні запитання, саджають. Тому цілком можливо, що вони продовжать саджати.

Там же слідом за Стрєлковим затримали Губарєва. Його відпустили вже. Його затримали, коли він одиночний пікет влаштував на Луб’янці на підтримку Стрєлкова. З’явилася інформація, що нібито Слідчий комітет перевіряє його на екстремізм теж. Тож, може, і його посадять.

У принципі, репресії можуть піти широким цехом — усіх незадоволених, усіх, хто ось ці відозви пишуть, зараз почнуть саджати. Загалом система так звикла реагувати на проблеми. І цілком можливо, що ця логіка в них візьме гору.

І чудово. Це та сама історія, яку можна просто із задоволенням спостерігати і радіти. По-перше, тому що ті люди, яких саджають, не найкращі люди на світі.

— М'яко кажучи.

— І хоча б із цього погляду вже приємно. А плюс ти розумієш, що що більше їх саджають, то менше вони лояльні щодо режиму. Режим, саджаючи їх, між собою і своєю власною соціальною базою — тим фундаментом, на якому він стоїть, — вбиває клин. Тобто свій власний фундамент він руйнує зараз. Це теж приємне видовище. Повним ходом країна рухається в бік революції.