У світлі більш теплого прийому Володимира Путіна на саміті Великої двадцятки в Туреччині, де він провів переговори з основними світовими лідерами, багато хто задається питанням, наскільки «потеплішають» відносини Росії і Заходу, враховуючи наростання терористичних загроз, та чи візьмуть РФ в коаліцію боротьби проти Ісламської держави?
Заклики до тіснішої співпраці з Росією звучали давно, але зважаючи на останні трагічні події у Франції, вони істотно активізувалися. Зокрема, французький президент Франсуа Олланд заявив, що має намір зустрітися з Обамою і Путіним, оскільки задля ефективної боротьби з екстремістами в Сирії необхідна єдина велика коаліція.
Якщо раніше російська сторона абсолютно самостійно здійснювала планування своєї повітряної операції в Сирії і не погоджувала нанесення авіаударів з західною антиіділівською коаліцією, то зараз, очевидно, склалися обставини, при яких найбільш активні учасники будуть прагнути координувати свої атаки. Росія, таким чином, виявиться втягнутою у цей процес.
У всіх сторін свої інтересиПо мірі наростання інтенсивності військової кампанії проти ІДІЛ, сторони будуть зобов'язані координувати свої дії. Тому цілком можливо доведеться говорити про якусь узгодженість між РФ і Заходом у військовому плані. Зокрема, за даними ЗМІ, Росія вже припинила наносити удари по силам антиасадівської опозиції, що було ключовим моментом для початку діалогу.
У той же час, про повноцінне входження Росії в антиіділівську коаліцію говорити передчасно. Природно, Путіну хотілося б створити потужну політичну коаліцію, яка дозволила б йому повернутися в систему координат Заходу, а в ідеалі ще й отримати за підсумками війни щось на зразок Ялтинської конференції 1945 року з розділом сфер впливу. Його програма-мінімум – повернутися за стіл переговорів, максимум – отримати більшу свободу дій в Україні та інших країнах, які він вважає своєю сферою впливу.
Тим не менш, військова коаліція – навіть якщо вона відбудеться – не означає політичної коаліції. Дуже глибокі розбіжності і недовіра між Заходом і Росією, тому дана взаємодія буде носити ситуативний характер. У всіх сторін свої інтереси. Хтось буде вживати термін «коаліція», хтось - ні. Це не так вже й важливо.
Важливо те, що це дозволяє Путіну повернутися в клуб найсильніших держав, оскільки в даному випадку потрібна військова сила, і в Росії вона є. Участь у сирійській кампанії дозволить Путіну повернутися з певної ізоляції, ставши одним із учасників вирішення проблеми, а не її створення. Тим не менш, у США теж є військова сила, і Росія в даному випадку не пропонує нічого унікального, чого немає у Заходу.
Крім військової взаємодії в Сирії, на саміті Великої двадцятки буде обговорюватися і Україна. Всупереч розхожій думці, Захід перебуває в таких умовах, що навіть при бажанні деяких політиків, він не зможе пов'язати сирійський процес з переговорами по Україні. Подібними діями він підірве свою легітимність, а це занадто висока ціна з урахуванням того, що в Сирії Росія не може запропонувати нічого унікального.
Більше точок зору тут