Три цілі Путіна. Що стоїть за хибними сигналами Росії Заходу
Погляди31 січня 2024, 16:30
По-перше, президент Володимир Путін наполягає на тому, що цілі його «спеціальної військової операції» залишаються незмінними. Україна має бути «нейтралізована», а в Києві буде встановлено проросійський уряд.
По-друге, Путін неодноразово підтверджує свою готовність до мирних переговорів, звинувачуючи Київ у саботажі процесу й уточнюючи, що такі переговори можливі тільки за умови капітуляції України.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
По-третє, і це, мабуть, найдвозначніше, Кремль подає спростовувальні сигнали щодо можливого «заморожування» військових дій, стверджуючи при цьому, що Росія ніколи не відмовиться від своїх імперських «завоювань». На цьому тлі недавні повідомлення про те, що Москва сигналізує Заходу про свою готовність до мирних переговорів, виглядають неправдивими.
Перший і другий наративи спрямовані насамперед на внутрішню аудиторію. Путін прагне налагодити контакт як із войовничими «патріотами», так і з мовчазною більшістю, яка дедалі більше хоче припинення війни. Силу цієї переваги підкреслюють довгі черги потенційних виборців, які бажають підтримати Бориса Надєждіна, єдиного кандидата на майбутніх президентських виборах, гаслом якого є «Більше жодної війни!»
Третій наратив частково покликаний заспокоїти Китай, який посідає дедалі більш домінантне становище у двосторонніх відносинах із Москвою. Однак російські уявлення про «заморожений конфлікт» в Україні спрямовані насамперед на розпалювання розбіжностей серед західних партнерів Києва, які змушені посилювати підтримку продовження затяжної війни. Кремлівська пропаганда залюбки підсилює кожен голос на Заході, який висловлює сумнів у тому, що він візьме на себе цей тягар. Москва сподівається розколоти трансатлантичну єдність, користуючись ознаками «втоми від України» серед компромісно налаштованих західних політиків та аналітиків.
«Заморожений конфлікт» дасть змогу Москві реалізувати плани з мобілізації
Заяви лідерів країн Північної Балтії, які наголошують на необхідності вкладати більше коштів у підготовку до можливої прямої конфронтації з Москвою, спростовують російські повідомлення про ослаблення рішучості Заходу. Першим про це публічно заявив міністр цивільної оборони Швеції Карл-Оскар Болін, стверджуючи, що російська загроза не буде стримана вступом Швеції до Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
Глава Міноборони Норвегії генерал Ейрік Крістофферсен і прем'єр-міністерка Естонії Кая Каллас підкріпили попередження Боліна точними оцінками російської загрози. Фінляндія зі свого боку твердо підтримує консолідовану північнобалтійську позицію. Провідні кандидати на президентських виборах у Фінляндії, які відбуваються нині, згодні з пропозицією зміцнити спільний кордон із Росією і стверджують, що транскордонні зв’язки можна відновити тільки в тому разі, якщо Москва відмовиться від своїх імперських амбіцій.
Суть цієї колективної думки не в тому, що війна з Росією неминуча. Натомість скандинавсько-балтійський погляд наголошує на тому, що будь-яке «заморожування» воєнних дій в Україні дасть Москві час зміцнити свої фронтові сили і відновити сильно пошкоджену військову машину у себе вдома. Рішучість Європи усунути всі вразливості демонструють масштабні навчання НАТО Steadfast Defender-24. Москва, якій торік довелося скасувати навчання «Захід-2023», не зможе повторити цю демонстрацію сили.
Спільні військові навчання відбуваються в той час, коли в Європейському союзі відбуваються чергові дебати з питання схвалення чергового пакета допомоги Україні. Остаточне рішення буде ухвалено на спеціальному саміті Європейської ради 1 лютого, де заперечення угорського уряду, схоже, буде відхилено. Позитивний результат від європейських партнерів України може підштовхнути Конгрес США до виходу з глухого кута в питанні про комплексний пакет фінансування, що включає $61 млрд для України. Це також може надати нового імпульсу спрямуванню заморожених російських фінансових активів на відновлення України.
Ці події поступово змінять динаміку війни. Якщо зараз Києву доводиться боротися з нестачею артилерійських снарядів, систем ППО, живої сили і далекобійних засобів, то за кілька місяців вливання нової допомоги дасть змогу Києву підготувати відповідні тренінги й озброєння для нових українських батальйонів, набраних згідно з підготовлюваним Києвом законом про мобілізацію. Ця зміна додасть переконливості мирному плану президента України Володимира Зеленського, який обговорювали на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Швейцарія погодилася провести саміт за «формулою миру» Зеленського наприкінці цього року. Ключове завдання української дипломатії — забезпечити участь Китаю, хоча це однак може не принести реального прогресу.
Ще одним важливим учасником цих дискусій є Туреччина.
Анкара бажає зберегти роль посередника між Україною і Росією, як це було зроблено в рамах Чорноморської зернової ініціативи. Турецький уряд займає особливу позицію в НАТО, балансуючи між своїми зобов’язаннями перед альянсом і відносинами з Москвою. Президент Туреччини Таїп Реджеп Ердоган, імовірно, прагне заспокоїти союзників своєї країни по НАТО після остаточної ратифікації членства Швеції. Можливо, тривожнішою з російського погляду є нещодавня турецько-болгарсько-румунська угода про організацію спільної військово-морської групи розмінування в Чорному морі для гарантування безпеки постачання зерна з одеських портів України. Путін хоче відмовити Ердогана від підтримки українських ініціатив і заявив про своє бажання провести двосторонній саміт. Президенти двох країн не розмовляли із середини жовтня 2023 року, відмовившись від практики частих телефонних розмов.
Компрометація української пропозиції про припинення війни — лише одна з цілей дипломатичного маневрування Росії. Кремль, можливо, усе ще плекає ілюзію, що постійний військовий тиск виснажить обороноздатність України і позбавить Захід бажання підтримувати й розширювати свою підтримку. Однак за кілька місяців Москва може дійти висновку про те, що єдність Заходу буде збережено до кінця 2024 року.
Тоді пропагандистський наратив Кремля про «заморожування» військових дій в Україні стане «співом сирени», що дезорієнтує супротивників Росії, і офіційною директивою про припинення війни.
«Заморожений конфлікт» дасть змогу Москві реалізувати плани щодо подальшої економічної та соціальної мобілізації і подальшого підриву рішучості Заходу інвестувати в підтримку України. Зеленський прагне запобігти цьому «мирному наступу», але в кінцевому підсумку кожен член очолюваної США коаліції має взяти на себе зобов’язання зупинити продовження війни з боку Росії політичними методами.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV