Для п'ятьох матерів, які втратили своїх дітей під час штурму школи в північно-осетинському місті Беслані 3 вересня 2004 року, вчорашні поминальні заходи закінчилися жорстким затриманням і судом. Єдиних двох журналістів, які не відвернули камери від мовчазного протесту групи жінок, заарештували і утримували кілька годин. Навіть ті деякі російські ЗМІ, які були готові висвітлювати протест, в більшості своїй не розповіли всієї правди.
На 12-ту річницю трагічних подій п'ять матерів, діти яких загинули під час штурму будівлі, зняли з себе светри, залишившись у футболках з написом: «Путін – кат Беслана».
Жінок негайно оточили співробітники ФСБ, а потім спробували заборонити співробітникам Нової газети Олені Костюченко та Діані Хачатрян знімати протест на відео. Учасниць протесту відтіснили в куток, щоб напис на футболках не побачила делегація місцевих чиновників. Про ці написи або взагалі ніхто нічого не сказав, або їх описали як слова з «критикою у бік президента».
Учасниць акції спробували заарештувати ще в школі, але вони почали кричати, і співробітники ФСБ відступили. Проте, на виході з будівлі правоохоронні органи домоглися свого: жінок затримали із застосуванням фізичної сили. За словами учасниць акції, їх оточили співробітники правоохоронних органів у великій кількості, багато з яких були в цивільному, і заштовхали в машину. Світлану Маргієву вдарили по спині настільки сильно, що її знудило на місці. Як мінімум, двом іншим жінкам завдали серйозних ударів.
За минулі 12 років так і не було проведено належного розслідування
Учасниць акції протримали в поліцейській дільниці п'ять годин, висунувши звинувачення за статтями 19.3 та 20.2 Кодексу про адміністративні правопорушення за нібито «опір співробітникам поліції» та «порушення порядку проведення акцій». У рапорті було написано: «Для припинення протиправних дій був викликаний загін СОБР МЗС. Була застосована фізична сила відповідно до закону про поліцію».
Емма Бетрозова, яка під час штурму школи втратила свого чоловіка Руслана і двох синів, 16-річного Алана і 14-річного Аслана, сказала в суді: «Я не злочинець, щоб мене з теракту, де загинула моя сім'я, забирати на міліцейській машині. Це те місце, де я не вважала за потрібне просити постояти. Там я втратила найдорожче, що мала на цій землі. Поводитися подібним чином з матерями, діти яких були вбиті в спортивному залі, - це верх цинізму». Світлана Маргієва, у якої на руках загинула донька Ельвіра, оголосила голодування.
Будівлю бесланської школи захопили 1 вересня під час святкових заходів з нагоди Першого дзвоника. Це був важливий день для більшості сімей. Озброєні терористи захопили в заручники понад тисячу людей, серед яких були діти, вчителі, батьки, бабусі, дідусі. Москва систематично бреше про ті події, стверджуючи, що терористи нібито відмовилися вести переговори і що в будівлі було близько 300 заручників.
За минулі 12 років так і не було проведено належного розслідування. Як терористи зуміли заховати зброю в школі? Чому російська федеральна влада вирішили штурмувати спортзал з використанням танків і важкої артилерії? Вчорашнє 1 вересня – це перший випадок, коли матері Беслана зазнають переслідувань тільки через вимогт розповісти правду про те, чому їхні діти були вбиті.
У липні 2015 року Європейський суд з прав людини, куди жертви і родичі загиблих подали позови, визнав, що Росія порушила право на життя – як своїми діями, так і відсутністю розслідування. Цілком імовірно, що Росія буде звинувачена в порушенні Європейської конвенції, однак до остаточного рішення ще далеко.
3 вересня 2004 року, о першій годині дня, російські федеральні війська почали штурм школи, де було понад 1100 заручників, які перебували там три дні. Перед початком штурму очевидці чули вибухи. Багато людей загинуло в результаті трьох вибухів, і пожежі, яка почалася після цього. Інші були вбиті, коли спробували втекти з будівлі. Загинули 186 дітей і 145 дорослих, більшість з них – під час штурму школи. Влада завжди наполягала на тому, що вибухи були зроблені всередині будівлі. Але експерт з вибухів Юрій Савельєв вважає, що у приміщення були кинуті гранати, причому кинуті зовні. Походження вибухів має велике значення, оскільки вони були використані в якості підстави для штурму.
Гнів матерів загиблих дітей зрозуміти нескладно, якщо поглянути на перелік питань, які розглядатиме страсбурзький суд:
- попередження: позивачі стверджують, що російські власті мали в своєму розпорядженні достатньої інформації, але нічого не зробили, щоб запобігти напад;
- використання зброї невибіркового ураження по школі та загалом під час планування військової операції;
- російське розслідування не встановило всі випадки, пов'язані з невибірковим застосуванням сили (вогнемети, гранати, танки), а також не знайшло і не покарала відповідальних за загибель людей внаслідок використання такої зброї;
- необгрунтована затримка при здійсненні заходів з ліквідації пожежі, що виникла в спортивному залі.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікування повної версії тексту заборонено.
Більше точок зору тут