Не було б ніякого діла до того, які пам'ятники ставить Путін. Але він унадився це робити на нашій землі. При чому, як завжди, брешучи і собі, і своїм 86%, з якими війна закінчиться, мабуть, ні завтра, ні через рік.
Так от, черговий Олександр III. Тепер в Криму. Вже російські колеги нарахували з десяток ідейних і фактичних ляпів в монументі.
На цього царя бронзи викинуто чи не найбільше. Ще на початку минулого століття. Найзнаменитіший проект дожив до наших днів – Павла Трубецького. Скульптор віддав макет на конкурс і поїхав до Італії. Фігуру Олександра III відливали півтора року. Пам'ятник відкрили в 1909-му в Петербурзі. Ні на один монумент в світі не виливалося стільки сарказму як на цей. Всі знаменитості того часу вважали обов'язком висловитися і про сам пам'ятник, і про імператора.
Скульптор посадив царя на коня. Але тварина чомусь без хвоста і так дивно напружена, що звісно викликало хвилю непристойних тлумачень. Швидше за все її спровокував Ілля Рєпін - його авторитет і оцінки мистецтва сприймали з відкритим ротом. Про коня він сказав: «Росія, придавлена тягарем одного з найреакційніших царів, задкує». А на відкритті взагалі закричав: «Так! Так! Товстозадий солдафон! Тут він увесь, тут і все його царювання».
Сам Трубецькой прокоментував свою роботу: Я зобразив одну тварина на іншій». Довершив знущання Олександр Рославльов епіграмою в журналі Сатирикон:
Третья дикая игрушка
Для российского холопа:
Был царь-колокол, царь-пушка,
А теперь еще царь-жопа.
Більше коментарів сучасників з приводу того пам'ятника легко знайти у Вікіпедії. Чому їх варто нагадати? Та тому що ялтинський пам'ятник, освячений Путіним минулої суботи, в певному сенсі - репліка пітерського. Цар сидить не в коні, а на камені. А все решта у його фігурі відсилає нас до обсміяної роботи Трубецького.
До правди, Олександр III був не найгіршим царем. Хоча б тому, що за нього Росія жодного разу не воювала. А це 13 років. І хто знає, якби не помер він від застуди досить рано, на 50-му році, можливо подальша доля народів Російської імперії склалася б не настільки сумно.
Автори кримського пам'ятника помістили на постаменті фразу, яку приписують Олександру III, Кращі союзники Росії – її армія і флот. І неважливо, він її сказав чи його військовий міністр Петро Ванновский. Він міг просто так думати. Як і Путін, наприклад, цитуючи ці слова на відкритті. Хоча саме Олександр III вивів Росію з багаторічної політичної ізоляції і уклав військовий союз з Францією. А от нинішній російський цар робить все геть навпаки.
Розповідали, що той імператор був незлостивим і з чудовим почуттям гумору. Йому приписують ще дві знамениті фрази.
Якось царю доповіли, що посилилися чутки, мовляв, його прадіда Павла I зачав не вінценосний Петро III, а фаворит Катерини Петро Салтиков. Імператор перехрестився: «Ну, слава богу, ми - росіяни». Незабаром хтось із радників повідомив, що підстав до таких чуток нема. Олександр знову перехрестився: «Ну, слава богу, ми - законні».
Коли імператору доповіли про смерть Чайковського, секретар запитав його, як ховати? Той відповів, мовляв, а в чому справа? «Так ведь содомит-с», - пояснив придворний. Цар нібито розпорядився: «Задниць в Росії багато, а Чайковський - один. Поховати, як годиться».
Що ж, ці приписувані Олександру III слова навряд чи виллють у бронзі. У всякому разі не за Путіна.
Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени