Провінція імперії
29 липня 2016, 09:00
В окупованому Росією Криму чекають на все й одразу: мосту, туристів, грошей, інфраструктурних проектів і щастя. І не отримують нічого, крім збільшених пенсій, підвищених цін і пам'ятників імперському минулому Росії
Катаріна Штольц
З 8 ранку на Херсонському залізничному вокзалі не проштовхнутися. Таксисти буквально знімають пасажирів зі сходинок вагонів і умовляють поїхати саме з ними. “Сімферополь! Ялта! Севастополь!" — перекрикують один одного. Відсутність прямих поїздів у Крим зробила Херсон райським місцем для таких автоперевізників.
Дістатися з Києва до Криму тепер можна тільки на перекладних і в середньому за 20 годин: поїздом і двома-трьома автобусами.
За дві години з Херсона можна доїхати до пропускного пункту Каланчак. Свіжопофарбовані мобільні будиночки, забетоновані пішохідні доріжки і навіть ландшафтний дизайн в зоні очікування натякають, що прикордонники влаштувалися тут надовго.
У черзі на адмінкордоні з Кримом зустрічаються різні люди: від дідуся з сумкою на коліщатках до відвертих пляжників у панамках і шортах. Останні переважно з Херсонської та Миколаївської областей. “Та в нас яблуку ніде впасти на пляжах. Ось, їдемо в Крим",— пояснює пані з Херсона з трьома дітьми, що прямують до Феодосії.
Українські та російські прикордонники стоять в десяти метрах один від одного. “Цікаво, а вони підкурювати один одному дають? — з іронією цікавиться чоловік у свого попутника і, минувши блокпост, голосно вимовляє:— Ну, здрастуй, острів Крим!".
Дійсно, дуже схоже на острів: відразу після проходження паспортного контролю в бік Криму повністю зникає будь-який український мобільний зв'язок — не працює навіть у роумінгу. Та й про гривні можна забути — ніхто не хоче їх брати. А місцева банківська система і залізничний транспорт обслуговують лише внутрішніх споживачів.
В автобусі, що везе новоприбулих на півострів,— дівчина з величезним жовто-блакитним браслетом на правій руці. На шиї у неї кулон з сердечком і написом I love Ukraine. Ніхто не звертає на неї особливої уваги. За дві години шляху з її навушників постійно лунають повстанські пісні УПА. Все це відбувається під прапорцями Ввічливі люди і Кримська весна, які розвісив по салону водій.
Дві паралельні реальності зустрічаються не тільки в цьому автобусі — весь Крим немов живе в них.
Залізничний вокзал Сімферополя, який раніше нагадував вулик, тепер більше схожий на покинуте місто Прип'ять — порожній і тихий: звідси відправляється лише кілька електричок на Севастополь та Євпаторію. Таксистів практично немає, а будівля McDonald's так і стоїть опечатаною з часів окупації.
Все життя перенеслося в колись Міжнародний аеропорт Сімферополя. Влада, що контролює півострів, зробила в ньому сучасний ремонт, розширила смуги, поліпшила інфраструктуру. Тут кожні 5-10 хвилин приземляються літаки. Основні напрямки — Москва, Санкт-Петербург, Самара, Ростов-на-Дону, Челябінськ, Єкатеринбург, Новосибірськ. У газетному кіоску прибулим пропонують купити книги вбитого журналіста Олеся Бузини, історію Російської імперії та календарі з Володимиром Путіним.
Набережна Сімферополя — та, що вздовж річки Салгир,— ніколи не відрізнялася доглянутістю і ремонтом. Але зараз вона перетворилася на справжні джунглі: дерева розрослися так, що в багатьох місцях перекрили доступ пішоходам. Традиційно розбита плитка і ще не вкрадені частини паркану практично самознищилися від бездіяльності комунальників. У такому само жахливому стані не тільки пішохідні, але і проїжджі частини доріг. Деколи після дощу в ямах утворюються цілі басейни глибиною по щиколотку.
— Зустрічаємося в кафе на Катерининській,— каже своєму київському приятелеві сімферопольський знайомий.
— У Сімферополі немає такої вулиці.
— Це ти так думаєш,— чується сміх у відповідь.
Дійсно, центральну пішохідну вулицю імені Карла Маркса окупаційна влада вирішила по‑своєму декомунізувати, перейменувавши її в Катерининську.
Імперство — той ще "старий новий" тренд Криму. Через два роки в столиці республіки легко можна зустріти прапор Російської імперії на будівлі, або білборди з історичними фактами про царську Росію, або ж оголошення про виступ Імперського російського балету.
Російська імперія і показне православ'я в Криму вигадливо поєднуються з радянським минулим. Особливо помітно це в центрі Сімферополя.
На тій-таки Катерининської добудували найбільший в Криму православний собор Олександра Невського. Його золоті бані тепер зазирають у вікна кримського парламенту. Десятиліття тому відновлювати його починав нинішній український нардеп і кримчанин Сергій Куніцин. Потім до процесу по черзі підключалися вся місцева влада, періодично змінюючи ім'я мецената на пам'ятній табличці біля входу. Врешті собор добудували лише нещодавно, за 100 млн руб. і вже під патронатом російського президента Володимира Путіна. Про останнє повідомляють величезні вивіски з усіх чотирьох сторін храму.
До паркану собору тепер прилягає сквер Перемоги, відновлений навколо пам'ятника радянському танку-визволителю, який стояв тут споконвіку. Тротуарну плитку перед танком виклали у формі зірки, а на його башту встановили радянський прапор.
Недалеко від входу в кримський парламент, який нині називається Державна рада Республіки Крим, відкрили пам'ятник ввічливим людям. Саме тим, які вчинили збройне захоплення парламенту в ніч на 27 лютого 2014-го. Перед скульптурою — невелика черга охочих сфотографуватися на фоні.
Росія полюбила відкривати нові пам'ятники на анексованому нею півострові: за два з половиною роки їх тільки в Сімферополі з'явилося більше десяти. Найсвіжіший презентують наприкінці липня — "пощастило" імператриці Катерині II.
Змінилася і головна площа кримської столиці — Леніна. Щовечора на екрані над входом у розташований тут Український музичний театр, який тепер зветься Державний академічний музичний театр Республіки Крим, показують патріотичні відео або просто майоріє прапор РФ.
“Знаєте, як запам'ятовуємо кольори на прапорі? Дуже просто — КДБ: червоний, блакитний, білий",— чи то жартує, чи то всерйоз вимовляє з цього приводу випускниця одного з кримських вишів Вероніка.
Навпроти театру — будівля Радміну, його теж захоплювали зимової ночі 2014 року. Зараз же дві туристки з Бурятії просять їх сфотографувати на тлі конструкції з модним хештегом “Крим. Росія. Назавжди". Вони щасливо посміхаються в об'єктив.
Дістатися до Ялти з Сімферополя на вокзалі пропонують, як це пишуть у путівниках, "найдовшою в Європі гірською тролейбусною трасою". Якщо пощастить, приїде новий тролейбус, менш щасливі будуть трястися 2,5 години в старому чехословацькому — за 114 руб. (45 грн).
“Я кожні вихідні їжджу до Сімферополя. Купую книги і продукти, вони тут відчутно дешевші",— розповідає 72‑річна ялтинка Тетяна. Жінка оптимістична і всім задоволена, незважаючи на ціни, які, за її словами, "не подорожчали, а збільшилися". Їхнє зростання вона пояснює безліччю факторів: санкціями, блокадою і відсутністю мосту.
З осені 2015‑го, коли почалася продуктова блокада Криму і українські товари зникли з магазинів півострова, продукти помітно подорожчали. Для них залишився один шлях — через поромну переправу в Керчі.
Приїжджі росіяни і українці — відзначають: ціни у сфері обслуговування часом досягають рівня московських.
Те само можна сказати й про середню вартість продуктового споживчого кошика, якщо брати до уваги ціни на сімферопольському ринку. Помідори коштують 60 руб. (24 грн) за 1 кг, огірки — 90 руб. (35 грн), картопля — 25-35 руб. (10-13 грн), цибуля — 18 руб. (7 грн), морква — 21 руб. (8 грн). Літр молока коштуватиме 40-50 руб. (15-19 грн). За 1 кг курятини просять 160 руб. (63 грн.), за свинину — всі 300 руб. (120 грн).
З Керченським мостом Тетяна, як і багато кримських пенсіонерів слідом за російськими телеканалами, пов'язує справжній розквіт Криму — і продукти дешеві привезуть, і туристів тьма приїде.
Тетяна добре підкована політично — знає всіх "заклятих ворогів" в українському політикумі за прізвищами, не соромиться міцного слівця на їхню адресу. Приблизно так само вона розмірковує і про кримську молодь, яка все частіше залишає півострів: “Що ви хочете від недорозвиненого, тупого покоління? Яке рішення воно може прийняти?".
"Тупе покоління" — найактивніші студенти та молоді фахівці — почало їхати з Криму ще з весни 2014‑го. Деколи вибиралися цілими офісами і компаніями, найчастіше це відбувалося в сфері IT.
Цей потік не зменшився й досі: атестати і дипломи кримсько-російського зразка не визнаються ніде у світі, а великі фірми не можуть працювати на півострові через міжнародні санкції.
Більшість молоді їде вчитися у великі виші Москви, Санкт-Петербурга, Ростова і Краснодара, решта штурмують українські університети. "Вже сьогодні, тільки через чотири місяці [після відкриття], у нас кілька тисяч заявок від кримських абітурієнтів, студентів і викладачів, які бажають вчитися і вчити на материку",— каже Володимир Казарін, ректор відтвореного нещодавно в Києві головного кримського вишу — Таврійського національного університету ім. Вернадського.
Зовні на головній прогулянковій вулиці Ялти мало що змінилося. Людей чимало, але в кафе і ресторанах повно вільних місць — то ціни, то сервіс відлякує відвідувачів. На міському пляжі також достатньо народу, хоч це і не найкраще місце для купання.
Але багато організацій та осіб, пов'язаних з туризмом в Криму вже зараз визнають, що цього року відпочивальників приїхало ще менше, аніж минулого. Хоча офіційна статистика окупаційного мінтуризму Криму стверджує, що з кожним роком потік зростає: мовляв, у 2014‑му на півострів прибуло 4 млн туристів, у 2015‑му — 4,5 млн, а в цьому — вже 2,2 млн.
Ці дані готовий аргументовано заперечити Олександр Лієв, екс-міністр туризму АР Крим. На його думку, зважаючи на наявну пропускну здатність, у 2016‑му півострів прийме лише 1,5 млн туристів. А зважаючи на нещодавнє зняття офіційною Москвою заборони на відвідування росіянами Туреччини — ще менше. Врешті — падіння турпотоку в рази порівняно з доокупаційним періодом.
Наталя, яка погодилася поспілкуватися з НВ без згадування її прізвища, багато років працює ріелтором в Ялті. Енергійна і злегка балакуча жінка на питання про те, як змінилася її робота за цей час, чи не істерить: “Так жопа! Велика російська жопа!" А після, трохи заспокоївшись, пояснює: "Минулого року росіяни приїздили на хвилі патріотизму, однак, простоявши 30 годин на спеці на поромній переправі [між Росією і Кримом], плюнули повертатися сюди ще раз".
Жінка розповідає, що раніше всі її квартири були заброньовані ще з зими. “Кияни приїжджали, по $100 за добу платили, і я проблем не знала. А зараз здаю по $40, і кожен день думаю, де шукати відпочивальників",— резюмує ріелтор.
З континентальної України в Крим за півроку, за даними Державної прикордонної служби країни, через три пункти переходу в'їхали загалом близько 160 тис. осіб замість колишніх мільйонів. “Навряд чи всіх цих людей можна назвати туристами і відпочиваючими,— каже Лієв.— Мій прогноз українського турпотоку в Крим за літні місяці — це максимум 60-70 тис. осіб".
Всі експерти одностайні в одному — 90% відпочивальників у Криму становлять громадяни Росії. І тепер це старші люди і сімейні пари.
Дорога з Ялти до Севастополя пролягає наймальовничішою трасою південного узбережжя Криму. Погляд мандрівника від споглядання ландшафтів відволікають численні білборди із зображенням Путіна, який прямо з них обіцяє перетворити Крим на перлину Росії.
Севастополь виглядає набагато доглянутішим, ніж Сімферополь і Ялта. Акуратно пофарбовані клумби з квітами і чисті вулиці. Людей, які вийшли на вечірній променад на набережну, так само багато, як і тих, що купаються біля пам'ятника затопленим кораблям.
Гостям міста, як завжди, пропонують масу розваг та сувенірів. Тренд цього літа — футболка з портретами радянського лідера Микити Хрущова й Путіна і написом "Крим здав, Крим прийняв".
Найдешевше пиво, як і морозиво, коштуватиме 100 руб. (40 грн), а півгодинна прогулянка на катері по бухтах Севастополя — 300 руб. (120 грн). Екскурсоводи розповідають про історичні битви і з гордістю демонструють бойові кораблі Чорноморського флоту. Серед них чимало суден, захоплених в України.
На борту останніх перебувають ті, для кого окупація — це добре оплачена зрада. У перші два роки після анексії лідерами за рівнем доходів стали військова та бюджетні сфери, а також пенсіонери. На сьогодні військові залишаються поза конкуренцією — їхня зарплата в Севастополі коливається в межах 40-70 тис. руб., це близько 17,5–27,5 тис. грн. А ось у медиків і вчителів, яким спочатку підвищили виплати, після індексації і скорочень вони істотно зменшилися.
Зважаючи на стрімке зростання цін, платоспроможність населення повернулася до українських показників. Середня зарплата в Криму складає 8-12 тис. руб. (3-5 тис. грн), а середня пенсія — 12 тис. руб. (5 тис. грн) при встановленому для пенсіонерів прожитковому мінімумі 8 тис. руб. (3 тис. грн).
У тих, хто працює сам на себе, становище гірше. Приватні підприємці, які у російському правовому полі зіткнулися з безліччю проблем, періодично проводять мітинги і страйки. Але протестують виключно проти місцевої влади, шукаючи захисту в Москві. “При владі залишилися ті самі люди, що були при Україні. Вони звикли красти і зараз продовжують робити те ж саме,— скаржиться Едем, дрібний підприємець з Євпаторії.— Путіну потрібно надіслати сюди нових людей і навести лад, як скрізь у Росії".
Загалом же життя в Криму не так вже й погане, з точки зору багатьох кримчан, особливо якщо вони не помічають або не хочуть помічати, що поруч з ними в кафе щось обговорюють адвокат і мати його підзахисного-політв'язня, а в сусідньому дворі ввечері проводять дуа — мусульманську молитву про долю зниклих безвісти та викрадених кримських татар.
З моменту окупації Криму росіяни відкрили справжнє полювання на тих, кого вони вважають терористами й екстремістами. Число відповідних кримінальних справ порівняно з недавнім минулим зросло в рази. За ґрати кинули десятки українців і кримських татар, серед яких активісти, правозахисники та журналісти.