Прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей офіційно заявила, що 66-річного екс-полковника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочку було отруєно нервово-паралітичною речовиною, розробленою в Росії. Глава парламентського комітету Великої Британії з питань внутрішніх справ Іветт Купер надіслала офіційне звернення до міністра внутрішніх справ Сполученого Королівства з проханням заново розслідувати 14 підозрілих смертей, що передували отруєнню Скрипаля. Серед них — загибель (за офіційною версією слідства — самогубство) Бориса Березовського, однієї з основних фігур у приході Володимира Путіна до влади. Що далі?
У листопаді 2006 року в Лондоні полонієм-210 було отруєно екс-офіцера КДБ Олександра Литвиненка. Щойно британське слідство назвало можливих убивць, Росія тут же забезпечила головному підозрюваному — колишньому співробітнику однієї з російських спецслужб Андрію Луговому депутатську недоторканність, і відтоді він уже 11 років беззмінно засідає в Держдумі.
Політична та моральна репутація Росії в світі з моменту вбивства Литвиненка стала такою, що навряд чи можна собі уявити, ніби Скрипаля отруїв хтось інший. Розмови на кшталт "навіщо це Росії" виглядають непереконливо. Для залякування. До того ж одразу в двох сенсах. По-перше, як акція залякування можливих "зрадників" (легко зрозуміти, чому: екс-глава Московської антидопінгової лабораторії та втікач Григорій Родченков поки завдав російській владі більшої політичної та моральної шкоди, ніж усі санкції всіх іноземних держав разом узяті). Щоб не співпрацювали із Заходом і не почували себе в безпеці, навіть мешкаючи далеко за межами РФ. По-друге, як акція залякування іноземних держав: "у нас довгі руки, дістанемо будь-кого на вашій території, і ви нічого не доведете. А якщо доведете, ми все одно нічого не визнаємо".
Путінську Росію доведеться знешкоджувати довго і делікатно
Час злочину вибрано ідеально: формально болючим покаранням (у моральному, а не політичному сенсі) для Росії могло би стати екстрене позбавлення її чемпіонату світу з футболу-2018. Але коли до нього залишається менше 100 днів, це вкрай малоймовірно. Хоча та сама Велика Британія може бути готова до проведення такого турніру практично моментально.
Навіть якщо британська влада визнає провину Росії в отруєнні Скрипаля, чи має Велика Британія якусь протиотруту проти нинішньої російської влади, що насолоджується своєю безкарністю?
Зараз серед можливих кроків у Великій Британії називають: негайне видворення високопосадових дипломатів і розвідників із Росії, анулювання виданих британських віз олігархам, які мають стосунок до Кремля, низка фінансових обмежень (не дуже зрозуміло яких), а також відкликання всіх офіційних представників Великої Британії з майбутнього чемпіонату світу з футболу. Із цього переліку заходів хоч якийсь моральний ефект може мати масовий (а не персонально англійський) бойкот чемпіонату світу з футболу. Якби на мундіаль разом зі збірною Англії відмовилися приїжджати, наприклад, французи та німці, це стало хоча б чимось на зразок політичного ляпаса. Однак поки що мови про такий бойкот не йде. До того ж це виглядало б як покарання футболістів цих самих країн.
Обмежити у правах чи навіть вислати з Великої Британії російських олігархів, які живуть там, — явно не панацея. Хоча б тому, що більшість багатих росіян, які влаштувалися на Туманному Альбіоні — швидше, жертви путінського режиму. Зробити нев'їзними до Великої Британії пов'язаних із Кремлем олігархів, які живуть у Росії, — теж невелика біда. Це ж не позбавлення їх активів.
Протиотрута нинішній кремлівській владі може бути тільки довготривалою і "консолідованою" — не на рівні однієї країни. Крім продовження чинних і розширення персональних санкцій — це повний недопуск найбільших російських компаній до закордонних фінансових ринків, відмова західних інвесторів від купівлі російських облігацій і будь-яких інвестицій в Росії, зміна статуту НАТО таким чином, щоб приймати в нього, зокрема, пострадянські держави з територіальними конфліктами.
Заходу час позбутися ілюзії, ніби Росія — частина західного світу, що збилася зі шляху. За нинішньої російської влади — це, на жаль, повноцінний і відвертий ворог не тільки демократичних цінностей, а й будь-якого конструктивного світопорядку. Путінську Росію доведеться знешкоджувати довго і делікатно, як сапери знешкоджують вибуховий пристрій величезної сили, на який несподівано натрапили у багатолюдному житловому районі.
Колонка опублікована в журналі Новое Время за 15 березня 2018 року. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени