Що сталося у Казахстані? Боротьба кланів чи реальне повстання, у якому не «забруднився» Назарбаєв — Яковина
Країни11 січня 2022, 18:25
Політичні аналітики висувають кілька версій про те, що насправді сталося у Казахстані. Міжнародний оглядач Іван Яковина на Радіо НВ теж проаналізував протести: були вони боротьбою кланів чи реальним повстанням, у придушенні якого Назарбаєв не «забруднився».
Боротьба старого та нового кланів влади
Минулого тижня в Алмати відбулися дивні події: мітинги дуже швидко, непомітно і незрозуміло переросли в погроми, стрілянину, спалення адміністративних будівель; поліція та військові кудись зникли.
Президент Токаєв оголосив, що звільняє Нурсултана Назарбаєва, 81-річного элбаси [першого президента], з посади голови Ради безпеки Казахстану, а вона, за Конституцією Казахстану, мала належати йому довічно.
Сьогодні майже загальноприйнята версія говорить, що в якийсь момент Назарбаєв подумав, що Токаєв хоче його зняти. Тобто наступник Токаєв, якого він сам призначив президентом, хоче зняти Назарбаєва, тому люди Назарбаєва влаштували ці заворушення в Алмати.
Оскільки поліція та армія самоусунулися від розв’язання цієї проблеми силовим способом, Токаєв звернувся до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) — це таке собі НАТО на мінімалках або невдалий клон НАТО, який створила Росія з кількох країн колишнього Радянського Союзу. Російські та союзні війська мають допомогти Токаєву воювати проти проназарбаєвських банд і заодно проти мирних демонстрантів.
Майже загальноприйнята версія каже: те, що починалося як спонтанне народне повстання, дуже швидко переросло у боротьбу кланів двох президентів: першого президента Назарбаєва і Токаєва — другого президента, наступника Назарбаєва. А демонстрації, згідно з цією версією, стали лише тригером.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Свідчення на користь цієї версії: офіційні державні ЗМІ Казахстану припинили використовувати слово Нур-Султан для позначення столиці Казахстану. Нібито це свідчить про те, що Токаєв реально дуже посварився з Назарбаєвим.
Може, так і є, але у мене ця версія викликає дуже великі сумніви одразу з кількох причин. Я не дуже вірю у боротьбу двох кланів. Мені здається, там все трохи складніше чи навпаки — все значно простіше.
Токаєв завжди був маріонеткою Назарбаєва. Нещодавно президент РФ Володимир Путін навіть забув, як його звуть. Тобто чинний президент настільки не мав жодного значення в Казахстані, що навіть його імені Путін не запам’ятав: усе завжди вирішував Назарбаєв. А Назарбаєв вибрав собі спеціально такого наступника, який ніколи не бунтуватиме. А виходить, що бунт таки стався, що наступник підняв руку на свого старшого товариша у найвідповідальніший момент, коли справді почалися якісь хвилювання на заході Казахстану.
Можливо, Назарбаєв дуже помилився, обираючи собі наступника, але мені в це важко повірити, бо це дуже старий хитрий лис. Ще важче повірити у такі. Якщо ми зараз є свідками боротьби між старим і новим кланом, то токаєвський клан запросив у ОДКБ, у Путіна допомоги для боротьби з кланом Назарбаєва. Ба більше, ОДКБ таку допомогу надали. Виходить, що російські війська перебувають у Казахстані, якщо вірити цій загальноприйнятій версії, для боротьби з Назарбаєвим. Важко повірити, що Путін та Лукашенко зараз допомагають новій людині у боротьбі проти добре знайомого старого головного правителя — Назарбаєва, а вони знайомі десятки років.
Вони не могли цього зробити ще з однієї причини. Річ у тому, що незабаром Путіну та білоруському диктатору Олександру Лукашенку в тій чи іншій формі самим доведеться пережити ситуацію з наступником: якийсь трансфер влади у них буде. І обидва вони хотіли б зберегти за собою контроль над ситуацією в Білорусі та Росії відповідно, щоб наступник був лише головою, яка говорить. І тим паче вони не хотіли б, щоб наступник скинув їх. Мені здається, для Путіна та Лукашенка сама думка про щось подібне є абсолютно неприйнятною.
Якби справді в Казахстані зараз була боротьба двох кланів, то я вважаю, що Путін і Лукашенко підтримали б Назарбаєва, а не нового, маловідомого і не дуже зрозумілого для них Токаєва, який, окрім усього іншого, дипломат і все своє свідоме життя прожив на Заході. Але якщо Лукашенко та Путін справді допомагають Токаєву боротися проти Назарбаєва, то цим вони дають своїм власним наступникам, які ще не призначені, дуже поганий приклад. Я сумніваюся, що Лукашенко вирішив допомогти повалити своє казахстанське альтер-его.
Реальне повстання, у кривавому придушенні якого Назарбаєв не «забруднився»
Відповідно до моєї власної версії подій, у Казахстані дещо інакше. Я вважаю, що Назарбаєв, як і раніше, зберігає всю повноту влади: він контролює і силовиків, і Токаєва, і чиновників. Але він не хоче, щоб його ім'я хоч якось було замазане в історії з революцією, народним повстанням. І тим паче він не хоче, щоб його ім'я звучало в одному ряді з придушенням цього повстання, із введенням іноземних військ.
На мою думку, Назарбаєв намагається увійти в історію. Найбільше його турбує те, яким запам’ятають його нащадки. Заради цього він все називає у Казахстані своїм ім'ям. Він хоче стати для Казахстану тим, ким став Джордж Вашингтон для Сполучених Штатів. Столиця США має назву Вашингтон, а Назарбаєв зробив столицю Нур-Султан. Він позиціонує себе як батько нації, тому він може наказати військам стріляти по людях, але не хоче, щоб про це хоч хтось знав. Згідно з цією версією, Назарбаєв не хоче, щоб у когось виникла думка, що він попросив іноземців запровадити війська до своєї країни. Це має зробити хтось інший, наприклад, президент Токаєв для цього годиться.
Коли повстання закінчиться, Назарбаєв з’явиться і скаже: «Ви знаєте, я хворів, їздив на лікування за кордон. Я вас усіх люблю, а президент Токаєв, на жаль, не впорався». Або впорався — цього ми поки не знаємо. Але ім'я Назарбаєва у негарній історії, заплямованій кров’ю, з погляду самого Назарбаєва, у жодному разі не має звучати. І знаєте, його ім'я справді не звучить. Ніхто навіть не знає, де він зараз перебуває.
На підтвердження цієї версії, висунутої мною, є два факти. По-перше, якби зараз справді точилася боротьба кланів, то клану Токаєва було б простіше звинуватити клан Назарбаєва в тому, що вони зробили щось страшне. Але він цього не робить. Друге: зазвичай кожен наступник валить усе на попередника, а тут ми цього не бачимо.
Ще один момент, про який часто забувають. У Жанаозені (у місті, де почалися заворушення цього разу) у 2011 році були протести робочих нафтовиків. Тоді їх найжорстокішим чином розстріляли, багато людей убили. Це зробив Назарбаєв. Тоді він за все відповідав у своїй країні, але коли почалися розстріли людей, Назарбаєв зник. Пізніше з’явилася версія, що він був категорично проти стрілянини, але деякі «темні сили» покликали якихось тітушок і вони почали вбивати робітників. І лише потім він зумів відправити туди поліцію, яка навела лад. Історія схожа. Можливо, мають рацію ті, хто кажуть, що клан Назарбаєва вже розгромлений, що ми більше про нього ніколи не почуємо. Але поки що я особисто не побачу Назарбаєва або те, що від нього залишилося, дотримуватимуся своєї версії подій. Мені вона здається більш правдоподібною.
Навіщо війська ОДКБ у Казахстані
Якби армія та поліція були у підпорядкуванні Токаєва, то ніякої ОДКБ не знадобилося б. Але казахстанські військові та поліція відмовилися стріляти по своїх людях, тому стріляють російські, білоруські контрактники, найманці, яких туди відправили. У Росії все заперечують, але 6 січня в Алмати цього більше не було кому робити, оскільки армії та поліції Казахстану у місті не було. Токаєву та Назарбаєву війська ОДКБ потрібні для того, щоб вони без жодних сумнівів могли стріляти по громадянах Казахстану. Казахстанська армія на таке не піде через національні особливості: їм важко стріляти по своїх. Навіть споріднені з казахами киргизи відмовилися спочатку летіти до Казахстану, бо це для них свої люди.
Тому, на мій погляд, немає жодних сумнівів, що стрільбу по казахах-демонстрантах ведуть саме російські та білоруські війська. Розмови про охорону об'єктів — це маячня. Для охорони об'єктів потрібно набагато більше, ніж три тисячі військових, а ось для стрільби по людях вистачить. Небагато треба військ для брудної роботи: приїхали, відстрілялися по демонстрантах, поїхали.
Вже навіть з’явилося якесь відео, в якому російський солдат з гордістю оголосив, що він приїхав до Казахстану не об'єкти охороняти, а мочити казахів.