«Ерозія режиму вже явна». Як учасники протестів у Грузії збираються скинути «хунту» Іванішвілі і чим міг би допомогти Саакашвілі — інтерв'ю

І це сталося якраз через те, що наш народ уже місяць протестує. Незважаючи на побиття, незважаючи на всі ці екзекуції, які так звана поліція і хунта веде в основному проти молоді, наш народ все-таки не зупиняється.

[28 грудня] був грандіозний марш — практично вся країна, і весь Тбілісі був, і всі мости, і всі магістралі були перекриті. Люди стояли в живому ланцюзі свободи.

Це дуже важливо, тому що щодо Саломе Зурабішвілі конструкція політична виглядає так. Наші партнери, США, конгресмен [Джо] Вілсон, який є дуже наближеним політиком до Трампа, заявив, що наступного тижня збирається внести до Конгресу законопроєкт, який зобов’язує держдепартамент не визнавати хунти Іванішвілі і вважати до нових вільних виборів Саломе Зурабішвілі легітимним представником грузинського народу. Це дуже важливо, тому що для нас міжнародна легітимність нашої боротьби дуже важлива.

Тому що з іншого боку ми бачимо, хто визнає Грузинську мрію. Привітали Білорусь, Нікарагуа. Російська Федерація офіційно не може вітати, але всі непрямі сигнали, які йдуть із Росії, [свідчать про те], що вони в захваті від Іванішвілі і від того, що робить Грузинська мрія. Вони в захваті від того, що морду б’ють нашим громадянам. Єдина країна, звідки йде хвала, це якраз [від держави] Володимира Путіна. Що далі?

— А що далі? Як міжнародне невизнання може вам допомогти?

— Найпоширеніша фраза зараз у Грузії - «санкції та акції». Санкції - це як позови для режиму. Санкції та міжнародна ізоляція режиму Іванішвілі дуже важливі, але все це досягнуто шляхом боротьби всередині країни. Акції тривають.

Народ вирішив, що на [вулиці] Руставелі найнезвичайніший Новий рік буде для Грузії, тому що сила-силенна народу святкуватиме Новий рік і протестуватиме. Протест не зупиняється і йде по вертикалі.

Чого, наприклад, режим Іванішвілі не очікував, — це те, що вже 2500 представників бізнесу, зокрема й великого, підписали петицію про нові вибори і звільнення політичних в’язнів. Це дуже важливо, тому що бізнес у Грузії ніколи масово не протестував протягом 30 років. Це дуже важливо, тому що всі сегменти населення і суспільства включені в цю боротьбу.

Так, вони зараз продовжуватимуть правити, але щоб правити потрібно мати бюджет. Наприклад, після офіційної заяви Євросоюзу, за підрахунком економістів, 2,5 мільярда ларі (близько 800 мільйонів доларів) будуть заморожені, і це дуже великий удар для маленької економіки Грузії. Тобто донації і прямі вливання в бюджет будуть зупинені з Німеччини, з Данії, зі Швеції, Сполучених Штатів і так далі. І це буде дуже великим ударом для економіки.

Уже наша валюта, ларі, стала девальвувати. Санкції триватимуть і акції всередині країни триватимуть доти, доки режим не завалиться і у нас не будуть вільні вибори.

У нас немає іншого вибору, у нас немає шляху назад, тому що якщо зараз ми не зможемо переломити цей режим, то Грузія відкотиться, через рік вона може стати Білоруссю. У цьому відношенні, звичайно, дуже важлива легітимність.

І тому, незважаючи на те, що дуже багато претензій і в мене особисто до Саломе Зурабішвілі, вона залишається легітимною представницею. Вона сказала, що вона не збирається залишати Грузію, як, наприклад, [Світлана] Тіхановська покинула Білорусь, або як венесуельська опозиція. Вона не збирається залишати країну, ми продовжуємо боротися.

Буде створено установчу раду. У цій установчій раді буде президент, політичні партії та представники громадськості. Це буде орган, який представлятиме грузинський народ і на міжнародній арені, і всередині координуватиме акції протесту.

— Про ще одного колишнього президента Грузії - Міхеїла Саакашвілі. Чула навіть від представників грузинської опозиції, що було б правильно, щоб Зурабішвілі, коли почалися протести, випустила його з в’язниці, помилувала. Чому вона цього не зробила, як ви вважаєте? І чи пошкодує вона про це?

— Я думаю, це дуже велика помилка Саломе Зурабішвілі. Практично вона каже, що Іванішвілі - це російський проєкт, продовження режиму Путіна, і якщо це продовження режиму Путіна, що ми робимо? Залишаємо людину, яка боролася проти Путіна, у в’язниці в Іванішвілі, тобто в Путіна? Це дуже велика проблема.

Але, на жаль, Саломе Зурабішвілі не зважилася на це. Її аргумент був, що, якщо вона помилує, його все-таки не звільнять. Так, формально Саакашвілі залишався б у в’язниці, але це питання дуже важливе і для Саакашвілі, для звільнення Саакашвілі, для самої Зурабішвілі. Це дуже велика пляма на її кар'єрі.

Якщо щось трапиться з Саакашвілі у в’язниці, відповідальність, звісно, буде на Іванішвілі, але від відповідальності моральної, політичної, від історичної відповідальності не зможе втекти і вона.

Саакашвілі на волі був би дуже важливим фактором, тому що це не тільки його досвід і політична харизма, але посилення. У нас зараз три живих президенти: один — Зурабішвілі, інший у в’язниці - Саакашвілі, ще один — Георгій Маргвелашвілі, який протестує разом із нами. Я особисто їй пропонував створити формат трьох президентів, який би посилив наш голос і всередині країни, і поза країною, на міжнародній арені. На жаль, вона не наважилася на це. І я думаю, це дуже-дуже велика помилка персонально її.

Але все-таки цей уже шанс упущено, останній шанс був [29 грудня], вона покинула палац, формально — покинула пост президента, не помилувавши, не зробивши цього кроку, це дуже погано. І я, чесно кажучи, чекаю, що цей крок негативно вплине на загальний настрій протестного руху.

Але все-таки боротьба триває. Незважаючи на те, що претензії в цьому відношенні дуже гострі до Зурабішвілі, вона є зараз легітимним лідером, з якими спілкуються наші партнери.

— А як довго будуть протести на вулицях? Ви весь час говорите про те, що це мирний протест. Наша революція теж була мирним протестом, поки в нас не почали стріляти. Чи готові ви захищатися? Чи призведе цей мирний протест до чогось?

— Ерозія режиму вже явна. Наприклад, один із високопоставлених членів [режиму Іванішвілі], один із керівників департаменту спецназу пішов у відставку. І він зробив дуже гучні заяви, сказав прямо, що «наші директиви йдуть із Москви».

І повсякденно ми бачимо, як маленькі «цеглинки» вилазять із цієї великої системи.

— Тільки мирним шляхом чи вдасться вам подолати цю російську Грузинську мрію? Чи все-таки може з’явитися зброя?

— Я сподіваюся, що мирним шляхом ми звалимо цей режим, але ми готові на все.