Ой, гарна ж пора літо! Все заспокоюється, завмирає, люди вдаються до простих природних турбот. Думають, куди дітей на канікули відправити, що їм з одягу купити до кінця літа, коли вони, довготелесі, з сіл та з дач додому повернуться, вирішують яке варення зварити - нормальні життєві проблеми, ніякого тобі популізму, політичної метушні, порожніх обіцянок і нездійсненних надій. До речі, і самі політики влітку вгамовуються – ні бійок, ні скандалів, ні гучних заяв про перевибори. Чиновники теж зачаїлися, мляво свою чиновницьку лямку тягнуть, осені чекають. Посваряться іноді, знехотя, відповідальність один на іншого поперекладають, а щоб по-справжньому лаятися, так ні, не літня це справа. Зрештою, владі, яка втомилася дбати про Батьківщину і власний добробут, теж відпочинок потрібен.
Навіть мотор суспільства – професійні активісти, ці невтомні лицарі українських реформ, безстрашні герої Фейсбуку і Твіттера, що придумали тисячі рятівних програм і стратегій, і ті беруть перепочинок на літо. Чи не флешмоб, чи не комунікують, що не факап'ять ночами, навіть самих себе піарять напівсилу, знехотя. А це вже найточніша ознака, що життя в державі завмерло, і не варто в спеку сили даремно витрачати.
На тлі літньої млості у людей навіть до грошей інтерес пропав. Долар по 26 ніхто брати не хоче. Напевно, «по вісім» чекають? На «по вісім», може бути, ще й нашкребли б, а то на «по 26» у народу сил точно не вистачить. Та й чого їх, ці сили, витрачати? Ну купили долари, а потім, що з ними робити? Знову матрац набивати та хвилюватися, щоб розбійники його не вкрали? А то ще, гляди, ляжеш спати на такому матраці, і сни почнуть снитися збуджуючі, як в юності. Про ринок, про акції з облігаціями. Спиш і аж стогнеш уві сні від задоволення, коли ринок підніметься, а впаде, раптом, несподівано, так крутишся від страху.
І ось посеред цієї літньої нудьги: прорив. У кінці минулого тижня всю тугу і багнючість українського фінансового життя, особливо в сфері особистих фінансів, як вітром здуло. Язичницький бог, в образі обезголовленого НБУ, нарешті, змилостивився і дозволив українцям не тільки уві сні, а й наяву доторкнутися до фінансової цивілізації. Починаючи з липня, нам легально дозволено інвестувати за кордон до $50 000 на рік. Знаменне рішення! Навіть якось прикро, що прийнято воно було «ніким», за відсутності формального голови НБУ.
А рішення, дійсно, доленосне. Як безвізовий режим дасть можливість мільйонам українців доторкнутися до справжніх людських цінностей і дозволить дивитися на відсталість «русского мира» з почуттям переваги, так і право інвестувати в західні ринки навчить українців відокремлювати зерна від плевел і не кидатися з головою у вир різних Forex контор та інших сумнівних фінансових схем.
Безсумнівно, що шлях буде складним і тернистим для всіх учасників походу: українських банків, їхніх клієнтів, регулятора. З'явиться маса посередників, що пропонують послуги сумнівної якості, що ваблять надзвичайними заробітками, а по суті грабують клієнта. Хтось спробує використовувати дозвіл на інвестиції, як канал виведення валюти, адже $50 000 на 100 підставних осіб - це вже п'ять мільйонів. Регулятор буде десь занадто суворий і прискіпливий, буде вставляти палки в колеса. В кожній новій справі завжди є витрати, але вони просто не мають права згубити велике починання, покликане змінити наше убоге інвестиційне середовище.
Ще одним фактором ризику є тотальна фінансова неграмотність українського народу. Багато хто сприймає західні ринки капіталу, як джерело гарантованого доходу, манни небесної, і лише деякі усвідомлюють, як все влаштовано насправді. Щоб це подолати, потрібен час і спільні зусилля банківської системи, в першу чергу великих банків, що розвивають сегмент Wealth Management, у нас в країні більш відомий під ім'ям Private Banking.
Безумовно, у західних банків, що працюють в Україні, є величезна перевага. Private Banking для них не новинка: є інфраструктура, продукти, аналітична підтримка, тренований персонал, досвід. Нарешті, стане можливим це використовувати і в Україні. Але це не означає, що у великих українських, в тому числі і державних банків, немає шансу. Якщо гроші з-під матраців почнуть перетікати в акції та облігації цивілізованих ринків, роботи вистачить на всіх. Зрештою, поява нових інвестиційних продуктів на тлі незадоволеного багатомільярдного попиту матрацних грошей може змінити всю українську фінансову систему, а з нею і наш з вами добробут.
Ось вам і літо! Ось вам і нудьга! Її, як вітром, здуло доленосними змінами. Адже ще тиждень тому українець страждав від фінансової безвиході. Лежав на матраці і запихав крізь дрімоту поглибше, всередину папірці, щоб сусіди в вікно не помітили, перевертався і нарікав крізь сон на дурість і несправедливість законів. Мовляв, спочатку комуністи не давали джинси носити та жуйку жувати, тепер НБУ не дозволяє гроші в іноземні активи вкладати. Відчував себе таким собі сучасним Бендером - з грошима, але без легальних можливостей їх примножити. І така туга часом охоплювала, що хотілося упакувати весь матрац у посилочку, як Великий Комбінатор, і міністру фінансів поштою відправити. А тепер все - закінчено поганий сон, не потрібно нам ані кордону нелегально вночі переходити, ані золото на собі тягнути, як Остап Ібрагімович в Румунію, ані шляху інвестування в обхід закону шукати. Нехай інші, з північного сходу, ці шляхи шукають так до нас прагнуть проникнути. Ми тепер і за кордон можемо їздити, і гроші по всьому світу інвестувати.
Здійснилося! Браво, НБУ!
Особисті фінанси з Іваном Компаном – щовівторка
Читайте інші тематичні колонки на НВ:
Сьогодні в світі з Іваном Яковиною - щодня
Кінопошук з Фоззі - щочетверга
Тиждень по-діловому з Сергієм Фурсою - щоп'ятниці
Відкриття з Олексієм Бондарєвим - щонеділі
Більше поглядів тут