З кожним роком Європейському Союзу все складніше об'єднатися навколо продовження санкцій проти Росії. «Опір цьому всередині ЄС зростає. Порівняно з минулим роком, буде складніше знайти єдину позицію», - зазначає міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Гострота моменту трохи притупляється. Те, що рік чи два роки тому здавалося безпрецедентним порушенням всіх правил і укладу життя в Європі, сьогодні поступово стає звичним. Відповідно, знижується гострота реакції.
Багато хто сумнівається в доцільності використання санкцій, які, на їхню думку, не призводять до зміни політики Росії. Крім того, існують певні бізнес-інтереси. Хтось безпосередньо лобіює інтереси РФ в Європі, хтось – залежить від співпраці з нею. Тут же варто відзначити колосальну роботу з розхитування європейського консенсусу, яку робить сама Росія. Це робота з різними політичними силами, групами та окремими політиками, спрямована на те, щоб розхитати єдність всередині ЄС. Всі ці фактори в сукупності ускладнюють питання продовження санкцій проти РФ.
Політика використання санкцій в таких масштабах є безпрецедентною для ЄСРазом з тим, потрібно зазначити, що політика використання санкцій в таких масштабах є безпрецедентною для Європи. Вона стала реакцією на те, що ще недавно здавалося немислимим. Але «ефект немислимості» обмежений у часі. Багато хто вже почав звикати і кажуть щось на кшталт: «Світ змінився. Ми ніяк не можемо на це вплинути, тож навіщо зазнавати непотрібних економічних втрат?». Такі голоси, безумовно, є, хоч і не становлять більшості. Але чим далі, тим вони будуть звучати активніше.
Навіть більше, деколи можна почути думки про те, що Україна затягує процес реалізації Мінських угод. Це частина стратегії Росії – створити ситуацію, завдяки якій можна було б звинуватити Україну в порушенні домовленостей. Як відомо, існують суперечки з приводу послідовності кроків у виконанні Мінська: Україна наполягає на виконанні умов, що стосуються безпеки, відведення військ, озброєння тощо, а Росія – політичної частини домовленостей (проведення виборів, амністії, внесення змін до Конституції). Але в цілому наші західні партнери розуміють, що неможливо просунутися в питанні виборів без забезпечення безпеки їх проведення. Неможливо говорити про повну нормалізацію політичного процесу без мінімальних гарантій про припинення насильства і виконання тієї частини Мінська, що стосується безпеки.
Більше точок зору тут