Усе стане зрозуміло після зустрічі з Путіним. Хоча, безумовно, вичерпної відповіді не буде і тоді. Адже те, як обговорювали українське питання та як поводився Трамп, можна оцінити тільки в Гельсінкі, де частина зустрічі однаково пройде тет-а-тет.
Уже сам собою факт зустрічі Трампа з Порошенком є важливим. Українське питання є актуальним для США, та, як виявилось, і для Трампа напередодні зустрічі з Путіним. Було би дуже погано, якби на саміті НАТО Трамп не виявив бажання почути українську думку.
Адже були новини про те, що Трамп відмінив низку зустрічей, зокрема з Порошенком. І це розповсюджувалося свідомо, цьому сприяла російська сторона і, на превеликий жаль, тут засвітились деякі українські ЗМІ. Нехай опосередковано, та це свідчить про те – а нам важливо знати таке перед виборами – що росіяни здійснюватимуть вплив на українську громадську думку зокрема через деякі наші медіа. Ця історія просто зайвий раз є тому підтвердженням.
Трамп зустрівся з Порошенком, навіть відмінивши деякі інші зустрічі, а це позитивний сигнал. Отже, він усе ж захотів заслухати українську позицію.
Я мало вірю в те, що в Гельсінкі планують якусь велику таємну оборудку щодо України. Сьогодні для цього немає жодних передумов. І щодо Криму теж – взяти і відмовитись від американської позиції Трамп просто не може.
З Порошенком домовитись на російських умовах не вдасться, а тому будь-які рішення відкладаються
Так, він хоче про щось домовитись з Путіним – але не факт, що на це піде сам Путін. Так само як і на поступки щодо Криму з боку останнього. Але Трамп не може просто так відступитись. Саме тому він і каже – в анексії винен Обама. Хоча насправді ж Путін.
Обвинувачуючи свого попередника, американський президент прагне відсторонитись від кримської теми та перекласти відповідальність. Мовляв, Обама винен, а я би так не зробив. Добре, тож не зроби так і зараз. Ці емоції можуть свідчити і про те, що таким чином Трамп хоче перекласти на Обаму відповідальність, якщо сам щось зробить не так.
Хай там що, а протилежність позицій США та Росії щодо Криму така велика, що якийсь компроміс з боку Трампа не буде прийнятний ні для Росії, ні для офіційної американської позиції. І сам по собі Трамп навряд чи зможе щось змінити.
Схожа ситуація і з Донбасом. Теоретично обговорювати різні варіанти можна, та наскільки мені відомо, нині Росія використовує наступний підхід – ніяких рішень по Донбасу до завершення виборів в Україні.
Навіщо? Та тому що вони не будуть робити подарунків Порошенку – і я чую про це від багатьох як російських, так і західних експертів. Це загальновідомо.
Ну а після виборів вже визначатимуть тактику: зважатимуть, чи можна буде домовитись з новим президентом, і який склад матиме Верховна Рада. З Порошенком домовитись на російських умовах не вдасться, а тому будь-які рішення відкладаються.
А тому і з Трампом навряд чи про щось домовлятимуться – тим паче, що останній, здається, і не має власних пропозицій. І якщо кримську тему він ще час від часу підіймає, то про Донбас фактично не згадує. Зрештою, він і не надто обізнаний в цих темах, на відміну від своїх радників.
З миротворчою місією теж є одна цікава обставина: російська позиція не прийнятна для США. Витрачати сотні мільйонів американських коштів лише, як того хоче Росія, на охорону місії ОБСЄ, яка не принесе ніякого миру на Донбас? Та і радник президента з національної безпеки Джон Болтон дуже скептично ставиться до ефективності миротворчої місії ООН – як на Донбасі, так і взагалі.
Тож очікувати якогось прориву в цьому напрямку теж не варто. Американський та російський президенти можуть спробувати домовитись щодо Сирії. Ба лише з конкретного питання – виведення іранських військових з півдня Сирії. На тему поліпшення двосторонніх відносин можуть про щось домовитись – а щодо України навряд.
Та небезпека як була, так і залишається. У чому вона полягає? Під час обговорення української теми, користуючись емоційністю Трампа та його необізнаністю щодо України та ситуації на Донбасі та в Криму, Путін може «навантажити» його негативною інформацією. Зрештою, перелік тем для зустрічі вже є, і так чи інакше Україна там присутня – а тому Путін сам може її підняти. А заразом спробувати «обробити» Трампа – а як колишній спецслужбовець, він це вміє.
Ще один важливий момент. Судячи з повідомлень української сторони, Трамп та Порошенко також поговорили про Північний потік-2.
Це делікатна ситуація і слід бути дуже обережними. Українським політикам не можна надто занурюватись у конфлікт між США та Німеччиною, адже їм важливо зберегти підтримку Меркель. Порошенко цінує останнє. І хай там що, а сьогодні Меркель залишається найбільш впливовим європейським політиком, а заразом найбільш впливовим і обізнаним міжнародним перемовником з питань Донбасу. І погіршуючи відносини з Меркель, ми тим самим ослабимо чи втратимо відносини з нашим головним партнером у Європі.
Американці тиснуть на Німеччину. Так, там більше торговельних протирічь, але позиція США щодо Північного потоку-2 відповідає нашим інтересам – і це факт. Думаю, що Порошенко розповів Трампу, чому нам це невигідно – і це стане для Трампа додатковим аргументом у суперечках на цю тему.
Інтерес Трампа не в тому, щоби допомогти Україні. І у переговорах з Путіним це теж важливо розуміти. Президент США хоче, щоби на європейському ринку було більше американського зрідженого газу. Хай європейці купують їхнє, а не російське.
У Трампа суто бізнесовий підхід і ми маємо цим скористатись. А Порошенко – як досвідчений політик та бізнесмен – усе розуміє, тож намагався підлаштуватися під особливості Трампа, обговорюючи формально економічну тему, та водночас з дуже важливим політичним підтекстом для України.
До речі, про бізнесові особливості Трампа. Побоююсь, що і Путін може їх використати. Ходять чутки, що для того аби ця зустріч була результативною, останній теж може щось запропонувати Трампу, щоб і в останнього зберігався інтерес до подальших контактів. Ну і щоби створити такий же сильний емоційний ефект, як від зустрічі з Кім Чен Ином.
Всі давно помітили, що Трамп ну дуже любить марнославство. І Путін, знову ж так як екс-спецслужбовець, чудово це розуміє і буде на цьому грати. Один з варіантів – якийсь бізнес-проект.
Наприклад, в Арктиці – щось пов’язане з нафтою та газом. Важливо, щоби після пропозиції Трамп міг сказати: мовляв, бачите, Росія готова піти нам на поступки, готова щось купувати. Зрештою, свого часу Росія вкладалася в цінні американські папери – може і зараз щось таке трапитися. У будь-якому разі це радше поле фантазій для економістів.
Та у мене є сильне передчуття, що на бізнесових інтересах Трампа таки зіграють – запропонують оборудку, де хоча би ззовні Америка формально вигравала. І Путін навіть готовий витратити на це декілька мільярдів – добре ставлення до нього Трампа того варте.
Так, нас це напряму не торкається, та в плані взаємодії, безумовно, існує певна небезпека для всіх: тих, хто зараз та в перспективі протистоїть путінській Росії.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени