Наприкінці минулого тижня представники 17 країн, включаючи Саудівську Аравію та Іран, а також ООН і ЄС (без участі представників режиму Асада або анти-Асадівської опозиції) зустрілися у Відні, щоб обговорити сирійську громадянську війну. Підсумком зустрічі стала «Остаточна декларація» по основним принципам, яку медіа в основному сприйняли як знак того, що міжнародне співтовариство наближається до досягнення консенсусу щодо припинення громадянської війни в Сирії.
Я з цим не згоден. Вважаю, що в кращому випадку (і то навряд чи) Віденська декларація стане першим кроком до того, щоб ключові зовнішні гравці, зокрема, Іран, Саудівська Аравія та інші країни Перської затоки, а також Туреччина, Росія і США обмежили пряме або непряме втручання у війну – це стосується також і постачань озброєнь. Це може хоча б зменшити рівень насильства в країні. Але я вважаю, що учасники зустрічі у Відні не зможуть зупинити війну або прокласти шлях до політичного врегулювання конфлікту ще багато місяців, якщо не років. І, на жаль, практично жодне з положень Віденської декларації не вдасться втілити в життя.
До такої позиції мене привели дві основні причини: по-перше, ситуація на полі бою не сприяє встановленню режиму припинення вогню, і в найближчому майбутньому ситуація не зміниться. По-друге, учасники перемовин у Відні не можуть домовитися навіть про скорочення насильства, не те що про його припинення.
З цього випливає, що російське вторгнення в Сирію потрібно розуміти в першу чергу як військовий хід, покликаний утримати Асада при владі (або зберегти нинішній режим, нехай навіть без самого Асада), і в цьому РФ може досягти успіху. Також вторгнення, ймовірно, дозволить Росії зберегти доступ до її зростаючих військових активів в провінціях Тартус і Латакія, а також в інших регіонах Сирії. Але ось на що Росії не варто розраховувати, так це на те, що завдяки вторгненню РФ виявиться рівноправним гравцем за столом перемовин при виробленні мирного рішення, хоча б тому, що на розроблене ззовні мирне рішення в найближчому майбутньому краще не сподіватися.
Потрібно відзначити, що все це стосується і американського вторгнення в Сирію. Якщо пощастить, дипломатичні зусилля США можуть привести до зниження градуса насильства і наблизять кінець війни. Вторгнення може допомогти тримати ІДІЛ у вузді і зменшити підконтрольну їм територію, і колись, можливо, може навіть допомогти перемогти Ісламську Державу. Але ослаблення і навіть перемога над ІДІЛ не означають автоматичного припинення війни – про це можна судити з того, що військові дії велися в Сирії ще до перетворення ІДІЛ в серйозну силу в 2013 році.
Більше того, США в змозі впливати на ситуацію в Сирії в основному військовими методами. Єдине, чого вони можуть досягти дипломатією – це допомогти коаліційній кампанії проти ІДІЛ або допомогти забезпечити підтримку менш сумнівним групам серед опозиції Асаду. Питання перемоги або поразки ІДІЛ вирішиться на полі бою, а не за столом перемовин.
А тепер я хотів би показати, чому ймовірність імплементації в осяжному майбутньому положень віденської «Остаточної декларації» зникаюче мала.
Перші десять пунктів декларації можна підсумувати наступним чином:
1. Розділу Сирії не відбудеться;
2. Державні інституції повинні залишитися «цілими»;
3. Права всіх сирійців, незалежно від національності або релігії, повинні бути захищені;
4. Дипломатичні зусилля щодо припинення війни повинні бути активізовані;
5. Повинен бути гарантований доступ гуманітарної допомоги, а також посилена підтримка переміщених осіб;
6. ІДІЛ та інші терористичні організації повинні бути переможені;
7. Політичний процес має привести до створення надійного світського уряду;
8. Долю Сирії повинні визначати сирійці;
9. Учасники будуть прагнути до встановлення режиму припинення вогню на всій території країни;
10. Учасники спробують подолати суперечності, що виникли і знову зберуться через два тижні.
З цих десяти пунктів напевно буде втілений тільки один: міжнародна спільнота не допустить формального розділу Сирії, принаймні, найближчим часом. Ще два пункти теж можуть бути втілені, якщо пощастить: дипломатичні зусилля дійсно можна активізувати, як і домогтися збільшення допомоги перенесеним особам (а ось доступ гуманітарної допомоги буде залежати від ситуації на полі бою).
Пункти, що залишилися, в осяжному майбутньому виконані не будуть, і є радше предметом політичного жонглювання між гравцями (в основному це стосується Росії та США), ніж серйозною спробою змінити ситуацію в Сирії.
Припинення вогню не станеться ще багато місяців, якщо не років, країна залишиться де-факто розділеною, продовження боїв буде означати, що права всіх сирійців, особливо тих, які належать до етнічних і релігійних меншин, захищатися не будуть; який би уряд не сидіі в Дамаску, він буде керувати дуже обмеженою частиною сирійської території; осмисленого політичного процесу не буде, поки це не стане можливо завдяки військовим успіхам; шанс на чесні і прозорі вибори в найближчі роки дорівнює нулю; і, очевидно, сирійцям не доведеться визначати долю Сирії (я навіть не зовсім впевнений, що під цим малося на увазі)
Найважливішим з цих неприємних висновків є те, що без військового вирішення шансу на реальне припинення вогню немає, а сигналів до того, що стабільне військове рішення є можливим в найближчий час, поки не спостерігається.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Едварда Уокера. Републікування повної версії тексту заборонено.
Більше точок зору тут