У колишніх регіоналів цілком достатньо зв'язків і важелів тиску в уряді та органах влади, щоб вирішувати свої проблеми з Роттердамом+, з облгазами, з видобуванням і транспортуванням газу, з ПДВ.
Коли ж мова заходить про тих, завдяки кому вони опинилися в парламенті - про переселенців, жителів окупованих територій і прифронтової зони, вони різко перетворюються на безпорадних опозиціонерів із пафосними промовами на трибуні.
У переселенців і жителів окупованих і прифронтових міст насправді чимало проблем. На блокпостах люди по шість годин стоять між пунктами пропуску, подекуди без туалетів і навісів. У нормативних документах досі ідіотський перелік дозволених товарів, в якому донедавна не було кави, і який не дозволяв перевезти комп'ютери вагою більше ніж 10 кг. Майже у півтора мільйонів переселенців досі немає права голосу на місцевих виборах. Багато хто елементарно не може оформити акти громадянського стану, наприклад, про народження дітей і смерть людей похилого віку.
Іноді справедливість вимагає правильних крапок над "і"
Так от, рушайте на блокпости, запитайте у військових або у фіскалів, коли до них востаннє приїжджали депутати опозиційного блоку або хтось із колишніх регіоналів. Запитайте у жителів прифронтових міст, коли вони востаннє бачили свого мажоритарника.
Одна зі складностей у політиці - у пошуку розв'язання проблем, не скотитися до вічного пошуку винних. Я часто буваю на Донбасі, знаю про проблеми регіону не з чуток, подав кілька законопроектів, зокрема, про пільги на освіту для дітей на лінії зіткнення і виборчі права переселенців. Але іноді справедливість вимагає правильних крапок над "і".
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени