Санкції — це добре. Але не смертельно. Росія, на жаль, не розвалиться вже завтра. І радше це персональна трагедія Олега Дерипаски.
Фондовий ринок Росії впав, але не помер. Рубль знизився, але не критично. Інвестори будуть зі ще більшою обережністю ставитися до Росії, але це лише помірно погіршить ситуацію. Тим більше, у Кремлі пишуть, що у них тепер 300 років самотності.
Це навіть крутіше, ніж магічний реалізм Маркеса з його сотнею років. Це магічна неадекватність.
Так що загалом усе природно. Вони давно йдуть у цьому напрямку. І у них великий запас міцності. Поки що великий.
А ось бізнес Дерипаски буде зруйновано. Або дуже серйозно постраждає. Ставши не успішною публічною компанією, а черговим паразитом на російському бюджеті. Перейде на інший рівень. Що, практично, одне і те ж.
Дерипаску показово знищують американці. Показуючи всім іншим, що так може статися з кожним. Тому, власне, у списку і немає інших олігархів. Яких-небудь абрамовичів. Вони мають не страждати від санкцій, а боятися їх. Тому що до будь-яких страждань звикаєш. І загроза перестає бути загрозою, якщо вона реалізована.
Фондовий ринок Росії впав, але не помер
А якщо хочеш чогось домогтися від людини, то тиснеш на страх і жадібність. Ось і «умовний держдеп» тисне. Зруйнуй бізнес олігарха, і він не буде ні на що впливати. Без грошей він ніхто. А американцям не потрібно, щоб люди, які володіють впливом, його використовували.
Американці, принаймні, на це розраховують. І тому застосували більш серйозні санкції, ніж раніше.
Санкції проти Дерепаски і Ко набагато могутніші, ніж усе те, що було застосовано раніше. Це так, як якщо б ви пострілювали з міномета в сторону сепаратистів, а потім раптом підвезли Град і пульнули з нього.
Акції Rusal на гонконгській біржі пішли в піке тоді, коли компанія заявила про можливість технічного дефолту. Він пов'язаний з тим, що Rusal навіть не впевнений у можливості отримувати гроші від клієнтів. Всі платежі припинено.
Більш того, навіть агентство Bloomberg перестало показувати котирування їхніх цінних паперів. Компанія не просто токсична. Вона радіоактивна.
Те, що відбувається зараз із Rusal, вже було в світі і раніше. Такі санкції стосувалися Ірану. Обходити їх було дуже дорого (BNP Paribas заплатив, наприклад, приблизно $9 млрд).
Допомагати ніхто не буде. Принаймні з тих, кому є що втрачати.
Чому Дерипаска? По-перше, а чому б і ні. Але це не найсерйозніший аргумент. З одного боку — тому що алюміній. Трамп зараз веде активні торговельні війни. Так би мовити, повертається до витоків, намагається повернути робочі місця назад в американську глибинку. І з алюмінієм у нього останнім часом проблеми.
Штати споживають багато алюмінію, але не виробляють. Вони втрачають частку ринку, там домінує імпорт. І тут такий шанс «підтримати вітчизняного виробника». Гріх не скористатися.
А з іншого боку — рішення ухвалюють люди. І ці люди вибирають, кого б показово покарати. І тут вони бачать скандал із Настею Рибкою. І чують слова про Вікторію Нуланд. І пам'ятають, що Дерипаска особисто замішаний у скандал з Манафортом.
Він тут же стає перший у черзі. На показову прочуханку. Безліч дурних дрібниць, таких як не найрозумніша дівчина з мобільним телефоном, призводить до згубних наслідків.
Що буде далі? Держава буде підтримувати Дерипаску. Тому що зацікавлена у прямо протилежному американцям.
Їм треба показати, що боятися олігархам нічого. І рідна держава їм завжди допоможе.
Що може держава? По-перше, і це найпростіше, кредити. Зараз у Rusal виникнуть величезні проблеми із зовнішніми боргами. І найімовірніше, що російські державні банки повністю замінять своїми кредитами зовнішні борги. Це просто.
Але от складніше буде залишитися гравцем на світовому ринку. У Дерипаски зараз 6% світового ринку алюмінію. Продавати цей метал на зовнішньому ринку для компанії стане дуже складно. Не можна сказати, що неможливо. Але складно. Це точно позначиться на тій самій частці ринку.
Rusal почне вмирати. І якщо дати компанії кредит Путін може, то от купувати алюміній — ні. Його просто нікуди дівати в Росії. Хіба що побудувати алюмінієвий міст у Крим.
Так чи інакше, історію публічної компанії закінчено. Зараз починається історія з абсолютно іншою бізнес-моделлю, в якій самого бізнесу буде дуже мало.
А що Україні? Та нічого насправді. Вводити санкції — це справа сильних. Ми слабкі. Тож для нас усе, що відбувається, — лише епізод у протистоянні з Росією, де боротьба триватиме до того моменту, чия економіка зруйнується першою.
Уся ця історія завдає ще одного удару по російській економіці. Не смертельного. Але важливого. Що більше токсичності, то менше інвестицій. Що менше інвестицій, то менше зростання.
І для нас це ще одне нагадування про те, що нам треба залучати інвестиції. І треба ставати сильнішими.
Але це вже зовсім інша історія. Де, поки що, у нас мало успіхів.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени