Коли наприкінці Першої світової війни німецькі генерали зрозуміли, що продовжувати боротьбу військовими методами безглуздо, вони придумали хитрий трюк. Скориставшись революцією як приводом, вони організовано відправили солдатів в їх рідні міста, а самі почали стверджувати, мовляв, легко виграли б війну, якби не підступний "удар в спину" з боку політиканів в тилу. Ця версія подій стала, по суті, загальноприйнятою в німецькому суспільстві, що призвело до величезної переоцінки своїх можливостей, штовхнуло до початку реваншистської Другої світової і невдовзі за цим повторення військової катастрофи. Відмова прийняти об'єктивний факт військової поразки і бажання пояснити її красивими фантазіями дорого коштували країні і всьому людству.
Переглядаючи стрічку Facebook, я розумію, що у всій цій історії з ПриватБанком дуже важливо зафіксувати один ключовий факт: відповідальність за фактичне банкрутство банку, яке було попереджено націоналізацією, повністю лежить на власниках Привату. Не на "поганій державі, яка віджала банк" – держава забирає не актив, а пасив з величезними боргами. І не на таємничих організаторах "інформаційних атак", яких ніхто не може навіть назвати поіменно. Відповідальність лежить на власниках, які допустили, щоб в одному з найкращих і найуспішніших банків країни дивним чином утворилася діра в $5 млрд в капіталі, а відсоток кредитів пов'язаним особам досяг якихось астрономічних показників (як скромно кажуть у банку "оцінка НБУ в 97% перебільшена", правда, замовчують наскільки). Словом, варто почитати, наприклад, колонку Сергія Фурси, і перестати вірити пролітаючим в соцмережах сотням відмазок, чому у трагедії винен хто завгодно, крім самих власників приватного банку.
Повіривши в ще одну красиву казку, суспільству повторно доведеться платити зі своєї кишені в майбутньому
Якщо зараз не закріпити цей простий факт в суспільній свідомості, то пересидівши півроку в Лондоні, власники банку знову, за помахом чарівної палички, тріумфально повернуться в українську політику. Цього разу – в ролі талановитих бізнесменів, які стали безневинними жертвами підступної держави і містичних недоброзичливців. Благо, прикладів дивовижних перетворень в українській політиці вистачає: взяти хоча б Тимошенко, яка закуплялал за надзвичайною ціною російський газ і яка тепер щотижня розігрує театральні вистави "на захист простих людей". Повіривши в ще одну красиву казку, суспільству повторно доведеться платити зі своєї кишені в майбутньому. Тільки наступного разу грошей на це вже може не вистачити.
Текст опубліковано з дозволу автора
Більше точок зору тут