Приросли зеленню

За неповний рік потужності з вироблення альтернативної енергії в країні майже подвоїлися: допомогли високі тарифи

Олег Гавриш,
Вадим Макєєв

П оглядаючи на неяскраве осіннє сонце, Олександр Репкін, глава наглядової ради компанії Токмак Солар Енерджі, розповідає про неймовірний стрибок, який цього року зробила вітчизняна альтернативна енергетика.

За 9 місяців року почали експлуатувати понад 50 нових зелених енергогенеруючих об'єктів. Їхня загальна потужність склала 201,7 МВт. Це в півтора рази більше, ніж було у введених в 2016-му році станцій і блоків "чистої" енергії, і майже в сім разів перевищує показник 2015 року.

В цілому галузь за 2017-й рік залучила €345 млн інвестицій.

Компанія Репкіна, що розвиває сонячні електростанції (СЕС), планує розширювати виробництво, інвестувавши в цю справу більше €10 млн.

Частка СЕС в загальному прирості перевищує 80%. Але Віталій Севостьянов, технічний директор компанії Вітрові парки України, знає: альтернативою сонця все частіше стають вітроелектростанції (ВЕС).

У середині жовтня в Миколаївській області запустили другу чергу Тузловської ВЕС. А потім міжнародна компанія EuroCape New Energy заявила, що з наступного року на українському березі Азовського моря почне будувати найпотужнішу — на 500 МВт — вітроелектростанцію в Східній Європі.

"Галузь зараз показує неймовірні темпи розвитку", — з гордістю каже Севостьянов.

Його компанія за рік запустила чотири нові вітротурбіни. І так само вчинили всі конкуренти.

За перше півріччя 2017-го сектор альтернативної енергії поповнився 41 блоком сонячних і вітрових електростанцій, 7 об'єктами малої гідроенергетики і 4 електростанціями на біогазі.

"За всю історію України у нас ще ніколи не було такого зростання", — говорить Сергій Савчук, глава Держагентства з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності).

На "чисту" енергію в країні активно переходять вже і приватні особи: з 2015-го впевнено зростає число українських домогосподарств, які встановили у себе сонячні панелі. Якщо три роки тому таких було лише чотири десятки, то тепер вже 2,3 тис. сімей отримують енергію від сонця. Загальна потужність приватних панелей складає 37 МВт, і вони сумарно коштували власникам в €35 млн.

Втім, альтернатива все одно поки займає невелику частку ринку електроенергії, каже Дмитро Чурін, глава аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital. За підсумками минулого року вона відвоювала собі всього 0,8% від загального виробництва. А в 2017-му навіть з урахуванням рекордного зростання цей показник доросте лише до 1,5%. Тоді як в Німеччині, наприклад, він становить 34%.

При цьому технічні можливості дозволяють Україні, за оцінкою ряду експертів, довести зелену частку в національному енергобалансі до 30%.

С авчук впевнений: нинішній бурхливий ріст спровокували прийняті Верховною радою і Кабміном акти з дерегулювання ринку і величини зеленого тарифу, який прив'язали до євро.

Для "сонячних" виробників тариф тепер дорівнює €0,15 за кіловат-годину, що в 2,5 рази вище, ніж в Європі. Для вітрогенераторів — €0,102, або вдвічі більше європейського показника. А для виробників електроенергії з біомаси та біогазу законодавці окремо збільшили тариф на 10% — до 12,4 євроцентів за кіловат-годину. Для традиційних теплових станцій тариф становить €0,51, а для атомників — €0,0016.

Рада також скасувала вимогу, згідно з якою бажаючі зайнятися "альтернативою" повинні були купувати частину устаткування у національних виробників. Крім того, влада дозволила укладати довгострокові договори на закупівлю електроенергії, виробленої за зеленим тарифом. Для інвесторів це стало доброю новиною: тепер вони можуть прорахувати рентабельність енергетичних проектів і залучати під них зовнішнє фінансування.

Севостьянов відзначає і те, що тепер всі документи про створення ВЕС можна узгодити швидше, ніж раніше. Та й проблеми з землевідведенням вирішуються простіше. "Все це дає свої позитивні результати і підігріває зростання", — підкреслює він.

У підсумку ті, хто мають зелені проекти, виявилися в досить сприятливих умовах. Вікторія Сиромятова, директор бізнесу відновлюваної енергетики компанії ДТЕК, запевняє: середній період окупності великих — від 50 МВт — об'єктів в даній сфері в Україні становить до 10 років. "Це хороший показник для інвестицій в будь-який проект", — підсумовує вона.

А Іван Тракслер, директор компанії МХП ЕКО Енерджі, що є підрозділом Миронівського хлібопродукту, вважає, що тепер вітчизняне законодавство "дає, мабуть, найвищий рівень окупності проектів зеленої енергетики в порівнянні з країнами Євросоюзу".

Все це відкриває перед інвесторами велике поле для роботи — адже потенціал України в цій сфері великий і далекий від вичерпання. Так, за даними прес-служби Міненерго, тільки ВЕС можуть в майбутньому постачати на ринок до 20% всієї енергії. Та й природні умови країни з точки зору отримання сонячної енергії помітно краще, ніж у більшості країн ЄС.

Крім того, в Україні активізувалися виробники тепла і енергії з біопалива та біогазу, які за 2014-2016 роки інвестували в цей сектор $40 млн. Держава взялася стимулювати їх ще у 2004 році. Так, інвесторам, що вклалися в котельні, що працюють на альтернативних видах палива, бюджет компенсує 10% різниці з ціною відповідного обсягу газу.

Однак, за словами Савчука, поки біоенергія не настільки приваблива, як сонячна або вітрова: на 1 МВт її виробництва потрібно вкласти $2 млн проти $900 тис. у СЕС.

Зі здешевленням технологій виробництва біоенергії, її частка в загальному балансі виросте. Адже чого-чого, а біомаси, як жартує Савчук, вистачає — це побічний продукт розвиненого національного сільського господарства.

А ндрій Герус, член правління бізнес-ради організації Ціна держави, готовий дещо пригасити запал вітчизняних виробників альтернативної електроенергії. Він нагадує, що за отримані тими привабливі умови платить держава, а значить — кожен платник податків. І платить занадто щедро: зелені тарифи в країні неймовірно високі навіть за світовими, а не тільки за європейськими мірками. "У це важко повірити, але одна з найбідніших країн світу платить найвищі зелені тарифи", — обурюється Герус.

Він згадує, що спочатку високу компенсацію за сонячну енергію в країні ввели з подачі колишнього віце-прем'єра Андрія Клюєва, бізнес-імперія якого як раз і володіла СЕС. Зараз цей соратник Віктора Януковича втік за кордон, але справа його живе — тільки заробляють вже інші персонажі.

Ці "інші" готові захищати своє право на високі тарифи. "Зараз ми розвиваємо альтернативну енергетику для наших нащадків", — вважає Репкін. Він пояснює, що за погану екологію радянських і пострадянських часів і техногенні катастрофи типу Чорнобиля досі розплачується нинішнє покоління українців. "Краще субсидувати зелений тариф, ніж втрачати території і платити за забруднення навколишнього середовища", — вважає бізнесмен.

Власник Токмак Солар Енерджі впевнений: поступово вартість сонячної енергії знизиться. Рівно те ж відбувалося в Європі: спочатку там були високі тарифи, обумовлені дорожнечею устаткування СЕС і ВЕС. Але зараз воно подешевшало — і тарифи в Євросоюзі впали майже в три рази. "Вони будуть поступово знижуватися і в Україні", — говорить Репкін.

Савчук прогнозує: витрати на установку СЕС промислового масштабу знизяться за 10 років на 57%, а на установку ВЕС — на 13%. І вже до 2030 року основні технології у відновлюваній енергетиці стануть дешевше, ніж в традиційній.

До всього, як уточнює Сиромятова, завдяки "альтернативі" країна може стати менш залежною від імпорту енергоносіїв, а її енергосистема — більш стійкою. Адже зараз в секторі газу поставки з зовнішніх ринків займають 33%, вугілля — 44%, а ядерного палива — усі 100%.

Альтернативна енергетика ще й безпечна і не вимагає стільки обслуговуючого персоналу, як традиційна, зазначає Валерій Боровик, голова правління альянсу Нова енергія України. Мовляв, при видобутку вугілля є ризик вибуху метану. Ще вище потенційний ризик в атомній енергетиці. А у випадку з ВЕС і СЕС все набагато простіше: інвестував в устаткування, запустив його — і отримуєш гроші. "Все контролює автоматика", — додає експерт.

А ось Герус з приводу нинішнього стану справ у вітчизняній альтернативній енергетиці фразу "ніяких проблем" сказати не готовий. На його думку, нинішній тариф може розбалансувати зелений сектор. Той перенасититься новими потужностями, і при девальвації гривні уряду доведеться різко урізати розмір бюджетної "доброти". У підсумку ринок опиниться в кризі.

Виходом, вважає експерт, можуть стати передбачені в нещодавно прийнятому законі про реформу ринку електроенергії тарифні аукціони. Після вступу документа в силу уряд пропонує гарантувати тариф тільки тому виробнику, який погодиться на найменшу його ставку. Визначати її будуть на спеціальному аукціоні.

Учасники ринку з цього приводу демонструють лише песимізм. Мовляв, з урахуванням великих ризиків самої України в очах інвесторів без високого і гарантованого тарифу розвивати альтернативну енергетику буде неможливо. "І у нас все зростання, що почалося,  закінчиться досить швидко", — підкреслює Репкін.

Та й перенасичення ринку новими потужностями навряд чи можливе в найближчій перспективі. Микола Ковальський, директор з маркетингу та комунікацій агрохолдингу Астарта, вважає: перепоною для більш активного розвитку альтернативної енергетики є відсутність вільних грошових коштів у підприємців, які хотіли б увійти в цей бізнес. А кредитування вкрай забюрократизоване.

При цьому країна, приєднавшись до Європейського енергетичного співтовариства, взяла на себе зобов'язання до 2020 року збільшити частку відновлюваних джерел енергії в своєму енергобалансі до 11%.

"У нас поки є проблеми з тим, щоб знайти гроші на подібні проекти", — констатує Савчук з Держенергоефективності. У США і країнах Євросоюзу проблема вирішувалася, за його словами, створенням спеціалізованих кредитних організацій. В Україні теж хочуть організувати подібну структуру.

Зараз, як вважає Савчук, у країни є шанс не просто наздогнати європейські держави з виробництва вітро- та сонячної енергії, а й по максимуму використовувати величезний потенціал в біоенергетиці. Це тим більше актуально в ситуації, коли Україні потрібна енергонезалежність. "Вибору не залишилося: питання енергетичної безпеки — це питання виживання країни", — впевнений Савчук.