Подивився перше інтерв'ю нового прем'єр-міністра. Видно, що він хоче зробити країні добре. Скасувати дурні обмеження для бізнесу, спростити податкову систему (правильне бажання, але коли почнуть рахувати, скільки втратять, — злякаються), звільнити всіх корупціонерів і прийняти на роботу хороших менеджерів (правда, хороших на ці гроші не знайти, а більше платити — народ обуриться).
A ось що потрібно зробити, на мою думку. Всього три пункти. Виконавши їх, вкладемо в систему вбудований механізм удосконалення — те, що називається positive loop feedback, або по-простому — маховик, який крутиться сам у потрібному напрямку.
1. Судова реформа. Варто вигнати всіх суддів, щодо яких існує навіть підозра в недобропорядності. Вигнати волюнтаристськи — тут краще перегнути палицю. Взяти чесних суддів (вони є!) і платити їм дуже великі гроші. Дешева судова система коштує країні дорого. Всі компанії і громадяни повинні знати: якщо вони прийдуть до суду, там буде все справедливо. Немає нічого гіршого для бізнес-клімату, ніж невпевненість у захисті власності та підписаних тобою контрактів у судах. Тому 100% українських IT-стартапів зареєстровані або в Делавері, або на Кіпрі, або у Великій Британії. Жоден нормальний інвестор сьогодні не дасть грошей IT-компанії з українською реєстрацією. Великі компанії прийдуть — вони мають гроші на дорогих юристів. Малі та середні, на яких уся надія, — у жодному разі.
2. Боротьба з монополіями. На який ринок не подивишся в Україні, майже всюди (є винятки!) кілька компаній, користуючись своїм становищем, заробляють прибуток без належної праці. Починаючи з державних контрактів і продовжуючи Роттердамом, газом, залізницею, авіацією, будівництвом тощо. В Америці саме орган, що бореться з монополіями, переміг і покарав усіх олігархів — від нафтових і тютюнових до нинішніх діджитальних. У Європі саме Комісар із питань конкуренції проводить жорсткі реформи, караючи компанії за всілякі нехороші дії. І цього органу всі бояться. Грамотна Антимонопольна служба дасть країні значно більше, ніж прокуратура, СБУ чи податкова інспекція. Якщо ви думаєте, що великі (це важливо!) компанії в Україні бояться СБУ або податкової, — помиляєтеся. А ось Антимонопольної щиро бояться. Перевірено на власному досвіді.
3. Реформа держслужби. За словами прем'єра, всі відомства повинні денно і нощно контролювати держслужбовців і не дозволяти їм красти, а також ухвалювати невигідні країні рішення. До того ж він каже: «Кожному чиновнику встановимо KPI, за досягнення якого належатиме бонус». Так може міркувати лише той, хто жодного разу не керував великою компанією. Навіть якщо це компанія в 5000 осіб, неможливо контролювати всіх співробітників і встановити всім KPI. Це працює для топ-менеджменту і продажів із маркетингом. Результати 70% співробітників незмірні.
Як же керують великими компаніями? Так вже більш як 30 років все це робиться за допомогою корпоративної культури або неписаних правил гри, порушивши які, можна все втратити і назавжди залишитися на нижчому щаблі драбини або навіть вилетіти з компанії. А виконуючи ці правила, можна рости й отримувати бонуси та інші радощі. У всіх розвинених демократіях існує суспільний договір із держслужбовцями (поліцейськими, прокурорами, вчителями тощо). Це і є корпоративна культура держслужбовців.
Коротенько це виглядає так: людина, що йде на держслужбу, розуміє, що отримуватиме менше грошей, ніж у приватному секторі. Але якщо вона не зробить чогось зовсім жахливого (корупція, расизм, порушення інструкцій), її неможливо звільнити. Вона має добре медзабезпечення, непогану пенсію, повагу суспільства. Один раз щось порушивши (взявши хабар, наприклад), вона втрачає все й одразу, зокрема повагу суспільства до неї та її сім'ї. Тобто хабар має бути величезним, покрити, наприклад, 10 років зарплати. Що дуже малоймовірно. Так ця система і живе. По-простому — прем'єр повинен зробити так, щоб маленький держслужбовець приймав на своєму місці такі ж рішення, які приймав би особисто глава уряду, перебуваючи на його місці. Тому не варто очікувати творчих рішень від держслужбовців.
Якщо озвучені прем'єром цілі і відповідають тому, що буде робитися, то мій прогноз невтішний. Через два роки після безрезультатних спроб звільнити нероб і корупціонерів (яких поновить нереформована судова система), після марних спроб впровадити систему показників ефективності, після зусиль діджиталізувати все, що можна, наша нова влада зрозуміє: найжорстокіша судова реформа, безжалісне придушення всіх олігополій і публічний договір з держслужбовцями — ось що таке рецепт успіху.
Важливо: всі ці пункти тільки підвищать рейтинг. Тому політично цілком прийнятні. А якщо ж через два роки прем'єр введе узгоджену систему вимірних KPI хоча б для 30% держслужбовців, я знову піду працювати вчителем математики в школу. Якщо приймуть. Там же буде величезна конкуренція, якщо новий уряд виконає свої обіцянки.
Колонка опублікована в журналі НВ за 12 вересня 2019 року. Републікацію повної версії заборонено.
Долучайтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ