А тепер про позитив або wishful thinking. Треба ж знайти щось хороше, щоб змиритися з великим вибором великого американського народу.
По-перше, Трамп-президент і Трамп-здобувач – це все ж таки різні люди. Інститути в США так сильно розвинені, що президент буде працювати в межах червоних прапорців. І не зможе робити зовсім вже великі дурниці.
Найкраще, що прапорці будуть розставлені республіканцями. Трамп, звичайно, йшов від республіканців, але сам він чужий у цій тусовці. У республіканців більшість і в Конгресі, і в Сенаті і в Палаті представників. І вони дуже не люблять Путіна. При цьому, тішить і те, що для Трампа головне – внутрішня політика. Він в геополітиці нічого не тямить, і вона йому особливо не цікава. А значить, домовляючись з республіканцями, велика частина яких його не підтримала, він буде ставити в пріоритет свої забаганки всередині країни і буде легко погоджуватися на їхні забаганки щодо зовнішньої політики. І значить, набагато ймовірніше, що він не тільки не здасть Україну, а і збільшить підтримку. Якщо, звичайно, чутки про наявність у Путіна компромату на Трампа після веселих вечірок в Москві залишаться тільки чутками.
Набагато ймовірніше, що Трамп не тільки не здасть Україну, а і збільшить підтримкуТрамп налякав зовнішні ринки. І буде залишатися значним фактором невизначеності. І якщо все піде так і далі, то Україна може забути про своє бажання зробити випуск єврооблігацій і зіскочити з голки МВФ. Ринки постраждають першими. А це добре. Це означає, що тепер шансів пропетляти в української влади стає набагато менше. А залежність від МВФ – набагато більше. Значить, менше шансів не проводити реформи. Що дуже добре.
І так, тепер Байден не буде тепер дзвонити абоненту в Києві і штовхати його. Але буде дзвонити хтось інший. І помилково думати, що віце-президент США тільки й думав про Україну. Він, швидше за все, про неї взагалі не думав. Ми занадто дрібні для США, особливо наші внутрішні справи: хто у нас тут глава прокуратури чи податкової. Підказували віце-президенту інші люди. І вони нікуди не подінуться, в своїй більшості. І дзвонити тепер буде злий республіканець. Який набагато менш охоче піде на поступки для української влади.
Так що не все так погано, як це виглядає. Принаймні, для України.
Хоча бункер в Новій Зеландії все одно варто підібрати. Концентрація волюнтаристів і популістів зашкалює.
У тексті представлено точку зору автора, яка може відрізнятися від офіційної позиції компанії. Відповідно, подана інформація не може трактуватися одержувачами розсилки і представниками ЗМІ як публічна і офіційна.
Більше точок зору тут