Україна вперто хоче чуда. Український виборець раз у раз обирає чарівника. Ми віримо в те, що щастя зовсім поруч — залишилося знайти правильну людину
Павло Казарін,
ведучий телеканалу ICTV,
оглядач Крим.Реалії
У політтехнологіях існує кілька основних образів для політиків-чоловіків. Але українці слухняно голосують лише за один.
Для жінок, до речі, передбачено всього один типаж. Тому, коли краща половина людства штурмує владу, вона змушена робити це в рамках образу "сталь під шовком". Саме такий публічний типаж ріднить усіх жінок у політиці незалежно від часу і географії.
З чоловіками все трохи вигадливіше. Виділяють п'ять типажів. "Найсильніший", "найрозумніший", "найчесніший", "борець" і "чудотворець". До того ж деякі образи можуть комбінуватися один з одним, а деякі — ні.
У цьому, до речі, полягала проблема Арсенія Яценюка. Виборець готовий був сприймати його як "найрозумнішого", але Арсенію Петровичу хотілося бути "найсильнішим". А тому білборди Фронту змін розфарбовували в камуфляжні кольори.
У таку ж пастку потрапив і Анатолій Гриценко. Він до останнього не міг визначитися, хто саме йде на вибори: екс-міністр оборони або екс-директор Центру Разумкова. Тому що "найрозумніший" у свідомості виборця цілком може бути одночасно і "найчеснішим". А ось "найсильнішим" - немає.
"Найсильніший" кандидат обіцяє країні порядок. За цей типаж найохочіше голосують наші колишні сусіди по радянській комунальній квартирі. У чистому вигляді він вивірений і ефективний. "Борець", навпаки, нагадує бульдозер — із ноткою божевілля і самозречення. У 2012 році Свобода отримала свої легендарні 11% на виборах до парламенту саме завдяки тому, що виборець сприймав цю партію, як таран для пробивання монополії Партії регіонів.
Але за всієї різноманітності чотирьох типажів в Україні найпопулярнішим залишається п'ятий — "чудотворець".
Зеленського навряд чи можна назвати першопрохідцем
Саме цей образ сьогодні приміряє Володимир Зеленський. Його виборці пов'язують із кандидатом надію на краще майбутнє. Боротьба з корупцією. Закінчення війни. Реформи. Примирення із Росією. Рух до Європи. Багато очікувань нагадують однополюсно заряджені магніти, які не можуть притягатися і приречені один від одного лише відштовхуватися. Тому кандидату простіше не артикулювати позицію з багатьох питань, щоб нікого зі своїх прихильників не відлякати.
У разі його перемоги фрустрація неминуча. І річ навіть не в компетенції й не в команді. Проблема в тому, що кожен, хто голосує за Володимира Зеленського, мріє про щось своє. А сам кандидат просто не заважає виборцям себе придумувати. Весь цей калейдоскоп суперечливого відгукнеться вже після другого туру, коли виявиться, що надії були настільки строкатими, що приречені в результаті не збігатися.
Особливість у тому, що Володимира Зеленського навряд чи можна назвати першопрохідцем. Тому що практично всі президентські кампанії в Україні вигравали ті, хто приміряв на себе образ "чудотворця". Втома від старих еліт і обіцянки "здійснення мрій" — ось той коктейль, який забезпечував нам ротацію перших осіб. Так було з Леонідом Кучмою 1994 року: його прем'єрство за президентства Кравчука не завадило йому обійти чинного президента у другому турі. Віктор Ющенко був прем'єр-міністром і головою Нацбанку, але в 2004-му сприймався як нове обличчя і втілення очікувань. Віктор Янукович у 2010-му експлуатував образ "найсильнішого", але все одно додавав до свого коктейлю "чудо" і "протест проти чинних".
До речі, сам Петро Порошенко 2014 року теж перемагав як нове обличчя і "чудотворець". І якщо вам здається, що це історія про вітчизняних політиків, то ви помиляєтеся. Це про виборців.
Ми не обираємо "найчесніших". Із підозрою дивимося на "найрозумніших". Ситуативно підтримуємо "найсильніших". І мліємо, коли на горизонті з'являється торговець чудесами.
Вся відмінність Володимира Зеленського від своїх попередників із минулих президентських кампаній зводиться до двох моментів. Це наявність медіааватара (президент Голобородько) і відсутність профільних компетенцій (попередні "чудотворці" до обрання встигли попрацювати у владі). До того ж багатьма його прихильниками другий пункт сприймається як достоїнство — дозволяє говорити про те, що в систему приходить абсолютно нова людина.
Україна вперто хоче дива. Український виборець раз у раз обирає чарівника. Ми віримо в те, що щастя зовсім поруч, і що потрібно лише знайти правильну людину, яка знає рецепт секрету. Але в тому-то й річ, що вся ця ситуація — не про раціональне. Вона про емоційне. Ті, хто голосує за "чудотворця", не потребують предметних дискусій. Вони не прагнуть оцінювати ризики або зважувати збитки. Лише тому, що будь-які дебати про кандидата і майбутньє ризикують зруйнувати їхню мрію. А крадіжку мрії український виборець не прощає нікому.
У разі перемоги Володимир Зеленський приречений на те, щоб у цьому переконатися.