Як за змахом чарівної палички, у ЗМІ Росії стала з’являтися дивна інформація про прийдешнє або вже настале банкрутство великих компаній через санкції в зв’язку з агресією РФ в Донбасі. Особливо пікантно, що про банкрутство заявляють найближчі до Кремля люди: то православний олігарх Малофєєв, то заводи космічної та авіаційної промисловості, то Гиркін, який вирішив продати номерну золоту (насправді) медаль «За повернення Криму» «через нужду». Те, що санкції чинять негативний вплив на народне господарство Росії, нам відомо не зі статистики, а з домашнього бюджету. Але заводчики військової галузі, Малофєєв, Гиркін, здавалося б, стоять останніми в черзі на зізнання такого роду. А от ні — виявилися першими. Дивно?
І тут повернені полонені, легендарний Сенцов, а зараз і кораблі військово-морських сил України, захоплені біля берегів Криму рік тому, повернулися на батьківщину. Збіг?
А чергова зміна керівництва ДНР і ЛНР на цілком лояльних і нудних московських функціонерів, замість бандитів з фантазіями, що проходить з літа? Випадковість?
Та й гучне інтерв'ю Коломойського, що відкрито запропонував обговорити ціну кримського питання і навіть, як і годиться ділку, назвав її разом з пропозицією створити Україні та Росії новий Варшавський договір проти НАТО, де Україну нібито ніхто не чекає. Невже просто балаканина багатого фантазера?
З іншого боку — наполегливі заяви президента Макрона, що перед обличчям погіршення відносин з США треба налагоджувати відносини з Москвою.
І президент Трамп, визнаючи ізраїльським спочатку Східний Єрусалим, потім Голанські висоти, а нещодавно й ізраїльські поселення на території Арабської держави, чи не створює це важливий прецедент? Який?
Мені здається, що все це — ланки одного ланцюга. І перша ланка — в руках Путіна. Кремлівському прагматику життєво необхідно для збереження влади над своїм оточенням, вельми незадоволеним ізоляцією Росії і їх самих від усього світу, покінчити з цією ізоляцією і, при цьому, зберегти в своїх руках Крим — згадку про «великий» 2014 рік, славу і ту саму золоту медаль, на якій він зображений як Цезар у профіль, увінчаний лавровим вінком. Здати Крим — втратити себе. Сидіти далі під санкціями — втратити лояльність соратників і народу.
Вихід нелегкий, але він є і був майже з самого початку, коли стало зрозуміло, що Україну як таку Путіну підкорити не вдасться. Вихід — обміняти український Крим на український Донбас. Геніально нахабно! Саме до цього готує Кремль і його корисливі українські друзі громадську думку своїх країн, а амбітні «корисні ідіоти» далекого зарубіжжя — світова громадська думка — можливо, самі не відають, що коять.
Зустріч Нормандської четвірки, яку намічено на грудень, обіцяє стати «проривною». А тут ще британські вибори, Брекзіт і ослаблення Євросоюзу. Все на руку.
Росія йде з Донбасу, погоджується на контроль над кордоном з боку України в обмін на символічну автономію, але зберігає за собою Крим, який світова спільнота визнає де-факто, як США визнали анексію Латвії, Литви та Естонії з боку СРСР. Росія повертається в G7, велика частина санкцій знімається. І Путін знову великий і в світі, і в Росії. Він — розрулив п’ятирічну пробку міжнародних відносин.
Але ціна цього величчя жахлива. Гельсінські угоди 1975 року про непорушність кордонів у Європі завалені. (Косово не береться до уваги — його ніхто не приєднав). Агресор прийнятий у пристойне суспільство, яке після цього неминуче припинить бути пристойним. Сила права змінилася в Європі на право сили. Як у кінці 1930-х. Всі пам’ятають, чим це закінчилося тоді, хоча починалося дуже переконливо — возз'єднання Рейнланда, об'єднання німецькомовних земель Австрії, Судет, Мемеля з Фатерляндом. А в фіналі — 80 мільйонів убитих, Голокост, розбита на щебінь Європа.
Якщо Захід не поведеться на маневр Путіна, залишиться твердий у своєму неприйнятті російської агресії проти України у всіх її проявах, то скоро влада в Росії зміниться (адже не випадково Путін пішов нині на немислиме ще два роки тому) і політичний її курс зміниться також круто, як курс СРСР після смерті Сталіна (Корейська війна
Якщо ж поведеться на «дари данайців» — то попереду довга хвороба Європи і, можливо, летальний результат для її єдності на тлі переділів кордонів, гібридних воєн, войовничих національних шовінізмів і все більш явного нехтування демократією і принципом верховенства права.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Мнения НВ