Вчорашня поява Януковича перед Україною має досить опосередковане відношення до права і правосуддя. Це, швидше, своєрідний політичний проект.
По-перше, публічного допиту екс-президент домагається вже давно. По-друге, трансляцію проводили російські ЗМІ, через які президент-втікач потрапив на низку українських телеканалів. По-третє, відбувається цей допит у досить непрості часи для України, на тлі розчарування в євроінтеграції після нещодавнього саміту Україна – ЄС, чергового «відкату» рішення щодо безвізового режиму і т. д. З одного боку, європейці підтвердили українські евроінтеграційні надії, а з іншого – не дали ніяких конкретних перспектив. Це істотно посилює розчарування українського суспільства у європейському курсі, заради якого збирався другий Майдан. В таких умовах можуть з'явитися відповідні суспільні настрої, мовляв, другий Майдан і повалення Януковича були марними. Додайте до цього початок опалювального сезону, який «порадував» українців новими платіжками, і ідеальний рецепт народного обурення готовий.
Якщо б якийсь український канал показав інтерв'ю Януковича, це, швидше за все, закінчилося б розгромом каналу, заворушеннями і т. д. Але оскільки ростовський біженець з'явився перед українцям під приводом допиту, люди поставилися до цього досить лояльно. Янукович знову з'явився на українському телебаченні через механізм допиту.
Тут доречно згадати цікаву технологію соціальної інженерії – Вікно Овертону. Суть її така: щоб впровадити в суспільну свідомість ідею, яка вважається неприйнятною, її спочатку потрібно зробити прийнятною, допустимою. Іншими словами, через механізм допиту ідея повернення Януковича на телевізійні екрани перетворюється з неприйнятної в прийнятну. А згодом і повернення ростовського втікача в Україну не буде виглядати таким вже неприйнятним. Тим більше, для цього створюється сприятливий інформаційний простір: гальмування євроінтеграції, економічні труднощі, війна.
На цих трьох напрямках йде наступ, який підкріплюється постійною присутністю Януковича на телеекранах. Ми вже бачимо, що сюжет з допитом екс-президента затягнувся (перенісся на понеділок). Невідомо, як довго буде тривати цей процес. Янукович, так чи інакше, буде згадуватися в ЗМІ, з'являтися на телебаченні, робити якісь публічні заяви і т. д. Завдяки цьому можна почати проект повернення президента-втікача в Україну.
Останнім часом я зустрічав цікаві публікації, зокрема, американських експертів, які пропонують свої варіанти вирішення українського питання для нової президентської адміністрації в США. Наприклад, звучать ідеї досягнення своєрідного перемир'я з російською владою, не допустивши при цьому повторної революції в Україні. Механізм пропонується приблизно наступний: питання Криму знімається з порядку денного і всі сторони залишаються при своїй думці щодо його приналежності; Росія виходить з Донбасу в обмін на його автономію. Щоб Україна на це погодилася, потрібно підкріпити план фінансово, виділити кошти на економічне відновлення і відродження Донбасу. Москва, при цьому, повинна внести свій внесок у фінансування відродження Донбасу, що можна подати як виплату Росією репарацій.
Оскільки ця ідея обговорюється, вона не може обійти стороною представників колишньої донецької еліти. Будь-які проекти по відновленню Донбасу не можуть не зацікавити. Тому спроба повернення Януковича може також бути елементом проекту по відновленню Донбасу і перенаправленню на певних людей фінансових потоків. Один з можливих механізмів втілення цього проекту в життя: виконання Мінських угод, проведення виборів у Донбасі, проведення довиборів або перевиборів у Верховну Раду на всій території України, включаючи окремі райони Донецької та Луганської областей і, нарешті, формування умовного уряду національної єдності, до якого увійшли б і колишні регіонали, аж до Януковича. Причому президент-утікач може бути представлений як менш радикальна альтернатива на тлі нинішніх лідерів донбаських сепаратистів, тих же Захарченка, Плотницького та їм подібних.
Давайте не будемо забувати, що зовсім недавно, у 2010 році, за Януковича проголосувало 12 мільйонів громадян України, які, в більшості своїй, знали, кого він із себе представляє. Безумовно, події останніх років підірвали його підтримку, але враховуючи цілий ряд соціально-економічних і політичних чинників, зараз найбільш сприятливий момент для формування ностальгії по ростовському втікачеві. При ньому не було війни, долар був по вісім гривень і т. д. Кращий час для «відкату» назад годі уявити.
Чистий «відкат», звичайно, втілити неможливо, але якийсь гібридний варіант – цілком. Ніхто не зможе притягнути Януковича в Україну під виглядом президента або прем'єр-міністра, а от під виглядом уряду національної єдності – цілком.
Більше думок тут