Володарі часу

Швейцарія п'ять століть утримує статус світової кузні елітних хронометрів. Місцеві годинникарі забезпечують левову частку експорту цієї альпійської країни. Здавати позиції вони не збираються. Адже швейцарський годинник — це вже не розкіш, а засіб пересування вгору кар'єрними сходами

 

Катерина Іванова

 

 

Андрій Боєчко, український бізнесмен і колекціонер, у минулому видавець профільного журналу Годинник, стиль і час, безапеляційний у своїй класифікації вимірників часу: "Є швейцарські годинники, а є всі інші".

Утім, той факт, що швейцарські годинники стали еталоном у світі хронометрів, визнає вся планета. Можливість наносити на годинник маркування Swiss Made охороняється спеціальним законом. Це право надається при дотриманні виробником низки вимог, головна з яких — не менше половини деталей у годинниковому механізмі мають бути зроблені в Швейцарії.

Хоча країна не є батьківщиною годинника, Швейцарія змогла завоювати серця і гаманці багатіїв планети завдяки унікальній мікромеханіці, яка постійно вдосконалюється. Деякі моделі годинників розробляються десятиліттями. І найчастіше це авторські знахідки.

В альпійській Конфедерації працює годинникових компаній вдвічі більше, ніж банків — приблизно 650. Щорічно вони експортують близько 28 млн примірників, що виглядає краплею в морі годинників. Але у вартісному вираженні країна — недосяжний лідер (52% світового ринку).

У 2015 році, за даними компанії Deloitte, цей бізнес приніс галузі 9,5 млрд швейцарських франків (майже $9 млрд). І хоча це найнижчий показник з 2011 року, місцеві годинникарі, як і раніше, входять до трійки лідерів з експорту після машинобудування і хіміко-фармацевтичної промисловості. Золоті руки швейцарських майстрів забезпечують 7,7% експорту країни, а скарбниця майже на 60% заповнюється саме за рахунок зовнішньої торгівлі.

Бурхливий розвиток індустрії розкоші забезпечує робочими місцями понад 40 тис. осіб. Крім того, швейцарські годинникарі надають всім охочим непоганий інструмент для інвестицій. "Ви купуєте годинник не собі, а своєму онукові",— говорить Боєчко, тим само маючи на увазі, що його вартість постійно зростає.

У 2008 році Михайло Малий, журналіст і автор відеоблогу про годинник, побував на виробництві компанії Ulysse Nardin, що в Невшателі. Це містечко — столиця однойменного кантону — сучасний годинниковий промисловий центр.

"Ось сидить людина, яка, як і 300 років тому, вручну наносить Cloisonné [техніка емалі, при якій малюнки циферблатів наносяться на сам циферблат або на папір], ідеш далі, а там суперхайтек-роботи виточують маленькі механізми",— ділиться враженнями Малий.— Поряд традиції і XXI століття".

Цінність швейцарських годинників не стільки у вартості золота і сплавів, що використовуються для їх виготовлення, скільки в унікальності механізмів. Боєчко наводить у приклад Patek Philippe Caliber 89 — кишеньковий годинник, створений у 1989 році до 150‑річного ювілею компанії. Майстри працювали над ним дев'ять років. Загалом було випущено чотири примірники, корпус кожного був виготовлений з дорогоцінного металу: жовтого, рожевого і білого золота і платини. Розкішний аксесуар з двома циферблатами прикрашений 126 дорогоцінними камінцями, складається з 1.728 частин (у 50 разів більше, ніж в середньому) і має 33 функції. Важить унікальний годинник 1,1 кг, а коштує $5 млн.

За словами Ольги Івакіної, редактора журналу Noblesse, годинникова індустрія працює на кшталт fashion-бізнесу — зі своїми модними будинками і показами от-кутюр. Виділяють три великі профільні групи годинникових компаній, кожна з яких представляє десяток відомих брендів. Це Swatch Group (представляє бренди Breguet, Blancplain, Omega, Longine та інші), Richemont Group (Vacheron Constantin, Jaeger-LeCoultre, IWC, A. Lange&Söhne та інші) і Franck Muller Group (Franck Muller, Pierre Kunz, Backes&Strauss, Pierre Michael Golay).

Є люксові групи, які, крім годинникових брендів, володіють ювелірними брендами та брендами люксового одягу і взуття — це французькі LVMH Group (Zenith, Hublot, TAG Heuer) і Kering Group (Ulysse Nardin, Girard-Perregaux, JeanRichard).

Осібно стоять незалежні мануфактури, які перебувають поза групою,— Breitling, Rolex, Patek Phillipe. "Показ мод" проходить двічі на рік на найбільших виставках — SIHH у Женеві і Basel World у Базелі. За словами Івакіної, також проводяться всілякі виїзні заходи, зазвичай, їх влаштовують для азіатського ринку.

Цей величезний бізнес обслуговує не менш потужна інфраструктура. Майже у кожної компанії при виробництві є власні школи годинникарів, музеї. “У нас бути годинникарем так само престижно, як банкіром,— каже Александер Б'янчі, маркетолог з Женеви.— Це одна з найбільш авторитетних професій".

Кожен, хто купує годинник Swiss Made, опиняється в закритому елітарному клубі. Боєчко розповідає, як це відбувається в компанії Patek Phillipe, де йому доводилося бувати. За його словами, є особливі клієнти, яким пощастило стати володарем жаданими хронометрами на основному підприємстві компанії в Женеві. Ціни на годинники там стартують від $10 тис. Цих клієнтів раз на два роки запрошують відвідати Женеву, оплачують переліт, готель, дозвілля і надають на весь час перебування особистого гіда. "Тоді ви розумієте, куди ви потрапили і що носите",— констатує Боєчко.

За його ж словами, у Швейцарії, як і у всій Європі, зустрічають не по одягу, а по годиннику. Адже він майже єдиний відкритий показник стандартів люкс-споживання. Нерухомість, яхти, літаки, зазвичай, перебувають далеко від чужих очей. Годинник на руці видно майже при будь-якому русі. За словами Боєчка, його прийнято міняти з підвищенням соціального статусу — приблизно раз на 4-5 років. "Це цінник, який кожен вішає собі сам",— говорить експерт.

Причому існують "корпоративні" марки для деяких професій. За словами Боєчка, улюблений годинник банкірів — це Breguet, у США годинником номер один вважається Rolex. А годинник від Patek Philippe за негласними правилами етикету — неодмінний атрибут президента країни.

Багато в чому ці правила нав'язані і підтримуються потужним маркетинговим ресурсом. Наприклад, у компанії Breitling є приватна пілотажна група, яка спонсорується компанією Breitling, що випускає однойменні годинник. Авіагрупа є найбільшою цивільною командою вищого пілотажу в Європі. Базуючись на військовій базі у французькому Діжоні, група літає на семи навчально-тренувальних літаках Aero L-39 Albatros, популяризуючи бренд.

А компанія Corum другий рік поспіль виступає спонсором регати Bold'OrMirabaud, що проходить вже 73 роки на водах Женевського озера. На її честь марка випустила хронограф Admiral's Cup Seafender 48 Chrono. Серія обмежена 30 екземплярами."Я вважаю, це не просто маркетинг, а ціла життєва філософія",— каже Малий.

Після золотого періоду зростання, що тривав з 2010 по 2013 рік, сьогодні над годинниковою індустрією Швейцарії нависла криза. За даними Федерації швейцарської годинникової промисловості, світовий попит на годинник з маркуванням Swiss Made зменшився більше ніж на 20%, утворивши в бюджеті дірку розміром в 1 млрд швейцарських франків ($981 млн).

Причин, чому ринок стиснувся, кілька. По-перше, сповільнилися темпи економічного зростання Китаю, а він — найбільший клієнт швейцарських годинникарів. Останні п'ять років циферблати швейцарських годинників стали зменшуватися — саме внаслідок орієнтації на мініатюрні зап'ястя жителів Піднебесної, зауважує Малий.

По-друге, на ринок вийшли AppleWatch та інші родичі з серії розумних годинників — значно функціональніші і при цьому більш бюджетні, ніж швейцарська механіка.

За даними аналітиків компанії Deloitte, кількість гравців ринку, які песимістично оцінюють майбутнє галузі, досягло 82% — це вдвічі більше, ніж минулого року. Жан-Клод Бівер, голова годинникового напряму групи LVMH, який відомий тим, що в 80‑ті роки купив і відродив швейцарську компанію Blancpain, один з небагатьох, хто не бачить приводу для паніки. “У годинникової галузі немає проблем, проблеми в світі,— говорить він.— Проблеми у Сирії; проблеми біженців; проблеми у Путіна; проблеми в України; проблеми з виходом Великої Британії з Євросоюзу; проблеми у Аль-Каїди та Ісламської держави; проблеми у Парижа; проблеми з валютою; проблеми на фінансовому ринку; проблеми на ринку цінних паперів. Прокляття, весь світ перебуває у складному становищі! І ми? Ми маємо продавати годинники, як божевільні?" — розпікається він.

Швейцарська індустрія вже переживала кризу у 80‑х, яка отримала назву кварцова і ледве її не вбила. Вона почалася, коли наприкінці 1960‑х японська компанія Seiko випустила перший годинник на батарейці. Він підкупив своєю точністю. “Жоден механічнийгодинник, навіть зразка 2016 року, не зрівняється з годинником від Seiko 1969 року",— каже Малий.

Тоді масове захоплення модними гаджетами буквально за п'ять років розорило 70% великих годинникових мануфактур Швейцарії, таких, наприклад, як Breitling і Blancplain.

Швейцарці отямлювалися 20 років, поки в 1983 році виходець з Лівану Ніколас Хайєк не заснував концерн Swatch і не почав випускати під однойменним брендом яскраві недорогі годинники, які склали гідну конкуренцію азіатським компаніям, що швидко зростали.

Другого потужного удару по кварцу завдав Рольф Шнайдер, засновник компанії Ulysse Nardin. "Він бив класичним швейцарським прийомом",— жартує Малий. Думаючи, як повернути інтерес світу до механічних годинників, Шнайдер знайшов інженера Людвіга Охсліна, який втілив задум Шнайдера — помістити в циферблат наручного годинника модель Сонячної системи Галілео Галілея. У цієї знаменитої моделі Astrolabium, яка створювалася з 1983 по 1988 рік— 23 функції, завдяки ньому можна було спостерігати за рухом планет. Цей годинник у 1988 році потрапив у Книгу рекордів Гіннесса.

"Хайєк показав, що "і ми можемо робити кварц", а Шнайдер — що "ми можемо робити механіку, якої ви ще не бачили",— каже Малий.

З цього часу почався новий підйом індустрії. "Напевно, можна сказати, що в той момент швейцарські годинники перестали бути інструментом, але перетворилися на мистецтво",— говорить Івакіна.

Сьогодні, щоб утриматися на плаву, швейцарським годинникарям доведеться знову посушити голову. І вони вже почали це робити. Наприклад, швейцарський виробник преміум-годинників TAG Heuer, який вирішив потіснити Apple з ринку розумних годинників. Годинникова компанія з Ла-Шо‑де-Фон (кантон Невшатель) спільно з Intel — американською корпорацією, що виробляє комп'ютерні компоненти, презентувала "розумний годинник зі Швейцарії" під назвою Connected. Його вартість — $1,5 тис., що цілком можна порівняти з аналогами з преміум-сегменту.

Івакіна визнає, що у більшості функцій, якими зараз оснащують моделі швейцарських механічних годинників, немає практичної користі. Наприклад, турбійон, який був придуманий для нівелювання сил земного тяжіння, або репетір — щоб знати час вночі. Однак, як зауважує вона, для створення цих найтонших модулів необхідні інженерне мислення та неймовірна майстерність. “Люди, які вміють захоплюватися ювелірною роботою, цінують ручну працю і розуміють всю складність процесу, завжди повертатимуться до механічних годинників,— впевнена вона.— Мода минає — майстерність вічна".