Побудувати місто-сад

Рудольф Джуліані, в минулому — найуспішніший мер Нью-Йорка, а тепер — радник президента США, дає майстер-клас з ефективного управління мегаполісом та істотного зниження в ньому злочинності

Іван Верстюк

З ала київського готелю Hilton переповнена вщерть: студенти, політики, журналісти та політичні експерти прийшли послухати одного з найбільш харизматичних і відомих американських політиків — екс-мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані. В Україну він прибув на запрошення Фонду Віктора Пінчука, щоб виступити з публічною лекцією.

Корінний мешканець Нью-Йорка, а в минулому успішний мер найбільшого міста США, республіканець Джуліані зараз є неформальним радником нинішнього американського президента. Він демонструє непогану пам'ять, легко цитуючи цифри міського бюджету Нью-Йорка початку 2000-х, і не соромиться роздавати компліменти Трампу, відзначаючи, що і він сам, і Трамп — учні Рональда Рейгана, якого сьогодні економісти зараховують до найуспішніших американських президентів ХХ століття.

"До того ж Трамп — мій давній партнер по гольфу",— посміхаючись, висуває ще один аргумент на користь Трампа Джуліані.

У 2008 році колишній мер Нью-Йорка і сам балотувався в президенти, але програв республіканські праймеріз сенатору Джону Маккейну. "Ми хоч і були конкурентами на найвищий пост в країні, але все одно залишилися друзями",— каже він.

Першою кар'єрною вершиною Джуліані була прокурорська посада, на якій він поставив крапку в розслідуванні декількох гучних справ, пов'язаних з великими злочинними угрупованнями. А потім, вже як мер Нью-Йорка, доклав чималих зусиль, щоб істотно знизити злочинність у бізнес-столиці Америки і світу.

З ним пов'язують економічний бум в місті, появу сотень тисяч нових робочих місць, а як результат — виведення бюджету Нью-Йорка з дефіциту в $2,3 млрд у профіцит. Джуліані двічі обирався мером і займав цю посаду з 1994 по 2001 рік, причому саме він очолював місто під час терактів 11 вересня, і досі експерти вважають його менеджерські рішення, прийняті в ті дні, бездоганними.

Переступивши свій 73-річний рубіж, Джуліані перебуває у відмінній фізичній формі, він часто посміхається і жартує з фотографом НВ, радячись, як йому повернутися, щоб краще вийти на фото.

Посмішка не сходить з його обличчя і під час розмови. Легко перескакуючи з теми зовнішньої політики на тему міського розвитку, Джуліані озвучує ідею Республіканської партії: американська економіка повинна зростати на 5% за рік. А порівнюючи демократів з республіканцями, прагне раз і назавжди переконати НВ в тому, що у республіканців більш прогресивне бачення зовнішньої політики. Як, втім, і внутрішньої. Однак саме з зовнішньополітичних питань і починається його розмова з НВ.

— Тут, в Україні, ми стурбовані тим, що адміністрація Трампа показує себе дуже м'якою у відносинах з Росією, прямим опонентом України. Ви з цим згодні?

— Ні, звичайно ж, ні. Таке враження може скластися з деяких коментарів Трампа під час передвиборчої кампанії. Але зараз, коли він став президентом і більш глибоко вникає в суть міжнародних відносин, це явно не так. Подивіться, наприклад, що сталося в Сирії, яка очевидно є союзником Росії. Трамп наказав бомбити сирійську військову базу, і зрозуміло, що в своїх діях інтереси США він ставить набагато вище за інтереси Росії. Україна, вільна від російської окупації,— один з важливих інтересів США, і Трамп буде наполягати на цьому інтересі і досягати його.

— Як вам здається, республіканці підтримують Трампа чи всередині партії до його політичних дій формується опозиція?

— На останніх виборах Трамп узяв більший відсоток голосів республіканців, ніж Клінтон — демократів. Його підтримка становила 89-92% серед республіканців, це максимальний відсоток. Звісно, завжди є 5% тих, хто не згоден з тобою.

— Як ви вважаєте, Демократична партія страждає від нестачі ефективних лідерів?

— Я думаю, у них зараз важкі часи, і вони шукають кандидата, який міг би зрівнятися з Біллом Клінтоном або Бараком Обамою. Поки не знаходять. Але чотири роки тому ніхто не міг подумати, що Дональд Трамп стане президентом Америки, тому все можливо. Є й інша сторона: в американських органах влади республіканці переважають над демократами. У нас велика група впливу — з 50 штатів у нас 34 губернатора, 35 глав адміністрацій штатів. До Трампа Республіканська партія довго не проявляла себе в президентській кампанії — спочатку вибори виграв Клінтон, потім президентом став Обама, обидва провели на посту по два терміни. Зате Республіканська партія дуже ефективна на місцевому рівні, там у нас широка і надійна підтримка.

— Якщо подивитися на президентство Обами, то економічне зростання в США при ньому було не таким вже й поганим.

— Воно все ж було поганим, оскільки ми пішли в рецесію. Зазвичай економічне зростання США на рік становить від 3% до 5%, але Обама був єдиним президентом, протягом восьми років каденції якого ми не росли більше 2% на рік. Без сумніву, це поганий результат. Більш того, адміністрація Обами робила багато того, що шкодило нашій економіці. Я думаю, ви бачите різницю. Коли Трамп прийшов до влади, індекси фондового ринку підскочили на 30-40% і не знижуються, тому що бізнес усвідомив: Трамп займається дерегуляцією і запускає нову податкову політику.

— Давайте трохи поговоримо про той час, коли ви були мером Нью-Йорка. Ви заявляли, що вам вдалося вивести бюджет міста в профіцит. Ось Київ сьогодні стикається з браком інвестицій у міські проекти. Як ви порадите залучати інвестиції в ту ж міську інфраструктуру, комунальні послуги, освіту, охорону здоров'я?

— Якщо ви очікуєте приватних інвестицій, то повинні показати, яким чином ці інвестиції в міську інфраструктуру можуть бути прибуткові. Наприклад, система лікарень в Америці може приносити хороший дохід, але при цьому вони часто неприбуткові. Ти можеш запрошувати інвесторів і пропонувати їм увійти в управління лікарнею, стати частиною її історії прибутку. Головний принцип: якщо ти хочеш залучити гроші в місто, покажи, де ці гроші зроблять додатковий прибуток і повернуться до інвестора. Тому ви повинні постійно думати про об'єкти міської системи, які потенційно здатні приносити дохід.

— У Києва профіцитний бюджет. На ваш погляд, куди найкраще вкладати ці гроші?

— Я недостатньо знаю Київ, але знаю вашого мера і поважаю його. Можу розповісти про свій досвід. Я розділив міський бюджет на кілька частин: приблизно одну третину я віддав на погашення довгострокових зобов'язань міста, другу — використовував для того, щоб знизити оподаткування і залишити місцевому населенню і бізнесу більше грошей. Ще третину я віддав на спеціальні міські проекти — будівництво шкіл, створення парків у тих районах, де їх явно не вистачало.

— Ви згадали муніципальні освітні установи — на ваш погляд, ця сфера є бізнесом чи це соціальна місія міста?

— Освіта повинна приносити знання людям, і тут все залежить від мети і ситуації. Я не проти платної освіти. Наприклад, університетська система в США побудована на прибутковій бізнес-моделі. До чого я точно ставлюся негативно — так це до шкіл, які не дають хорошого ефекту для вчителів і учнів. Я не люблю фіксовані зарплати для вчителів. Незалежно від того, безкоштовна чи платна школа, вчителі мають отримувати дохід в залежності від результату, який вони показують у своїй роботі. Кращі з них заслуговують кращих зарплат, середні — середніх, а погані (сміється) — зрозуміло, що поганих.

— Коли ви були мером, ви істотно очистили Нью-Йорк від криміналу. Що б ви порадили мерам інших міст, наприклад Києва, щоб повторити ваш успіх?

— Перш за все потрібно визначитися з рівнем злочинності, потім — з районами, де вона переважає. А потім — реорганізувати службу поліції таким чином, щоб її максимальна присутність припадала на неблагополучні райони. Для того щоб запустити таку процедуру, ми використовували спеціальну систему обліку правопорушень. Кожен злочин, вчинений в Нью-Йорку, потрапляв у цю систему, і щодня ми аналізували отримані дані, а тому могли визначити, де правопорушення продовжують траплятися, а де їх стає менше. Залежно від цього ми посилювали і поліцейські дільниці.

Використовувати таку систему було зручно, оскільки ми отримували максимум ефективності від поліцейських. Ми створили мобільні підрозділи поліції, які переміщалися слідом за хвилею криміналу, на відміну від практики, де на злочин реагують постфактум. У нашому випадку поліцейські з'являлися в районі ще до вчинення правопорушення.

— Напевно, ви збільшували витрати на утримання поліції?

— Так, ми їх збільшили, бо якщо в місті високий рівень злочинності, то потрібно більше сил поліції. Але якщо ти користуєшся міськими даними, то не стільки збільшуєш кількість поліцейських, скільки використовуєш їх ефективніше. Це не означає, що їх кількість потрібно скорочувати. Злочинців ловить не комп'ютер, а поліцейські.

— Чому вас навчили події 11 вересня 2001 року? Як найкраще захищати велике місто від атак терористів?

— Перше, чого я навчився,— ми, безсумнівно, перебуваємо у війні з ісламським екстремізмом і тероризмом, і це надовго. Тому всі ми повинні організуватися, щоб успішно боротися. І нам потрібні більш ефективні системи ідентифікації терористів, системи превенції терористичних актів і дуже хороша система невідкладного оповіщення, щоб врятувати якомога більше людей.

Нью-Йоркський департамент поліції сьогодні — це близько 2 тис. поліцейських дільниць, які спеціалізуються на виявленні та спробах попередження тероризму. Ми називаємо це превенцією. Є певні дії, які терористи здійснюють перед тим, як закласти бомбу,— поліцейські спостерігають і намагаються виявити подібні підозрілі дії. Іноді перед тим, як закласти бомбу, терористи з'являються на місці майбутнього злочину по три-чотири рази, і ми вчимо поліцейських помічати такі речі, вчимо містян допомагати поліції.

Ну і, звісно, важливо забезпечувати фізичну присутність поліцейських на вулицях, оскільки це змушує терористів уникати місць видимої присутності поліції.