Важливе уточнення: я голосуватиму в другому турі за Петра Порошенка.
Після першого туру минуло небагато часу і можна, зважаючи на тенденції, висловлюватися про те, що буде після другого.
Станом на сьогодні соціологи і букмекери прогнозують перемогу Зеленському. І тепер можна лиш здогадуватися, на що ми наражатимемось.
Звісно, нема сенсу вислуховувати радісні вигуки та нікчемні плани одіозних персон на кшталт Портнова-Лукаш. Не потрібно їх значення применшувати, але й перебільшувати не варто. Якщо тільки наступна президентська команда не є суїцидниками.
Персона Зеленського не об'єднає країну, як дехто вважає. Країна поки не розуміє, кого вона обирає. У країні наразі висока потреба в нових обличчях, в зміні набридлих еліт, в перетрушуванні чиновників тощо. Таку ілюзію видає саме Зеленський. І навіть не треба бути супертехнологом, аби усвідомити, що стовідсоткову впізнаваність обов'язково використовують залаштункові гравці вітчизняної і зовнішньої політики.
Просто ніхто й гадки не мав, що цей стьоб перетвориться на жорстокий експеримент над країною.
Ніхто й не здогадувався про такий розвиток подій в країні, яка перебуває в стані війни із зовнішнім агресором. У країні, де є чимало аналітичних центрів, Інститут стратегічних досліджень і ще безліч різних структур, які прогавили сценарії глузування над мільйонним населенням.
Прихід нових облич очікуваний і конче необхідний. Та лишень тоді, коли громадяни розуміють, що на них чекає далі.
Усі ці на коліні зліплені програми і пріоритети – лиш декларативні заяви, які не мають під собою абсолютно нічого, крім бажання задовольнити потреби всіх груп. Звідси і розповіді про бажання переписати Конституцію, не з'совуючи, скажімо, що для цього знадобляться 300 голосів в парламенті, яких у Зеленського немає. А щоб вони були, треба здійснити подвиг. І розповіді про позбавлення недоторканності одним законом президента, депутатів Верховної Ради і суддів. І запевнення щодо підготовки і проведення референдуму про вступ до НАТО, не відаючи, що наразі нема закону про референдум. А хоч би й був, то для вступу в НАТО не потрібні референдуми, а ось в ЄС – навпаки.
Власне, штаб Зеленського вибрав єдиний безпрограшний варіант – уникнення будь-яких серйозних тем і підміна смислів приколами, жартами, стьобом. Тема банальна – нам набридли старі, нам потрібні нові, незаплямовані обличчя.
І ось цей виклик – це те, що люди в країні сприйняли з великим піднесенням. Тому що команда Петра Порошенка, прийшовши до влади на великому емоційному підйомі і з шаленою підтримкою, врахувала не всі ризики. Кадри і комунікація – зараз, мов мантру, повторюємо ми. Власне, про це висловлювався уже й Президент Порошенко. Але розуміння провалів має бути своєчасним. Щоб устигнути виправити.
Кейс Порошенка – це про те, як не потрібно робити. Яких людей не варто залучати у владу. Як вчасно позбуватися тих, хто дискредитував себе. Як не призначатимуть лояльних, а компетентних. Як дискутувати з народом в постійному режимі. І висновки ніколи не пізно робити.
Тепер про людей, виборців.
Патерналістське суспільство не розуміє, що сталося з країною, де ми були, по якому краю прірви пройшли. Патерналістському суспільству більш зрозумілі 200 гривень в кишені, ніж збудована нова школа в селі. Ну, збудували, ну так треба було давно. А мені що з цього? Приблизно такий рівень міркування. Патерналістському суспільству потрібні дешеві тарифи, низькі ціни, побільше вихідних і чітка відповідь на питання: що я від цього матиму?
І ось все це, мовчки, без будь-яких синтаксичних конструкцій, виборцям видав Зеленський. Бомбардуючи країну смішними фразами на зеленому тлі, він потрапив прямо в яблучко (серце) виборця – пообіцяв все «по-інакшому». Як? А неважливо! Головне – «по-інакшому» і «всіх посадити».
Кандидат з телевізора, зліплений за законами водевілю і мелодрами в одному флаконі, легко зайшов у глядацькі очікування. Поки ви вигадували варіанти, придатні для мислячих людей, вони стьобалися і розважалися. Тому що в цьому вони специ. Вони, а не набридлі політики.
Електорат чекає дива. І на перші кілька місяців вони всім нам забезпечать ці дива.
Розпочнеться все, як починалося в Одесі, коли на посаду було призначено Саакашвілі. Весь пар піде в свисток. Будуть гучні призначення і гучні відставки. Буде чимало новоформатних заходів. Ви станете свідками шоу. Гучних заяв і викриттів. Демонстрації зовнішньої відкритості і начебто нової якості політики.
На цьому можна протриматися певний час. Після інавгурації. Потім почнеться літо. Влітку у нас, як завжди, карнавали, море в Одесі, гастрономічні фестивалі та інше галасливе марнославне життя.
Потім вибори до парламенту. І ви почуєте, що потрібна підтримка, а то старий парламент взагалі нічого не дає робити новій амбітній команді! Нам уже прогнозують різке зниження якості майбутнього парламенту. Не хотілося б у цьому переконуватися, звичайно.
Кадри. Судячи з анонсованих кандидатур, ви отримаєте ті самі яйця, тільки в профіль. Не зміна правил і нових людей, а переділ і перерозподіл.
Розумієте, річ у тім, що робота на державних посадах – це мов оранка. Та оранка, до якої не звикли хіпстери. Так вони її і не хочуть, цієї оранки. І відповідальності не хочуть. І заповнювати декларації не хочуть. Хіпстери воліють впливати і мати доступ до потрібних ресурсів. Проте без відповідальності. Сірі кардинали, в перервах між написанням сценаріїв роликів, що керують державою.
Тільки не розповідайте мені про кадрові конкурси, будь ласка.
Ось тоді і прийдуть на допомогу всі «старі» і «перевірені». Невже ви гадаєте, що вчасно зрадив Аваков, який ні на що не претендує, а дійсно ночами не спить, розмірковуючи, як забезпечити чесні вибори? Ось його куди подінуть? Подякують за службу і скерують до Італії вирощувати виноград?
А всі решта, хто зачаївся й чекає "нової влади"? Їх куди? Як же, не дадуть «порулити країною»?! А за що вони тоді страждали в катівнях порошенківської влади всі ці роки?!
Ви можете мені заперечити.
Наприклад: тож залишати старих, корумпованих, що заохочують кумівство, ухвалюють закони для своїх і т. ін.?
Наприклад: навіщо малювати картини апокаліпсису, коли нічого не відомо і все може скластися якнайкраще?
Мені є що відповісти. Могло б не бути всіх цих припущень, якби кандидат з найбільшим рейтингом розмовляв з виборцями.
Він мовчить. І це навмисна технологія. Поки він мовчить, кожен з вас малює зручну, зрозумілу і бажану картину світу -– для себе. У тій вашій картині світу все ідеально – ні ненависного Порошенка, Томосу і безвізу. Там у вас закінчилася війна, ніхто не гине, газ пропонують задарма і повний гаманець доларів.
Коли він почне говорити – ви його вже оберете.
Країні пропонують зліплену нашвидкуруч пустушку під виглядом вітчизняного Макрона. І країна готова це проковтнути. Головне – не вдавитися. Або встигнути виплюнути. Ще лишилося трохи часу.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени