Посадки скасовуються

Парламент постав на захист одіозних депутатів — фігурантів корупційних справ, незважаючи на очевидні докази їхньої провини

Христина Бердинських

Пізно ввечері 11 липня позафракційний депутат Дмитро Добродомов, стоячи в кулуарах вже спорожнілої Верховної ради, підбив підсумок чергового дня роботи парламенту: "Є прекрасне українське слово — ганьба. У мене немає інших слів сьогодні".

Але ж ще вранці здавалося, що є й інші слова. В той день Рада могла провернути наймасовіший в своїй історії сеанс самоочищення: генпрокурор Юрій Луценко подав до парламенту подання на зняття недоторканності і отримання дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності відразу п'ятьох народних обранців.

Генеральна прокуратура (ГПУ) підозрює, що задеклароване майно Євгена Дейдея з Народного фронту (НФ) і Андрія Лозового з Радикальної партії Олега Ляшка (РПЛ) не відповідає їхнім статкам. Також слідчі хотіли би розібратися з Олесем Довгим з групи Воля народу щодо махінацій із землею і зловживанням службовим становищем в той час, коли цей депутат обіймав посаду секретаря Київради при голові Леоніді Черновецькому. Ще двоє фігурантів списку Луценка — Максим Поляков з НФ і Борислав Розенблат з Блоку Петра Порошенка (БПП), що стали героями справи про незаконно здобутий бурштин.

Луценко, звертаючись до Ради, закликав парламентаріїв "зробити цих п'ятьох депутатів звичайними людьми", позбавивши недоторканності. А щодо Полякова та Розенблата попросив ще й дозволу на їхній арешт.

Але те, що повинно було стати показовим боєм з корупцією, обернулося фарсом. Поки під Верховною радою представники різних політичних сил палили фаєри і вимагали скасування недоторканності, парламент позбавив імунітету Довгого, Полякова та Розенблата, але не дав добро навіть на арешт останньої парочки. А Дейдею і Лозовому Рада і зовсім зберегла недоторканність.

"Це сюрреалізм",— заявив за підсумками голосування Назар Холодницький, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), який разом з Луценком був присутній у Раді як сторона звинувачення.

Втім, ще до 11 липня для багатьох експертів і активістів було очевидно: останній і рішучий бій з корупцією в країні йде з величезними проблемами. У возі українського правосуддя, коли мова йде про високопоставлених фігурантів антикорупційних розслідувань, скрипить і ламається все. І доля Дейдея, Лозового, Полякова та Розенблата стала лише черговим доказом цієї тези, вже неодноразово підтвердженої раніше справами Романа Насірова та кількох інших чиновників і політиків.

Поки президент на словах закликає боротися з хабарництвом, на ділі пропрезидентська більшість, яка підтримується іншими депутатами, з блискучим спокоєм рубає всі антикорупційні ініціативи спеціальних органів.

Г ПУ і САП хотіли від парламенту не так і багато — всього лише отримати можливість якісно розслідувати справи п'ятьох депутатів. Все, що можна було зібрати, не чіпаючи самих фігурантів справ, прокурори і так вже зібрали. Але подальшій роботі ГПУ і САП вже заважав імунітет скандальної п'ятірки нардепів.

Доказова база у прокурорів зібралася вражаюча. Лозового слідчі підозрюють в ухиленні від сплати податків у великих розмірах. Той за період з 2007-го до кінця 2015-го показав лише 234 тис. грн доходу, а майна задекларував на 8,9 млн грн.

Довгого прокуратура звинувачує в тому, що він у 2007 році став співучасником у схемі незаконного відчуження київської комунальної власності — заказника Жуків острів, що завдало столиці збитків на 1,2 млрд грн.

Стосовно Дейдея у слідчих ГПУ є дані про незаконне збагачення: з грудня 2014-го до грудня 2016-го представник НФ разом з дружиною придбав активів на 6,1 млн грн, що в чотири рази перевищує дохід подружжя за той же період. Сімейна пара купила два преміальних кросовери Audi Q7 і квартиру в Києві площею 165,3 кв. м.

Найфантастичнішою стала операція, проведена Національним антикорупційним бюро (НАБУ) в справі Полякова і Розенблата, — вона і лягла в основу звинувачення. НАБУ, використовуючи агента Катерину, яка працює під прикриттям, зафіксувало на відео процес підкупу обох депутатів в обмін на допомогу якоїсь іноземної компанії у входженні на ринок нелегального видобутку бурштину.

Поляков через помічницю отримав хабар в $7,5 тис. За внесення поправок до законопроекту про видобуток бурштину. У той же день депутат доручив помічниці купити два нових iPhone 7.

Розенблат також брав у Катерини гроші за поправки до закону. Частина зафіксованих на відео бесід депутата з агентом НАБУ прокурори оприлюднили. "Я почав пробивати за допомогою тебе, за допомогою твоїх грошей, я почав платити за все: прокурорам, судам. Твої гроші зробили диво!"— хвалиться представник БПП перед Катериною в одному з фрагментів.

Загалом Розенблат через своїх охоронців отримав $280 тис. під час останньої передачі грошей охоронця депутата затримав спецназ НАБУ, і той пізніше дав свідчення на свого шефа.

Але вже на засіданні регламентного комітету, куди Луценко і Холодницький звернулися до того, як винести питання про п'ять підозрюваних на розгляд Ради,— так вимагає процедура — почалися проблеми.

Комітет повністю підтримав прокуратуру тільки у випадку з нардепом Розенблатом, рекомендувавши Раді зняти з нього депутатську недоторканність і заарештувати. В інших чотирьох епізодах Генпрокуратура схвалення не дочекалася.

Комітет став маленькою моделлю поведінки всього парламенту, яку сам Луценко в розмові з НВ описав так: "Я очікував фракційну солідарність, але не думав, що вона виглядатиме так примітивно і демонстративно".

У комітету немає голови — формально його очолює перший заступник Павло Пинзеник, представник НФ. Він — багаторічний помічник Миколи Мартиненка, фігуранта розслідувань НАБУ, і один з тих, хто брав Мартиненка на поруки. До речі, поручалвся за екс-депутата свого часу і Поляков.

Комітет складається з 11 осіб: четверо "народних фронтовиків", троє представників БПП, а також по одній людині від інших чотирьох парламентських об'єднань. Пропрезидентські депутати і тут в явній більшості. І позиція цієї групи визначає підсумкову думку комітету.

"Комітет захищає парламент — це його основна функція. Мова йде не про долю конкретного депутата, а про можливість або неможливість політичного тиску на Верховну раду",— так Пинзеник пояснив, чому він разом з колегами не підтримав більшість подань ГПУ.

А особисто від себе додав: звинувачення проти його колеги по фракції Полякова неспроможні. А тому сам Пинзеник не збирається припиняти дружити з цією людиною. "Я буду спілкуватися з Поляковим незалежно від його статусу",— заявив він НВ.

Мотиви, що спонукали регламентних товаришів відкинути подання прокурорів, для Світлани Заліщук, депутата БПП, опозиційно налаштованої як по відношенню до власної фракції, так і до президента, не є таємницею. "Вони всі один одного захищають,— пояснює вона.— І таким чином гарантують, що фракції [в сесійній залі] не проголосують одна проти іншої".

Н езважаючи на холодний душ в комітеті, спікер Верховної ради Андрій Парубій вніс в парламент і поставив на голосування питання про депутатську недоторканність п'ятьох скандальних депутатів. Причому зробив це на два дні раніше від очікуваного терміну їх розгляду.

На той час фракція БПП виключила зі свого складу Розенблата. Але, як показали подальші події, прокурорській справі це мало допомогло.

Успіх тут залежав насамперед від позиції пропрезидентської більшості — їхні сумарні 220 голосів вимагали ще лише шістьох "співчуваючих", щоб п'ятеро фігурантів розслідувань ГПУ і САП позбулися імунітету.

Але якраз позиція двох головних фракцій — БПП і НФ — і визначила те, що під реальною загрозою опинився в результаті один лише Довгий.

У хід пішла технологія, яку ряд експертів називають "відсутні депутати". Тобто формально більшість фракції голосує за якесь рішення, але за рахунок відсутніх колег загальний підсумок голосування виявляється негативним.

Наприклад, за зняття недоторканності з Дейдея проголосували 86 представників президентської фракції, але ще 28 осіб були відсутні, а 17 чомусь не голосували зовсім. Схожим чином — з поправкою на масштаб — виглядала картина голосування НФ.

З урахуванням того, що лише один радикал підтримав прокуратуру, а серед представників Опоблоку, Волі народу і Відродження таких депутатів і зовсім не знайшлося, Дейдей недоторканність зберіг.

Цей же трюк повторився і у випадку з Лозовим — з тією лише різницею, що жоден із соратників Олега Ляшка не став "валити" парламентського побратима.

З деякими поправками подібне сталося і в тих випадках, коли Рада розглядала подання ГПУ на арешт Розенблата і Полякова. І якщо зняти з них недоторканність парламентарії все ж зважилися, то питання їхнього затримання вміло "завалили".

Як вважає низка депутатів, в тому числі і позафракційна Ганна Гопко, мала місце і банальна змова між НФ і радикалами — про взаємне неголосування стосовно Дейдея і Лозового.

При цьому єдиним послідовним прихильником ГПУ, яку очолює екс-лідер БПП в Раді, виявилася фракція Самопоміч, що останнім часом перетворилася на ключового опонента Петра Порошенка і Ко.

Навіть парламентське представництво Юлії Тимошенко, яка постійно критикує владу, фактично виявилося в питаннях депутатської недоторканності союзником БПП і НФ: з 20 членів Батьківщини 8, включно саму Леді Ю, в залі засідань були відсутні.

Дар'я Каленюк, виконавчий директор Центру протидії корупції (ЦПК), пояснює, що фракції зазвичай узгоджують свої позиції з ключових голосувань. "Я впевнена, що це [провал голосувань щодо чотирьох фігурантів розслідувань ГПУ і САП] — позиція фракцій, а не окремо взятих депутатів,— вважає вона. Це не випадковість".

"Це кругова порука і змова",— доливає оливи у вогонь обурення Каленюк позафракційний депутат Гопко.

Виконавчий директор ЦПК пояснює: парламентарії не захотіли поступитися ГПУ і САП у малому. Адже зняття недоторканності лише дає правоохоронцям можливість допитувати депутатів, стежити за ними і проводити інші слідчі дії. Але навіть для того, щоб згодом їх заарештувати, потрібен окремий дозвіл парламенту. Голосування щодо Полякова та Розенблата показало: в цьому випадку народні обранці своїх не здають.

А проста відсутність імунітету не стала на заваді Сергію Клюєву, справу проти якого вела ГПУ, в 2015 році втекти з країни. І з Вадима Новинського, депутата Опоблоку, Рада з подачі Генпрокуратури зняла недоторканність наприкінці минулого року. Що не заважає людині, яку підозрюють у скоєнні відразу двох кримінальних злочинів, вільно відвідувати парламент або розробляти законопроекти.

Щоб зламати в нинішній Раді негласний інститут кругової поруки, Антон Марчук, менеджер антикорупційної групи Реанімаційного пакету реформ, пропонує провести відразу декілька змін. А саме: обмежити депутатську недоторканність і змінити виборче законодавство, щоб наступні вибори пройшли за пропорційною системою з відкритими списками. Крім того, потрібно створити Антикорупційний суд, який почне притягати до відповідальності депутатів-корупціонерів. І перезавантажити Національне агентство з запобігання корупції, яке зараз працює неефективно.

Багато експертів, активісти, та й частина політиків — наприклад, депутат БПП Мустафа Найєм — закликають взагалі позбутися від інституту депутатської недоторканності. Але навіть у питанні спрощення зняття імунітету, на думку Тетяни Острикової з фракції Самопоміч, нинішня Рада не готова поступитися. Законопроект, який значно спростить і прискорить відповідну процедуру, за її словами, не виносить в зал на голосування спікер Парубій. "Тому дивно і смішно чути, коли керівники фракцій НФ і БПП заявляють, що вони за скасування недоторканності,— говорить депутат. Вони її навіть обмежити не можуть".

Коли Холодницький дізнався про результати голосування щодо Дейдея, він скрушно вимовив: "Дане голосування — це узаконення всіх його машин і квартир". За підсумками 11 липня фразу керівника САП можна застосувати до всього, що сталося в той день у Раді: це було узаконення депутатської корупції.