Петро Порошенко потрапив у власну пастку. Намагаючись ухилитися від виконання вимог безвізового режиму (згадайте бюджет-2016 без електронного декларування, закон Денисенка тощо), він затягнув ситуацію до того моменту, коли Європа почала шукати захисту від міграційної кризи.
У підсумку, введення безвізу для України і Грузії застопорили до тих пір, поки ЄС не розробить механізму зупинки безвізового режиму з усіма країнами. Тому що, крім України і Грузії, на безвіз претендує Туреччина з набагато більшими ризиками. Скільки часу піде на розроблення припинення безвізу, не знає ніхто. За бажання можуть впоратися швидко, а буде не до цього – то пройдуть місяці й місяці.
Тим часом саму Європу в найближчий рік чекає серія подій, наслідки яких будуть відсувати український безвіз у дальній ящик.
Це референдум в Італії (після поразки на якому прем'єр-міністр Ренці обіцяв піти у відставку, що означає нові вибори і посилення правих радикалів і ізоляціоністів). Це повторні вибори президента Австрії (на яких може перемогти кандидат від вкрай правої Партії свободи). Це вибори президента Франції (де в другому турі, ймовірно, будуть змагатися проросійські Фійон і Ле Пен). І парламентські вибори в Німеччині восени 2017-го, до закінчення яких можуть відкласти прийняття будь-яких питань, які здатні спровокувати нові звинувачення в міграційній політиці на адресу діючого канцлера.
Тому Порошенко не обманював, коли раз за разом обіцяв безвіз. Він просто хотів пропетляти між європейськими зобов'язаннями і особистими дивідендами. Але не вийшло.
Текст опубліковано з дозволу автора.
Більше точок зору тут