Нещодавно один європейський колега нагадав мені про цікавий кейс. Про те, як після виходу зі складу СРСР в одній балтійській державі був взятий за основу план розвитку держави під назвою «Три трійки». Сенс цього плану полягає в тому, що за три тижні була сформульована концепція розвитку держави і план дій. За три місяці були прийняті всі необхідні закони і прописані регламентувальні документи. І протягом трьох років всі завдання, поставлені перед цією державою, були виконані. Що дозволило їй згодом не тільки стати членом НАТО і ЄС, а й одним з лідерів у багатьох напрямах у регіоні. Правда, люди, які брали, а потім реалізовували цей план, спочатку знали, що робити, куди вести країну і який вони хочуть її бачити. У них був план, бажання змін і розуміння, як цього можна досягти. У них тепер є результат.
Було б непогано мати подібний план і для України. З огляду на розміри України та наявність цілої низки проблем — від війни до економічної кризи і кадрового дефіциту — часові рамки плану можна змінити і дещо розширити список завдань. Але для цього необхідно, щоб сила, у якої зараз є абсолютна монобільшість у Раді і вся повнота влади в Україні, виявила політичну волю до досягнення результату. Ця сила повинна мати план, розуміти, як його реалізовувати, за рахунок кого і чого, а також чітко усвідомлювати, якою має стати Україна. Ось перш за все якраз і немає. На жаль.
Інакше б ми бачили вже процеси, які говорили б про наявність плану, або нам би озвучили сам план. А фактично ми спостерігаємо хаотичні сіпання і бажання подобатися виборцю. Але не більше.
Ми чуємо заяви від прем'єр-міністра Гончарука про те, що ВВП виросте за 5 років на 40%, а за фактом все залишається на старому рівні. Ми чуємо від прем'єра, що різні статті бюджету будуть збільшені, а за фактом маємо недонаповнення бюджету вже в цьому році і не бачимо за рахунок чого можливе зростання надходжень. Немає ні створення нових робочих місць, ні передумов для зростання економіки. Постійні гучні заяви не підтверджуються діями, а робота парламенту в режимі «скаженого принтера» показала низьку якість законопроектів, ігнорування процедури і те, що багато голосують, не читаючи текст законопроекту. Все це вкотре підтверджує моє припущення, що у нової моновлади немає ні плану, ні знань, ні досвіду. І, на жаль, вони не в змозі вивести Україну із затяжної кризи. Озвучування бажання змінити країну на краще не замінять дій, необхідних для отримання бажаного результату.
Влада не може навіть вибрати ідеологію, якій буде слідувати. Спочатку назвавши себе лібертаріанцями, представники влади суперечать цим визначенням своїми ж діями. Плутаючись у власних поглядах, через відсутність таких, влада сіпається, як мавпа в анекдоті, між розумними і красивими.
Адже всього-то й треба було спочатку прописати концепцію подальшого розвитку держави, військову і економічну доктрину, доктрину інформаційного простору, а також поетапний план кардинальних змін. Так, мова про реформи. І реалізовувати все це пункт за пунктом. Абсолютно реально за один рік паралельно прийняти закони і запустити реалізацію пакета реформ і заходів по відновлення економіки, оборонної могутності, систем охорони здоров’я та освіти. Одночасно з цим, за підтримки західних партнерів, провести чистку МВС, прокуратури та судів, в межах реформи. Але це робиться лише при бажанні провести зміни, а не тільки взяти всіх перерахованих вище під особистий контроль для забезпечення захисту своїх особистих інтересів.
Все це можливо лише тоді, коли спочатку є план і розуміння, як досягти бажаного. Це можливо, коли є команда і знання. Це простіше зробити, якщо є досвід. Але за відсутності всього цього ми будемо бачити лише імітацію бурхливої діяльності без позитивних результатів і щиро сподіватися на випадкове везіння. Але тоді ми повинні розуміти, що ніяких якісних змін і поліпшень не передбачається, а слова про те, що для влади рейтинг не важливий і ним готові пожертвувати в ім'я досягнень, всього лише слова, які не замінять реальних дій.
Пора знімати рожеві окуляри. Всім пора їх зняти. І владі, і опонентам, і симпатикам. Але я поки що не бачу готовності до цього ні у влади, ні у суспільства.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ