З форуму «Польща й Україна: політики ідентичності у контексті внутрішньої та зовнішньої політики» (10-11 жовтня, Варшава).
Замітка 1: Поляки - про причини актуалізації та напрямки польської політики ідентичності
Повоєнний острах радикального націоналізму змінився на сьогоднішні процеси відстоювання національної ідентичності (польською - тожсамості). Цьому сприяла глобалізація, яка послабила тожсамість народну, звідки виникає критика лібералізму, який, як вважають, стоїть за процесами глобалізації. Проблематика народності виходить на порядок денний.
Патріотична філософія допомагає у пошуках відповіді на кризу безпеки, послаблює відчуття економічної і соціальної несправедливості. Спільна причина - відчуття персональної безпеки (національні спільноти краще давали собі раду у подібних кризових ситуаціях). Явище глобалізації було корисним до певного часу для розвитку міжнародних комерційних відносин, бізнесів, але згодом вона обернулася raise of the race: "ми єдиний народ, ми маємо захищати "наших", і наш бізнес також".
Всі бажають бачити ідеальний світ, звідси й виникає радикалізація. Є популістський вихід із ситуації - повернутись до традицій; націоналісти використовують це для свідомого обману, як Трамп чи Ле Пен. Політика ідентичності використовується і політиками, і бізнесом на свою користь.
Будь-яка критика польської історії ідентичності буде осуджуватись у суді
Ця проблема досліджувалась ще у 80-х роках, тоді польські експерти неофіційно аналізували відтворення польського націоналізму. В останні роки з’явилося відчуття, що поляки мають створювати свою ідентичність наново, але, насправді, йдеться про повторення старої моделі поляка-католика, яка була створена наприкінці XIX століття під час розподілу Польщі та [нелегкої долі] католицької церкви.
Молодь, яка народилась після вступу Польщі у ЄС, живе з відчуттям загрози: мігранти, страх "війни" [проти Польщі]. Нинішні політичні партії нічого не говорять про майбутнє - всі говорять про минуле, прагнуть або повернути країну до Швеції 70-х років, або повернути Дональда Туска. Виходить, польські політики хочуть запровадити молодих людей в минуле!
[На цьому тлі виникає поняття кресів.] Елементом ідентичності є минуле; до минулого додаються нові елементи; ідентичність діахронічна (змінна), а не синхронічна. Креси є елементами польської національної ідентичності, оскільки вона формується через національну пам'ять, культуру - цей факт потрібно враховувати, тому що на даному тлі віддавна виникають конфлікти щодо минулого.
Як поляки ставляться до сучасності? Більш активно, ніж сусіди. Реакція є суто польською: на рівні сім'ї у нас все добре, а у всіх бідах винні зовнішні фактори, "Польща у руїнах, ах!". За всі біди і злочини відповідає зовнішній світ, зокрема й українці.
З початку 2010 року соціологічні дослідження показують, що серед поляків зростає [нелюбов до] румун і турків, погіршилось ставлення до євреїв тощо. В цілому підвищується рівень ксенофобії. 67% населення має негативне ставлення до ромів.
Дирекція Інституту національної пам'яті, яка відповідає за вироблення політики пам'яті, цілком підкоряється уряду. Це ж стосується й судочинства. З’явиться ціла низка злочинів: поруч зі злочином нацистів, німецьких фашистів, буде злочин український. Будь-яка критика польської історії ідентичності буде осуджуватись у суді.
Інститут національної пам'яті створили ліберали, але їх витиснули звідти. Історичні складності нівелюються. Замовчується, наприклад, Відозва до Армії Крайової з Лондону - долучитись до розбудови післявоєнної Польщі. 1 вересня на Вестерплятте бачимо урочистості вшанування полеглих вояків, а зараз додали до них прізвища тих, хто загинув у катастрофі у Смоленську. Нова історична політика - це банкротство. Вона мала б будуватись заради об'єднання суспільства, натомість, використовується і будується для переслідувань.
Текст публікується з дозволу автора
Більше точок зору тут