«РФ втрачає темпи наступу». Грабський — про «найбільш пекельні» ділянки, шалений тиск окупантів і те, що «вже є видатним успіхом» ЗСУ

Треба розуміти, що противник для себе визначив напрямки, які є для нього принципово важливими, тобто першочерговими, і там він зосередив основну масу своїх сил і засобів. Ідеться про те, що ви називаєте сходом.

Є ділянки, на яких противник просто фізично неспроможний вести відповідні бойові дії. І тут — так, ми робимо все можливе, щоб нейтралізувати всі успіхи противника, виходячи з кількісних та якісних показників угруповань військ, які там ведуть бойові дії.

Чому важливо розуміти і усвідомлювати саме ці кількісні і якісні показники? Це дозволяє нам балансувати між можливістю перекидання наших ресурсів на найбільш пекельні, я б сказав так, ділянки фронту і не допускати одночасно проривів противника ані в Сумській, ані в Запорізькій, ані в Харківській або Херсонській областях.

І тому я дуже обережний в такому висловлюванні, що ми там нав’язуємо свою ініціативу. Ми використовуємо ситуацію з певною ініціативою і усвідомленням того, що і як ми можемо робити.

Тобто не йдеться про те, що ми зараз зберемо відповідний кулак ударних засобів, контратакуємо і завтра будемо в Курську, наприклад. Таке неможливо, погодьтеся. Але разом із тим ми можемо зупинити просування противника, примусити його нести серйозні втрати і окопуватися на незручних ділянках фронту, що так само збільшує його втрати.

І це стосується як Сумщини, так і півдня України, хоча там завдання трошки інше. І ви абсолютно точно закцентували задачу півдня — на знищенні логістики. Без руйнування логістики розбити цю лінію укріплення, яка була там створена, буде дуже і дуже важко.

Тому — так, ми там ведемо відповідні бойові дії, виконуючи наші безпосередні задачі, які поставлені саме на цей етап операції. Я хочу попередити одразу, що ми не збираємося там проводити масовані наступальні дії, тому що для цього ми не маємо відповідних ресурсів. А в обороні нав’язати стратегічну ініціативу дуже складно. Хоча ми це робимо.

Те, що ми ведемо таку операцію стратегічної оборони, не дозволяючи противнику посуватися вперед, уже є видатним успіхом.

Щодо східної ділянки фронту. Як я вже казав, для противника це принципово важливо. Для противника вирішення східного або донецького питання є головною задачею поточної операції, поточної кампанії і наступних кампаній. Тому що я маю дуже великі сумніви, що їм вдасться виконати ті завдання, які вони поставили, — окупація всієї Донецької та Луганської області протягом цієї кампанії.

Але там ми стикаємося з шаленим тиском. І коли противник, маючи можливість переважати нас в п’ять-сім разів, просувається, відповідно, він просувається.

І тут, з огляду навіть на якісь фактори людської спроможності чинити спротив, треба визнавати, що не завжди ми можемо втримати позиції під контролем. Ситуація там дійсно дуже важка, але це те, що ми робимо зараз по максимуму.

І так, противник втрачає темпи наступу. На початку липня ми будемо вже бачити результати, тоді можна робити певні висновки. Зараз бої тривають і ця інтенсивність, яку ми спостерігаємо, є стабільно високою. Ось, в чому проблема.

— Де, на вашу думку, найскладніша ділянка фронту?

— На мою думку, це все ж таки ділянка між Покровськом і Костянтинівкою.

Чому я на цьому наполягаю? Тому що ця ділянка має оперативно-стратегічне значення. Те, що противник може прориватися по напрямку Дніпропетровської області або на інших напрямках — це складно для тих військ, які там ведуть оборону. Треба розуміти, що там противник може прориватися так само внаслідок того, що ми вимушені розріджувати наші бойові порядки.

Ми і так відчуваємо дефіцит особового складу. Завжди був дефіцит озброєння і техніки — певний дефіцит, не критичний, але є. Та треба розуміти, що ми все одно маємо вирішувати задачу посилення нашої основної ділянки фронту.

І користуючись цим, противник може тиснути на нас на менш важливих ділянках фронту, створюючи ілюзію того, що він там розробляє тактику або стратегію основного ударного кулака, основного наступу.

Це не так. Найважливішою залишається ділянка фронту від Покровська до Часового Яру, а якщо детальніше, то між Покровськом та Костянтинівкою, де внаслідок прориву противника через трасу ми робимо просто відчайдушні спроби стримати противника на всіх ділянках фронту.

Але він тисне, зокрема намагаючись пройти на південь від нашої траси, в районі Яблунівки, яка грає дуже важливу роль саме в утриманні цих позицій.

— Згадаю знову Сирського. Він говорив, що ми покращуємо штурмові полки, формуємо корпусну систему і це нам дозволить подекуди навіть наступати. Просто поки що не зараз?

— Поки що не зараз. Розумієте, в чому справа? Можна відкрити підручник з оперативної підготовки і прочитати, в чому полягають задачі оборонної операції. Як можна наступати на противника, який в три, п’ять, сім разів переважає нас? Як можна наступати на противника, який має укріплені позиції і перевагу в основних видах озброєння і бойової техніки? Не зараз.

Ми робимо все можливе. І ця оргштатна структура, на яку ми переходимо… Її називають корпусною. Я розумію чому. Але по факту мені більш зрозуміла така консервативна дефініція — це дивізія. По суті, це дивізія радянського часу. Мені легше оперувати такими показниками.

І сенс в цьому є. У разі, скажімо так, повного забезпечення потреб і виконання завдань цим об'єднанням.

Тому [наступ] не зараз.

Зараз наша задача — нанести таке ураження противнику, щоб в нього навіть думки не було просуватися вперед. Ми можемо це робити? Так. Співвідношення втрат 1:3, 1:4 свідчить про це.

Я вам одразу скажу, це мало. Нам потрібно довести співвідношення втрат між нами і противником до 1:5, 1:7. Тільки після цього, коли ми досягнемо такого результату, ми будемо говорити, що ми гарантуємо, що противник не встигає відновлювати свій бойовий потенціал і тоді можна розглядати якісь контрударні дії.

Але ви пам’ятаєте ту аксіому, про яку я завжди нагадую? Без переваги у повітрі говорити про якісь масштабні наступальні операції не має жодного сенсу.

— Логістика, пане Сергію.

— Логістика — так само. Але знов таки, як ви дотягнетеся до логістики? Логістика — це не тільки те, що при лінії фронту. Логістика — це поняття зокрема оперативне. І це відстань від фронту 60, 80, 120 кілометрів. Це все логістика, яка має визначення оперативної логістики. І завдавати удари по ній так само дуже важливо.

Але для цього треба мати відповідну кількість ударних засобів. І наші дрони, які зараз виконують колосальну роботу в обороні, недостатні для того, щоб наносити удари на таку глибину і з відповідною інтенсивністю.

Якщо ми з вами припустимо, що дрон, який несе півтора кілограма вибухівки, зайде на глибину до 120 кілометрів, самі розумієте, цієї вибухівки [недостатньо]. Як би нам не хотілося, [такий дрон] великої біди для противника не наробить.