Покоління English

Група ентузіастів почала в Україні амбітний проект — безкоштовну програму навчання школярів англійської мови силами волонтерів зі всього світу. За чотири роки українські тінейджери заговорять мовою Шекспіра, а заодно позбудуться пострадянських стереотипів

 

Катерина Іванова

 

 

Мешканець Техасу Джеймс Греффініус, у минулому — співробітник правоохоронних органів, на пенсії знайшов собі нове заняття для душі. Тепер 72‑річний американець допомагає практикувати англійську мову онлайн-друзям зі всього світу. Як каже він сам: "Від Бразилії до Росії".

Саме тому йому здалося привабливим оголошення у його Фейсбук-стрічці про набір волонтерів для навчання українських школярів англійської мови. До того ж у Греффініуса українське коріння: його бабуся була родом з села Плоцьк Одеської області, й три роки тому він навіть заїжджав у ті місця. Новий шанс побувати на землі предків був дуже доречним. "Я роздумував недовго, хвилини дві",— широко усміхається техасець.

За місяць його і ще 120 волонтерів із 40 країн світу зустрічали в аеропорту Бориспіль представники GoСamp — одного з чотирьох напрямів глобальної національної ініціативи GoGlobal з просування та вивчення іноземних мов в Україні.

Маючи підтримку влади та посольства США, за сприяння волонтерів ООН і деяких інших партнерів пілотний проект GoСamp вже цього літа показав перший масштабний результат: у 126 школах країни, 80% яких розташовані у маленьких містечках і селах, і лише 20% — в обласних центрах, були організовані дитячі табори з вивченням англійської мови.

“Під час проведення пілотного проекту на наших очах руйнувалися стереотипи,— згадує Оксана Нечипоренко, директор GoGlobal.— Іноземні волонтери бачили, що упередження стосовно України не мають жодного сенсу. Своєю чергою школярі, вчителі, сім'ї [в яких жили волонтери] відкривали для себе інші культури та цінності. Проект змінив нас усіх".

Під час проведення пілотного проекту на наших очах руйнувалися стереотипи
Оксана Нечипоренко,
директор GoGlobal

9 тис. дітей, яких охопила програма цього літа,— тільки початок, кажуть у GoGlobal. У 2017 році для навчання школярів до України приїде рекордна для країни кількість іноземних волонтерів — близько 1 тис. осіб, і вони працюватимуть вже з 100 тис. юних українців.

Утім, це не межа: до 2020 року GoGlobal хоче навчити 1,5 млн дітей, тобто практично всіх школярів 10-15 років. Мета GoGlobal — до 2020 року 75% випускників середніх шкіл в Україні мають знати дві іноземні мови, а Україна повинна увійти до топ-30 рейтингу країн за рівнем володіння англійською мовою EF English Proficiency Index.

Дати дітям можливість підтягнути англійську — це лише завдання-мінімум для GoGlobal. Завдання-максимум — виховати нове покоління, вільне від пострадянських стереотипів, що критично мислить і відкрите світу. Причому програма охопить школярів не тільки у великих містах, а й у найвіддаленіших і невеликих населених пунктах.

"Ми закладаємо підвалини, які зруйнувати в принципі неможливо. Це будуть люди з іншим інтелектом, світоглядом,— окреслює масштаб програми Мустафа Найєм, в минулому журналіст, а тепер народний депутат й ініціатор GoGlobal.— Це глобальний поворот України в бік великого світу. Якщо б ми почали проект десять років тому, я впевнений: у нас не було б усіх цих [негативних політичних] історій, які сталися в країні".

12‑річний Максим Стучинський, учень школи №6 у Костополі Рівненської області, впевнено розповідає про свій улюблений футбол англійською. Він не соромиться помилок і поки ще не дуже чистої вимови. За три тижні в літньому таборі під керівництвом волонтера Ерила Аріористанто з Індонезії він, як і деякі інші його однолітки, зумів досягти головного — подолав мовний бар'єр.

Щодня діти разом з Аріористанто віртуально подорожували світом, дізнаючись цікаві факти про інші країни. А потім закріплювали знання на практиці: наприклад, коли вивчали Китай, майстрували популярні в Піднебесній ліхтарики, коли вивчали Іспанію — готували паелью.

“У перший день вони ще придивлялися і прислухалися, чого від них хочуть, їм було і страшно, і цікаво водночас,— згадує Іванна Корнійчук, керівник табору.— А наступного дня — вже самі бігли і розповідали: навіть якщо не знали якогось слова, все одно говорили".

У цьому відмінність міжнародної комунікативної методики вивчення мов від уживаного в Україні підходу, спрямованого на те, щоб вчити слова. "В результаті у нас всі знають мову, якою не можуть користуватися",— іронізує Ольга Голобородько з GoGlobal.

До речі, комунікативну методику представники проекту прагнуть передати і в загальноосвітні українські школи. З учителями англійської мови вже працюють експерти British Council, міжнародної організації Сполученого Королівства з культурних відносин та освіти, партнера GoGlobal. А ті своєю чергою передають знання за ланцюжком своїм колегам.

Ще один суттєвий аспект програми полягає в тому, що GoGlobal не тільки вчить англійської, але і паралельно стає другою освітою. Адже 90% юних українців, які беруть участь у проекті, тут побачили іноземців уперше в житті. Своєю чергою волонтери проекту не тільки є професіоналами у своїх сферах, але найчастіше чимало подорожували світом і готові про це годинами розповідати своїм українським учням. Наприклад, Греффініус у молодості кілька років провів у Єгипті, Пакистані, а в 2004 році проводив тренінги для поліцейських в Іраку.

"Коли вони бачать іноземців, у яких є багаж знань, нехай навіть невеликий в інтелектуальному та освітньому плані, але точно про решту світу,— пояснює Найєм,— діти неминуче починають порівнювати, у них з'являється критичне мислення, і нав'язати їм якийсь "єдино правильний" погляд, як це було раніше, вже дуже складно".

Для волонтерів приїзд в Україну теж виявився дуже пізнавальним. 22‑річний Лоуренс Сьєнен, менеджер з комунікацій МЗС Бельгії, — яскравий приклад. Він зізнається, що до приїзду в Україну перебував у полоні стереотипів про цю країну. Наприклад, вважав Харків, куди йому треба було поїхати, сірим, брудним промисловим мегаполісом.

"Насправді це динамічне місто, в якому багато молоді, та красивий сучасний центр",— захоплено розповідає Сьєнен.

Ще одним відкриттям для бельгійця стали його підопічні. "Я був приємно здивований їхніми знаннями про світ,— каже співробітник МЗС.— Я б сказав, що вони в певному сенсі зріліші, ніж їхні ровесники-бельгійці".

Повертаючись на батьківщину, іноземні волонтери передчувають, як будуть розповідати про Україну друзям і рідним. 20‑річна Тесса Рейн, студентка з Північної Кароліни, яка навчала англійської школярів у Ладижині на Вінниччині, збираючи валізи, визнає, що її співвітчизники мало знають про те, що відбувається в Україні. І вона обіцяє це виправити.

"Незважаючи на мовний бар'єр, я ніде не зустрічала такої гостинності й усім своїм друзям раджу обов'язково приїхати сюди",— каже Рейн.

У процесі пілотного проекту в GoGlobal несподівано з'явився ще один аспект, про який організатори і не мріяли. У виїзних таборах для дітей з прифронтових зон організували змішані групи школярів із різних куточків України. "Діти зі сходу побачили, що їхні ровесники говорять українською і не кусаються, потоваришували, і головне — повернувшись додому, почали розповідати про це іншим",— каже Любов Залюбовська, менеджер проекту.

Френсіс Фукуяма, знаменитий американський філософ, політолог і економіст, у недавньому інтерв'ю журналісту НВ на питання про те, де взяти тисячі фахівців, які не братимуть хабарі та прийматимуть правильні, необхідні для розвитку країни рішення, відповів просто і влучно: "Навчити". При цьому політолог додав, що реформи — повільний процес, який багато в чому залежить від освіти.

В Україні, за даними дослідження British Council, тільки 7% українців вільно володіють англійською. У рейтингу EF English Proficiency Index українці посідають 34‑те місце серед 70 країн світу. Для порівняння: Польща — на 9‑му місці, Румунія — на 16‑му, Угорщина — на 21‑му, Росія — на 39‑му. Лідер рейтингу — Швеція, де вільно володіють англійською 70% жителів.

У країнах, де більшість населення говорить англійською, люди більш освічені, грамотні, заможні та довше живуть, констатують укладачі EF English Proficiency Index, порівнюючи між собою 70 країн світу. До того ж там, де багато хто знає англійську, легше вести бізнес: як наслідок, такі країни показують високі економічні показники, зокрема ВВП.

"Володіння англійською — це ключовий навик для пошуку роботи в успішній компанії в Україні",— додає аргумент на користь вивчення найпопулярнішої у світі мови Катерина Мащенко, керівник експертно-аналітичного центру HeadHunter Україна. За її даними, вимогу щодо знання англійської містить кожна друга вакансія для білих комірців.

До того ж все частіше великі міжнародні компанії, що працюють в Україні — наприклад, Nokia, Renault або Samsung, використовують англійську як корпоративну мову. "Для всіх офісних позицій у нашій компанії знання англійської є обов'язковою вимогою до кандидатів",— констатує Катерина Митрофанова, фахівець з рекрутингу компанії JTI Україна, одного з провідних виробників тютюнових виробів у світі. В JTI англійська — теж одна з робочих мов.

Захоплений ідеєю навчити вільної англійської все молоде покоління України Найєм називає цю мову інструментом глобалізації. "Оскільки українці ним не володіють, усі ці роки ми були на периферії наукових знань, 80% яких публікуються англійською, відкриттів, взагалі всього",— підкреслює він.

Тепер Найєм переймається фінансуванням програми. Адже у більшості країн проекти, подібні GoGlobal, фінансуються державою, але Україна через війну та кризу не може сьогодні дозволити собі таку розкіш. І якщо вчити 3‑мільйонну Грузію в 2008 році прибули 3 тис. волонтерів (подібний проект фінансувала держава), то 45‑мільйонній Україні знадобляться вже 15 тис. волонтерів за чотири роки.

Поки, на першому етапі програми, її забезпечення розподілено між різними сторонами. Так, харчування і проживання волонтерів забезпечує сторона приймання — місцева влада населених пунктів, де навчаються діти. Проекту також допомагають держава і бізнес, починаючи з Укрзалізниці, що відповідає за трансфер дітей зі сходу, і закінчуючи Інтерполом, який перевіряв волонтерів. Проте в майбутньому, коли програма охопить більшу кількість школярів, знадобляться значно більші кошти.

Тому Найєм зі своєю командою вирішили йти шляхом фандрейзингу — як роблять у розвинених країнах. Вони впевнені, що кошти на новий етап знайдуться. "Зараз найпростіший спосіб інвестувати в майбутнє України — вкладати у світогляд дітей",— переконаний Найєм.