У пошуках екзотики, духовного просвітлення й альтернативного лікування жителі західних країн масово їдуть у джунглі Амазонії, викладаючи тисячі доларів за курси рослинної медицини та шаманські ритуали з галюциногенами
Анна Павленко
Уперше про традиційну медицину Амазонії 33-річна Стефані Атілано, фахівчиня із туризму з Торонто, дізналася у 2012 році під час своєї подорожі до Перу. Особливо цікавою їй тоді здалася церемонія прийому айяуаску — галюциногенного відвару з амазонської ліани.
"Мене вразили цілющі можливості рослинної медицини, і наступні сім років я шукала підхоже місце та чекала слушної нагоди, аби взяти участь у цій церемонії", — ділиться Атілано.
Нарешті в липні 2019-го канадійка вирушила в центр Ayahuasca Foundation у перуанських джунглях, аби пройти восьмиденний курс терапії. Вона взяла участь у чотирьох церемоніях айяуаску та пройшла безліч інших — зокрема не дуже приємних — процедур, заплативши за курс $1.450. Ефект був того вартий, задоволена Атілано.
У своєму захопленні вона не самотня: щороку тисячі паломників із розвинених країн їдуть у Перу, Бразилію, Колумбію й Еквадор, аби випробувати на собі дію рослинних засобів, які здавна використовують у своїх ритуалах шамани південноамериканської Амазонії. У невеликих терапевтичних таборах посеред джунглів деякі туристи шукають просвітлення, інші — зцілення від посттравматичного синдрому, депресії, наркотичної й алкогольної залежності.
АМАЗОНСЬКА ПРИГОДА: Три роки тому американець Скотт Дженсон вирушив до Перу, щоб спробувати айяуаску та краще розібратися у собі
За словами Карлоса Таннера, співзасновника та керівника Ayahuasca Foundation, потік спіритичних туристів щороку лише зростає. Щомісяця його центр, розташований на відстані двох годин їзди від містечка Ікітос на півночі Перу, приймає приблизно 20 клієнтів — удвічі більше, ніж на зорі свого існування у 2009 році.
"Наші гості приїздять переважно зі США та Канади, а також з Австралії та європейських країн: Великої Британії, Данії, Нідерландів, Німеччини й Іспанії, — перераховує Таннер. — Були у нас і кілька відвідувачів з України".
Таких центрів, як Ayahuasca Foundation в Ікітос, десятки, й їхній загальний виторг за рік нараховує мільйони доларів, кажують дослідники. Зростання популярності шаманського туризму в Амазонію вони пояснюють традиційною для західного світу цікавістю до екзотичних духовних і лікувальних практик, бажанням змінити себе та зблизитися із природою.
"Захоплення Заходу шаманізмом триває ще з XVIII сторіччя, це частина давньої традиції пошуку духовності за межами власної культури", — зазначає Євгенія Фотіу, доцентка кафедри антропології Кентського держуніверситеті у США, яка півтора року провела в перуанських джунглях, спілкуючись з учасниками й організаторами спіритичних турів.
До того ж мешканці країн давно цікавилися речовинами, що змінюють свідомість. Наприклад, поети епохи романтизму вживали галюциногени, "щоб досліджувати далекі шпаринки свого розуму та вивчати інші культури через контакти з "примітивними знаннями", нагадує дослідниця. Тоді як хворі звертаються до шаманських практик через розчарування у традиційній західній медицині.
У ПОТОЦІ ЛЮБОВІ: Працівник центру Ayahuasca Foundation проводить церемонію ванна любові, обливаючи клієнта настоянкою з рослин, аби привернути до нього позитивну енергію
У п'ятирічному віці перуанець Хосе Омар Відаль Кампос дістав травму щиколотки. Цілий рік нога боліла, і він насилу ходив, але лікарі ніяк не могли знайти ефективне лікування. Тоді сім'я Кампоса жила у високогірному містечку Серро-де-Паско в Андах, де магічні ритуали були звичною практикою, і мати хлопчика вирішила шукати допомоги у шамана.
"Ми зайшли до печери в горах, усередині було багато солодощів, напоїв і дивних предметів, — згадує Кампос. — У ритуалі брали участь четверо: шаман, наш спільний знайомий, моя мама і я".
Від жахливих видінь і нудоти я перейшов до відчуття чистого блаженства та краси
Скотт Дженсон, 41-річний маркетинг-директор із Тампи, Флорида, США
Спочатку шаман, бурмочучи щось іспанською впереміж із мовою індіанців кечуа, пустив по хворій нозі морську свинку — в Перу цих гризунів уживають в їжу і часто використовують у ритуалах. Потім Кампосу веліли йти вглиб печери, принести в жертву тварину і поховати її разом із солодощами та спиртним, що він і зробив. Повернувшись додому, перуанець зауважив, що ходити стало легше. За кілька місяців біль у щиколотці повністю минув.
"Відтоді я зрозумів, що крім людини, на світі є й інші сили", — підсумовує свої роздуми 37-річний Кампос. Однак зізнається, що відчував провину за смерть невинної тваринки й тому вже у зрілому віці став веганом. А ще почав вивчати культуру свого краю, зокрема шаманську церемонію айяуаску.
Саме цей амазонський ритуал здобув широку популярність серед західних туристів і навіть отримав схвальні відгуки від кількох знаменитостей. Так, британський співак Стінг назвав вживання галюциногенного відвару своїм "єдиним істинно релігійним досвідом", під час якого його тіло відвідав вищий розум. Американська актриса Ліндсі Лохан зізналася, що айяуаска "змінила її життя". А рок-музикант Пол Саймон присвятив цьому напою одну зі своїх пісень.
БІЛЯ ВИТОКІВ: За даними антропологів, ритуал айяуаску зародився у племені корінних народів Амазонії в період колонізації. На фото — первісне плем'я хуаорані
Амазонські шамани курандеро готують напій на основі ліани айяуаска — священної рослини корінних народів регіону — і традиційно використовують його для спілкування з духами. На Заході така практика поза законом, адже до складу напою входить алкалоїд диметилтриптамін, заборонений у більшості розвинених країн, зокрема у США, Канаді, Франції та Великій Британії.
Тим часом у бразильських церквах галюциногенний відвар використовують у релігійних церемоніях. А в центрах рослинної медицини в Перу, Колумбії, Бразилії та Еквадорі церемонія айяуаску є частиною терапії. Доповнюючи її йогою, медитацією, дихальними вправами, масажами, консультуванням і навіть ворожінням на картах таро, місцеві підприємці продають іноземцям терапевтичні курси із цінником до $10 тис.
В асортименті — привертання позитивної енергії за допомогою ванни любові із замоченими на ніч квітами і травами, очищення дихальної системи і зміцнення імунітету за допомогою закапування у ніс соку рослини мукура та пропозиція розслабитися у рослинній лазні.
"Ти ніби перебуваєш у власній парній, але замість водяної тебе оточує пара з лікувальних рослин: це розслабляє й очищає тіло і думки", — згадує Атілано улюблену процедуру.
ПОРТРЕТ ШАМАНА: Зібрані У джунглях рослини, відвари та настоянки з них — головний інструмент в арсеналі амазонських шаманів
І все-таки найсильніші враження залишає прийом айяуаску, ділиться власним досвідом Скотт Дженсон, 41-річний маркетинг-директор з американського міста Тампа у Флориді. У 2016 році він вирушив у один із центрів рослинної медицини поблизу Ікітоса, щоб "дізнатися більше про любов і краще вибудовувати стосунки".
Американець так описує церемонію айяуаску: приблизно 20 учасників сідають колом, у центрі залишаються троє шаманів, і кожен приймає свою дозу відвару. Вогні гаснуть, і всі прислухаються до шуму джунглів, чекаючи дії відвару. Із першими відчуттями шамани починають співати магічні пісні ікаро мовою племені шипібо.
"Церемонія триває приблизно п'ять годин, і за цей час я від жахливих видінь і нудоти перейшов до відчуття чистого блаженства та краси, з неймовірними осяяннями про себе і життя", — згадує Дженсон.
"Я відчула те, що люблю називати "розпакуванням" підсвідомості, — підхоплює Атілано. — Спогади з дитинства, травми і прозріння увірвалися в мою свідомість. Іноді це було приголомшливо, бо я нічого не контролювала".
Схожими відчуттями ділиться і 45-річна Ліана Фолькманн із німецького Нюрнберга, яка останні 13 років живе в каталонській провінції. Фолькманн ніколи не бувала в Амазонії, але ось уже 10 років вживає айяуаску разом із групою однодумців у Іспанії.
ДИМНИЙ СОН: Ронор Лопез, шаман Ayahuasca Foundation, видуває дим із цигарки з махоркою в обличчя клієнтці, яка щойно вийшла з рослинної лазні
Місцеві закони не дають чіткого статусу амазонському зіллю, тому група зустрічається таємно. Вона відкрита для новачків, але передбачає обов'язкове інтерв'ю про мотивацію та медичні протипоказання. Ритуал вартістю від 80 до 100 євро, в якому беруть участь до 15 осіб, проводить бразилець, який живе в Іспанії.
"Він не шаман, але має достатній досвід прийому айяуаску в Бразилії та, буваючи на батьківщині, привозить звідти необхідні для відвару рослини", — ділиться німкеня.
Ті, хто випробували на собі ефект галюциногенного відвару, всі як один захоплюються його властивостями. За словами Фолькманн, айяуаска дарує їй впевненість у собі, розслабленість і здатність краще жити із близькими. Дженсон переконаний, що поїздка в Амазонию допомогла йому усвідомити та вирішити свої проблеми — травмувальний досвід військової служби та переживання про смерть матері, а також покращила сон і знизила тривожність.
Про заспокійливий ефект каже й Атілано: "Протягом кількох тижнів після повернення із Перу я запитувала: агов, мокрі долоні й прискорене серцебиття, де ви?"
За даними Фотіу, серед позитивних ефектів рослинної медицини Амазонії консультанти і клієнти терапевтичних центрів у Перу відзначають очищення організму, покращення загального самопочуття і підвищення самооцінки, скасування потреби антидепресантів, розв'язання інтимних проблем, пов'язаних із пережитим у дитинстві насильством. Окрім того, всі вони визнають: зцілення — тривалий і трудомісткий процес.
"Думаю, саме тому багато хто знову повертається у джунглі, щоб продовжити процес", — каже Фотіу.
ВСЕ ЯК У ТУМАНІ: Учасники шаманських церемоній розповідають, що під час прийому галюциногенів втрачають контроль над собою та переживають яскраві прозріння
П'ять років тому в Лімі не було жодної реклами лікувальних курсів із застосуванням айяуаску, згадує житель перуанської столиці Кампос. Тепер тут працює одразу кілька спеціалізованих центрів, які пропонують свої послуги як місцевим жителям, так і закордонним гостям.
Тим часом у джунглях на півночі країни множаться невеликі приватні спіритичні центри й табори. Нерідко їх відкривають іноземці, які потім наймають на роботу місцевих курандеро. Саме так сталося з Ayahuasca Foundation, яку в 2008-му заснував уродженець американського міста Вустер у штаті Массачусетс і випускник факультету мистецтв і філософії Таннер.
На думку дослідників, розвиток спіритичного туризму додає престижу шаманскому ремеслу і так допомагає зберегти культуру корінних народів. Ще кілька років тому молоді люди неохоче йшли в учні до курандеро, а тепер у них з'явився серйозний стимул — можливість отримувати стабільний дохід, пояснює Фотіу.
Однак шаманська індустрія має і зворотний бік: без необхідного регулювання вона загрожує спотворенням місцевих традицій.
"Я сама спостерігала, як шаманізм адаптується до потреб і очікувань західних учасників церемоній айяуаску, а інші способи її використання відмирають", — ділиться дослідниця.
У таких місцях, як Ікітос, комерційна складова стала затьмарювати собою головний сенс ритуалів прийому айяуаску — зцілення душі, нарікає Кампос. До того ж безвідповідальна комерціалізація традиційних практик небезпечна для самих туристів: якщо іноземця не попередити про спеціальну дієту перед прийомом айяуаску, цей відвар може нашкодити здоров'ю або навіть вбити, констатує він.
Тоді як вчені нагадують: диметилтриптамін, який входить до складу айяуаску, хоча й не викликає фізичного звикання, є сильнодійною психоактивною речовиною. А прихильники шаманського ритуалу підкреслюють: амазонський напій — не панацея. Шлях до просвітління і зцілення не закінчується церемонією айяуаску, а складається із безперервної роботи над собою.
"Важливо розуміти, що відповідальність за своє зцілення або його відсутність несе сама людина, — каже Фотіу. — Багато спіритичних туристів розповідали мені про покращення здоров'я та загального стану, але все-таки чудових випадків зцілення у джунглях я не зустрічала".