«Хлібають щі та думають про велич». Чому від росіян не варто очікувати невдоволення колапсом економіки через війну — Огризко

 — У вас є розуміння, скільки ще потрібно дзвонити Путіну? Ми говоримо про Макрона і Шольца. А головне, навіщо дзвонити? Вони раніше дзвонили поодинці, зараз вже дзвонять разом.

— Знаєте, якщо б темою цих дзвінків була вимога припинити Путіну криваві дії, і ультиматум, який при цьому ці двоє політиків висували б, я б ще знайшов якесь пояснення і смисл такого обміну думками. Те, що робила Німеччина і Франція впродовж останніх восьми років… Згадайте ці всі кластери Макрона, всі ці формули Штайнмаєра і так далі, це все насправді мало своєю метою фактичне примушення України до поступок Росії. Тобто не йшлося про те, що Росія агресор, її треба карати за агресію. А йшлося про те, що Україна має зрозуміти Росію, у якийсь спосіб допомогти їй, так би мовити, врятувати обличчя.

Про це, власне, недавно сказав і сам Макрон. Питання тільки в тому, чи є у Путіна обличчя, чи є у Росії обличчя. Тому сумно це, звичайно, констатувати, але ні Франція, ні Німеччина насправді не хочуть перейти на бік добра, залишаються в пошуках того, яким чином можна задовольнити зло. На жаль, мабуть, поки російські бомби не будуть падати на Берлін і Париж, доти до них не дійде, що з цією країною треба діяти абсолютно в іншому форматі, а не просити її про щось. Її треба змушувати і карати за вже вчинені злочини.

— Тобто ви вважаєте, поки не завершиться війна, поки ми не переможемо, вони будуть все одно шукати якісь точки дотику з Росією?

— Сьогодні приїхала до Києва міністерка закордонних справ Франції. І одна з головних тем, щонайменше анонсованих, буде в тому, як запобігти продовольчій кризі в світі. Хіба це не тема, як знайти пояснення, чому Путіну треба піти на поступки, щоб він дозволив вивезення українського зерна? А чому? А тому що у Франції дуже добре прорахували, що станеться, якщо країни Північної Африки опиняться без хліба, будуть голодними. Це означає, що мільйони біженців негайно перемістяться з цього регіону на південь Франції. От Франція, звичайно, потерпатиме від цього. І ми бачимо, що за цими всіма розмовами задовольняються банальні інтереси, але свої. Їм байдуже, що задовольняючи свої інтереси, вони порушують наші, українські. Але своя сорочка завжди ближча до тіла.

— Як ви вважаєте, враховуючи цю продовольчу кризу, чи є взагалі сенс із Путіним щось обговорювати? Коридори для проходу кораблів, власне? Чи є сенс в цих розмовах?

— Ви знаєте, мені здається, що сенс є в отриманні Україною ракет типу Гарпун і використанні наших ракет, які вже відправили за відомою адресою крейсер Москва, маю на увазі ракети Нептун. І от комбінація цих двох видів озброєння, я думаю, і вирішить питання про транспортування українського хліба з українських портів, безвідносно того, чи хочуть, чи не хочуть бачити в Кремлі. Тільки через знищення Чорноморського флоту, і дай Боже, щоб це сталося максимально швидко, ми зможемо вирішити це питання. Все інше — це розмови на користь, як казали, бідних. І те, що ми зараз бачимо з боку Франції і Німеччини, є якраз тому підтвердження.

— А як ви вважаєте, взагалі продовольча криза, як вона далі впливатиме на хід війни і на дипломатичний хід війни? Власне, чи не побачимо ми ще більші проблеми у єдності ЄС щодо підтримки України? І як ви вважаєте, найближчі місяці, як саме цей зерновий фактор буде впливати на обстановку?

— Він вже впливає. Не тільки в найближчі місяці, він вже починає впливати. І я думаю, що це додатковий аргумент для української сторони з цим піти на Захід, щоб Захід приймав справді пекельні санкції відносно Росії. Дай Боже, щоб на саміті було прийнято цей шостий пакет санкцій, хоча і з виключеннями для Угорщини і кількох інших країн, але поза тим важливий крок вперед. Таких кроків треба зробити ще кільканадцять. І от тоді у Росії не залишиться аргументів на тему, чи продовжувати війну, чи ні?

А з закінченням війни вирішити питання продовольчої безпеки світу. Робити вигляд, що йде війна, захоплено 20% нашої території, а ми будемо йти на поступки комусь заради того, щоб комусь було добре, а нам погано, я думаю, це найгірша політика, яка тільки може бути з боку України. Тому будемо пояснювати, сподіваюся, нашим західним партнерам, що вони звертаються не за адресою, коли говорять про продовольчу безпеку. Зерно у нас є. А те, що нам не дають його вивезти на світові ринки, то це проблема не наша, а проблема агресії Росії. От хай із Росією і вирішують питання, як це можна зробити. А оскільки до Москви слова не доходять, значить, повинні доходити дуже болючі дії у вигляді військової поразки і економічних санкцій. От, власне, весь план дій, який сьогодні може бути в тому числі і по продовольчій програмі.

— Як ви вважаєте, чи вдасться ЄС узгодити шостий пакет санкцій? Як ви вважаєте, як буде розвиватися ситуація?

— Остання інформація полягає в тому, що начебто компроміс знайдений, і трубопровідне постачання нафти в Європи поки що під санкції не потрапляє. А це означає, що по трубопроводу Дружба ця нафта буде йти до Угорщини і ще до кількох країн Європи. Хоча я вам скажу чесно, мені сподобалася нещодавно висловлена думка радницею міністра енергетики про те, що…

— Чи не перекрити б нам цей трубопровід?

— Що всяке може трапитися із цим трубопроводом. Тому треба так само гратися в ту саму гру, яку веде сама Угорщина. Скільки ж можна робити вигляд, що їй все можна, а ми повинні враховувати її інтереси? Якщо вона не враховує наші, чому ми повинні враховувати її? На війні, як на війні. І те, що Угорщина сьогодні відіграє роль «троянського коня» Москви вже, по-моєму, не говорить тільки лінивий. Але тут важливо не тільки говорити, але і робити конкретні кроки для того, щоб цей «троянський кінь» розумів, що всі його дії зафіксовані, і не тільки зафіксовані, але і на будь-яку дію будуть відповіді.

— Як ви вважаєте, що нам треба очікувати від стану справ усередині Росії в плані процесів економіки? Наскільки цей фактор впливатиме згідно з тими прогнозами, які давалися на початку?

— Ви знаєте, це складне питання, тому що ми порівнюємо російське населення з європейським, і думаємо, що реакція може бути однаковою. Якщо б в Європі якась країна потрапила б під такі санкції, то справді, я думаю, через кілька тижнів від уряду цієї країни нічого не залишилося би. Бо люди звикли користуватися тими благами, які притаманні нормальній цивілізованій країні. Коли ми говоримо про Росію, це абсолютно інший світ. Вони будуть хлібати щі і кушати капусту, але почуватися великими. І це, на жаль, має місце. Тому чекати, що лише економічними санкціями можна поставити Росію на місце, думаю, що це неправильно. Так, вони дуже потрібні. Так, вони будуть бити по російській економіці, і вже це починає відчуватися. Але для того, щоб змінити психологію пересічних росіян, я думаю, що для них буде самих цих санкцій замало.

Тому що там не звикли жити комфортно. І навіть свідчення цих орків, які побували в Україні і говорили своїм, що «хохлы живут лучше», означає те, що рівень середньостатистичного росіянина лежить справді в якійсь абсолютно низькій площині. І вони не звикли до того, щоб жити так, як живе середньостатистичний європеєць. Тому чекати, аж поки спрацює цей фактор, звичайно, можна, але це місяці і місяці. Хіба що дійде до якоїсь тотальної нестачі продовольства, продуктів першої необхідності, товарів першої необхідності. Але це знову ж таки тема не тижнів, а довгих і довгих місяців. Значно кращим рецептом є перемоги українських збройних сил. І саме тому нам потрібно як ніколи максимально швидка допомога в оснащенні України тим необхідним озброєнням, яке дасть змогу нашим збройним силам гнати окупанта з нашої землі. Це найкращий рецепт будь-якої перемоги і, я думаю, що так, власне, і має статися.

— Стосовно того, що Росія шантажує зараз світ продовольчою кризою. Чи можемо ми сподіватися, що все ж таки єдність заходу не буде порушена цим шантажем? У керівництві самого ЄС, не окремих країн, зараз лунають такі заяви, які окреслюють розуміння, що це саме шантаж.

— Ви знаєте, в цьому немає нічого нового. Росія в своїй зовнішній політиці традиційно цей інструмент використовувала і використовує зараз. При тому шукає різні форми цього шантажу. Згадайте, ще недавно всі говорили про застосування тактичної ядерної зброї або інших видів зброї масового знищення. Хіба це не шантаж? Очевидний шантаж. Те саме зараз перейшло в продовольчу проблематику. І Кремль до останнього вимагатиме від заходу зняття санкцій в обмін на те, що українське зерно вийде на світовий ринок. Тому російська зовнішня політикам — це є політика шантажу, погроз, залякувань, брехні і таке інше. Ми це все давно знаємо. Тому тут жодних несподіванок, жодних сенсацій я не бачу.