Поки Крим їхній

За три роки окупації в Криму зросли не тільки зарплати, але і ціни на все — від продуктів до нерухомості. А ще кримчани навчилися скаржитися на будь-які побутові проблеми відразу Путіну і отримали гігантський фетиш — споруджуваний Керченський міст

Максим Бутченко

Е йфорія, яка розбилася об реальність, — такими словами кримчанка Олена Соколан описує життя своїх земляків на четвертому році анексії півострова Росією. Вона живе в Севастополі — центрі "російської весни", але і тут відчуває наростаючий дискомфорт від перебування малої батьківщини в складі РФ.

Зовні все виглядає добре: телевізор регулярно повідомляє про нові потоки інвестицій, які спрямовують на півострів з федерального центру. І перемежовує ці вісті такими повідомленнями: 5 вересня в Керчі і Феодосії влада знищила понад 108 кг німецьких, голландських та українських сирів і ковбас, вилучених в торгових точках півострова. Тому що санкції. Також ЗМІ рапортують про те, що будівельники активно доробляють міст з Кубані в Керч, який, мовляв, вирішить всі проблеми регіону. Будують також трасу Керч-Севастополь і новий термінал в Сімферопольському аеропорту.

Є й інші, більш відчутні досягнення. Зарплати місцевих чиновників в 10-30 разів вищі за середньостатистичні. На півострові виявилося близько 60 тис. російських військових, оплата праці яких також вища, ніж у цивільних. Середній розмір пенсій, за даними Кримстату, склав 11,8 тис. руб. (5,3 тис. грн) - аналогічний показник в Україні дорівнював лише 1,8 тис. грн. Середня кримська зарплата - 19 тис. руб., Або 8,5 тис. грн проти української 7,3 тис. грн. Та й витрати бюджету півострова в 2016 році склали $1,72 млрд проти $1,23 млрд, які були в 2012-му.

У порівнянні з аналогічними українськими показниками все виглядає краще. Але кримчани живуть не в Україні, а оточуючий їх "русскій мір" з легкістю з'їдає всі фінансові бонуси від "повернення в рідну гавань".

"Наші ціни співмірні з московськими, — розповідає Соколан.— Всі в шоці: ті зарплати, які люди вважали космічними при українських цінах, тепер з'їдаються геть".

"З'їлося" багато. Обсяг зовнішньої торгівлі Криму в 2016 році став у 14 разів менше, ніж був у 2013-му — $155 млн проти $2,2 млрд. Експорт обвалився в 18,7 разів. Ціни на продукти за три роки зросли на 216%, і вони набирають обертів швидше, ніж в будь-якому російському регіоні. Підприємці зникають як клас: число юросіб скоротилося в 2,4 рази, а фізосіб — в 3,4 рази. Число туристів знизилося у п'ять разів. Зросла вартість оренди квартир, проїзд в транспорті.

Олексій Стародубов, директор українського Кримського експертного центру, пояснює: півострів став одним з головних суб'єктів держдотацій у РФ. І основні витрати йдуть на підтримку видимості поліпшення рівня життя. "Але зараз Крим - зовсім не той економічний рай, який місцевим обіцяли. Життя там досить важке", — говорить експерт.

Н айкомфортніше себе почувають в Криму військовослужбовці і чиновники. Перші отримують від 30-100 тис. руб. (13,4-44,7 тис. грн). Але навіть їм далеко до "білої кістки": майже всі співрозмовники НВ відзначають, що кримські держслужбовці стали своєрідними небожителями. Так, зарплата депутата Законодавчих зборів Севастополя (міськради) становить 244 тис. руб. (109 тис. грн).

Позитив від "російської весни" спочатку відчули і інші категорії населення. У 2014 році помітно підняли пенсії, а також зарплати медикам і вчителям. Але потім заробітки впали — схема оплати праці в РФ побудована на обліку особистої ефективності, а стан шкіл і лікарень Криму не дозволяють працівникам розвернутися. Про це НВ розповідає кримчанин Віктор, який погодився поговорити з редакцією на умовах анонімності.

А ось вартість життя як пішла вгору, так і продовжує рухатися в тому ж напрямку. Наприклад, зросла комуналка: за двокімнатну квартиру 50 кв. м в Севастополі доводиться платити 4 тис. руб. (1,7 тис. грн). Та й офіційні дані Кримстату демонструють той же тренд: в 2016-му на півострові в середньому на 20-30% подорожчали послуги ЖКГ, водопостачання та каналізації, опалення та електроенергії.

Або така дрібниця: за державний дитсадок за часів України кримчани платили по 180 грн на місяць, а зараз - 2, 9 тис. руб. (1,2 тис. грн).

"Подорожчало все, включаючи одяг, тому що мережевиків мало, все везуть з материка, дешевого імпорту стало менше. З європейських дешевих сайтів вже не замовиш", — Віктор продовжує описувати кримське життя зразка 2017 року.

Зросли ціни на продукти харчування. Липневі дані Кримстату вказують, що продукти першої необхідності — крупи, яйця, хліб — коштують стільки ж, скільки і в Україні. Але Соколан пояснює: влада стримує ціни на так звані соціальні продукти. Однак все стримати вони не можуть. А тому 1 кг яловичини коштує в середньому 430 руб. (192 грн) проти 120 грн у супермаркетах Києва. І подібний порівняльний прейскурант може бути довгим: так, виноград на півострові коштує 235 руб./кг (105 грн), а в українській столиці — 33-48 грн, а літр горілки в середньому 697 руб. (312 грн) проти київських 144 грн.

Місцеві ріелтори відзначають, що на півострів потягнулися покупці з РФ — в більшості випадків москвичі. Вони, як повідомляє російське видання Газета.Ru, активно скуповують нерухомість як на первинному ринку, так і на вторинному. Але Газета тут же визнає, що скуповувати особливо нічого: за 2016 рік на півострові ввели в експлуатацію всього 28,4 тис. кв. м житла. При цьому в одному лише Києві за перше півріччя 2017-го здали 984 тис. кв. м новобудов.

Крім покупців-москвичів, на півострів направляють великі групи федеральних чиновників і цілі підрозділи російських військових. Ігор Тишкевич, експерт Українського інституту майбутнього, підрахував: за три роки до Криму перебралися близько 200 тис. росіян, не рахуючи військових. Це майже 10% від усього населення півострова. Приїзд москвичів і інших російських громадян підняв ціни на оренду і купівлю квартир.

Так, в Севастополі оренда двокімнатної квартири не в сезон в спальному районі обійдеться від 15 тис. руб. (6,7 тис. грн) на місяць. "Ціни космічні, непідйомні для нас", — каже Соколан.

Вторинний ринок в Сімферополі вже обігнав за цінами аналогічну київську нерухомість.

А ось місцевих автомобілістів анексія привела в деяку ейфорію: в 2014-2015 роках, коли кримчани стали отримувати більш високу зарплату, багато хто з них придбав автомобілі в Краснодарському краї — на той момент різниця української ціни на б/у-авто в порівнянні з краснодарськими становила 30-80%. Тепер цей автобум вщух.

До 2014 року туризм був однією з важливих складових кримської економіки і основним джерелом доходів для багатьох місцевих жителів.

Якщо вірити офіційним даним Ростуризму, то в цій сфері все не так і погано: в цьому році на півострові побували 3,7 млн туристів.

Однак Олександр Лієв, екс-міністр курортів і туризму Криму доокупаціонних часів, впевнений: ця цифра сильно завищена. За його оцінками, півострів відвідали близько 1,5 млн осіб, з яких українців з материка виявилося всього 80 тис. чоловік. При цьому в 2013-му в Криму побували 6 млн туристів, з них 4,5 млн були громадянами України.

Про те, що сезон в цьому році — найгірший за останні роки, в Криму говорять багато. У цьому впевнений Сергій, власник невеликого готелю в Феодосії, який спілкувався з НВ на умовах анонімності.

Раніше, мовляв, вартість проживання була відносно високою, але це компенсувалося дешевизною їжі, алкоголю і розваг. Тепер все подорожчало, та ще й Туреччина з Грецією активно приваблює росіян — і потік відпочиваючих на півострів сильно скоротився. І відсутність прямого залізничного сполучення позначається.

В результаті міні-готель на 17 номерів приносить трохи менше 3 млн руб. на рік, каже Сергій. І з них 2,5 млн треба вкласти в інфраструктуру, щоб конкурувати в новому сезоні.

Лієв пояснює: російський уряд субсидує туристів-бюджетників, оплачуючи, наприклад, авіаперельоти до Сімферополя. Хоча і тут урізали фінансування: в 2014-му на ці цілі бюджет РФ виділив $13,6 млн, а в цьому — лише $8 млн.

Подібні бюджетники обирають для відпочинку великі і недорогі пансіонати з триразовим харчуванням. Їхня платоспроможність низька, тому нічого, крім дешевих сувенірів, вони не купують.

Падіння турпотоку добре помітно на пляжах ПБК: за спостереженнями очевидців, з якими поговорив НВ, в середньому вони заповнені приблизно на третину.

А ндрій Клименко, експерт фонду Майдан закордонних справ, запевняє: за три роки на півострові різко скоротилося число підприємців. Якщо в 2013-му тут працювали 54 тис. юросіб і 135 тис. фізосіб, то тепер їх залишилося 22 тис. і 39,8 тис. відповідно.

Соколан зазначає, що на півострові стало складніше вести бізнес. Фіскальні органи постійно проводять перевірки; велики і штрафи, які виписують підприємцям. Наприклад, невеликому приватному перевізнику загрожує покарання у 300 тис. руб. (134 тис. грн) за порушення правил дитячих перевезень.

Малий бізнес лихоманить від непередбачуваності: то влада погрожує знести кіоски, то прибрати малі готелі на узбережжі, розповідає Віктор.

Трохи краще йдуть справи в сільському господарстві, яке завжди було однією з основних статей кримського бюджету. Клименко розповідає, що збори зернових пристойно ростуть: в цьому році замість звичайних 1,3 млн т зібрали понад 1,6 млн т. Однак все це — ярові, і вони вимагають менше поливу. Адже води на півострові немає. Поки фермерам пощастило: три останні роки були дощовими і сніговими. Що буде далі — вони не знають.

Рисівництво, тваринництво та виробництво молока вже померли і були заміщені російськими продуктами. А замість рису і баштанних стали вирощувати льон, пшеницю та соняшник. "В цілому складається враження, що сільське господарство розвивається. Але ми на прилавках цього не бачимо: там все ті ж польські яблука", — говорить Віктор.

Великий бізнес також зазнає труднощів. Завод Кримський Титан, який раніше входив до холдингу українського бізнесмена Дмитра Фірташа, а зараз номінально зареєстрований на кримську компанію Титанові інвестиції, показує в 2016 році збиток в 234 млн руб.

Не краще становище і на Керченському металургійному заводі, розповідає кримська журналістка Вікторія Веселова. Підприємство випускало емальований посуд, а тепер перебуває в стадії банкрутства з затримками зарплат.

Найбільший місцевий банк Генбанк також відзвітував про падіння прибутку в 8 разів за підсумками перших шести місяців цього року. Не допомогло йому навіть те, що раніше російський Центробанк ввів в цю фінансову установу тимчасову адміністрацію.

На останньому сочинському форумі кримська влада заявила про 110 інвестиційних проектів загальною вартістю $2,1 млрд, які реалізуються в Криму. Веселова пояснює: дуже часто "інвесторами" виступає місцева влада. Наприклад, компанія Агровектор-Крим взяла в оренду на 49 років більше 2 тис. га в Сімферопольському та Білогірському районах. Планує посадити виноградники, вирощувати худобу. Розмір інвестицій — 590 млн руб. "Але Агровектор-Крим пов'язаний зі спікером підконтрольного Росії парламенту Криму Володимиром Константиновим, — уточнює Веселова, яка розслідувала інвестиційну тему.— От і виходить, що бізнес процвітає у того, хто має на нього вплив з боку влади. Таких прикладів безліч".

В цілому про стан економіки говорять дані податкових органів. З 2016-му фіскали зібрали майже 50 млрд руб. податків. Якщо перевести це в гривні, то вийде сума, в два рази менша, ніж аналогічний показник 2012 року.

Життєві складності не виводять кримчан на вулиці з протестами. І Юсуф Куркчі, перший заступник міністра Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України, знає чому: на півострові в кілька разів збільшилася кількість поліцейських і подвоївся прокурорський корпус. Це вірний знак, що влада посилює тиск на суспільство та вже активно обробляє інакомислячих. За даними Куркчі, зараз політичним переслідуванням на півострові піддається 44 людини.

Основною групою ризику стали кримські татари. Куркчі говорить, що приводом для їхнього переслідування можуть послужити зовсім незначні вчинки. "Релігійні мотиви, політичні, громадські. Силовики блокують зібрання кримських татар, вистежують їх, заарештовують", — говорить заступник міністра.

З останніх прикладів Куркчі наводить історію 76-річного кримського татарина Сервера Караметова, який в серпні цього року вийшов до будинку Верховного суду Криму в Сімферополі на одиночний пікет з плакатом: "Путін, наші діти — не терористи і не екстремісти". Його тут же затримали, заарештували на 10 діб і присудили штраф в 10 тис. руб. (4,4 тис. грн).

До президента Росії звертаються не лише поодинокі пікетники. На півострові це вже стало традицією — в будь-яких проблемах можна звинувачувати місцеву владу, але за справедливістю варто звертатися виключно до господаря Кремля.

Різні звернення на адресу Володимира Путіна записували вже найрізноманітніші соціальні групи кримчан. "У нас тут повна гіперцентралізація. Жодне колесо не крутиться, поки про нього не дізнаються в Кремлі. Навіть на найбільш кричуще беззаконня на місцях не звернуть уваги, якщо не відреагують зверху", — говорить кримчанин Віктор.

Кремль періодично демонструє півострову свою "батьківську турботу". Так, проїзд в севастопольській маршрутці до недавнього коштував 20 руб. (9 грн). Але після вояжу російського президента по півострову ціну знизили до 15 руб. (7 грн).

В сі сподівання кримських чиновників спрямовані на Керченський міст — спорудження, якого має зв'язати Керченський і Таманський півострови. В кінці 2018 г- влада планує відкрити по ньому автомобільний рух, а роком пізніше — залізничний.

Стародубов з Кримського експертного центру впевнений: після відкриття моста ціни на продукти і матеріали можуть знизитися, адже тоді покращиться і здешевшає логістика. А ось на туристів він мало вплине: Лієв вважає, що основна причина поганих сезонів — відсутність українців, погана якість обслуговування і високі ціни на послуги.

При цьому через міст закриються через непотрібність майже всі кримські порти і різко впаде пасажиропотік через Сімферополь. В результаті нові термінали останнього залишаться недовантаженими. Такої думки дотримується Клименко, експерт Майдану закордонних справ.

"Через спорудження Керченського моста до його закінчення Росія буде змушена продовжувати штучно гальмувати реалізацію всіх великих інфраструктурних проектів у всіх регіонах через брак бюджетних ресурсів", — упевнений він.

І ніякий міст не зніме півострів з дотаційної голки. За оцінкою Сергія Алексашенка, екс-заступника міністра фінансів Росії і колишнього першого заступника голови правління Центробанку РФ, утримання Криму обходиться федеральному бюджету в $3,5 млрд щорічно. Втім, ця ноша цілком під силу Росії. І фінансування анексованих територій, на думку експерта, продовжиться.

У будь-якому разі кримчани продовжують вірити в міст і в російські бюджетні гроші. А тому суспільне невдоволення якщо і присутнє на півострові, то лише фрагментарно і без радикалізму. Або, як у радянські часи, локалізовано на кухнях.

Кримчанин Віктор називає головні, крім високих цін, мінуси трьох останніх років: санкції і переділ власності. Але є і плюси. "Більшість жителів Криму відчувають себе вдома: розмовляють своєю мовою, дивляться на ній же телевізор, в підручниках читають про близьких їм Петра Першого і Катерину, - розповідає він. — Тим більше що багатовекторної України зразка 2013 року, яка для багатьох була економічно комфортною, вже немає. Причому ніде".