Підключитися до майбутнього

Шість кроків до енергетичної незалежності України

Анатолій Амелін,
директор економічних
програм аналітичного центру
Український інститут майбутнього

Е нергетична безпека — це фундамент, на якому будується майбутнє української економіки і від якого буде залежати рівень і якість життя українців вже через 3-5-10 років.

Ні для кого не секрет, що Україна — енергетично залежна країна. Ми імпортуємо все: газ, нафту, нафтопродукти, ядерне паливо і навіть вугілля. За останні шість років імпорт енергоресурсів перевищив $100 млрд, в тому числі імпорт газу, нафти і нафтопродуктів — $90 млрд. Показник дорівнює обсягу річного ВВП України і в 3,5 рази перевищує річний бюджет держави.

Україна залежна не лише від імпортних енергоресурсів, але й від конкретних країн-постачальників: 50% українського ринку бензинів і дизпалива контролює Білорусь; 70% потреби в зрідженому газі покривається за рахунок імпорту з РФ і Білорусі; третина використовуваного вугілля — з РФ; чверть природного газу постачається з Швейцарії, Німеччини і Франції, а все імпортоване ядерне паливо — з Росії та Швеції.

Відсутність диверсифікації постачальників змушує купувати паливо на умовах, що диктуються продавцем, за ціною найчастіше вище ринкової. В результаті знижується конкурентоспроможність української продукції, ми втрачаємо зовнішні ринки.

Хоча країна має колосальний енергетичний потенціал. Україна займає 1-е місце в Європі за запасами уранових руд і 3-тє — за запасами природного газу. Запасів нафти в країні і газоконденсату вистачить ще на 20 років навіть за відсутності активної розвідки. Проектна потужність семи переробних заводів, розташованих в Україні, перевищувала 50 млн т. Тобто при своєчасній модернізації заводів випуск палива на них міг би в чотири рази перевищити потребу країни в нафтопродуктах, Україна могла б стати великим експортером бензину і дизпалива. До речі, з семи заводів зараз працюють тільки два.

Чи не парадокс? У нас є ресурси, але ми продовжуємо їх імпортувати, забезпечуючи прибутком зарубіжних постачальників, гарантуючи робочі місця і додану вартість іншим країнам. Відповідальність за таке безрозсудне ставлення до власних ресурсів, за втрачені гроші на імпорті, недоотримані інвестиції в економіку лежить на перших особах держави. І саме від них залежить, чи почнемо ми нарешті розвивати власний видобуток і переробку.

Нова стратегія

Рішення будь-якої проблеми починається з її усвідомлення. Досягти енергетичної незалежності неможливо, поки немає чіткого і детально опрацьованого плану. Це все одно, що намагатися будувати будинок без проекту. В даному випадку таким планом може стати енергетична стратегія України.

База будь-якої галузевої стратегії — макроекономічний прогноз і сценарний аналіз розвитку економіки в довгостроковій перспективі. Без такого аналізу в принципі не можна оцінити потребу країни в енергетичних ресурсах. Як наслідок, неможливо якісно і ефективно підійти до скорочення енергоспоживання, зниження енергоємності економіки, стимулювання енергонезалежності. Тому енергетична стратегія повинна відповідати на такі питання: яких показників потрібно досягти за 5-10-15-20 років в кожному із сегментів (вугілля, газ, нафта, електроенергетика), як Україні вийти на самозабезпечення енергоресурсами протягом 5-10 років, які кроки потрібно зробити для цього, в які терміни і етапи, а також — який інвестиційний ресурс необхідний для досягнення енергонезалежності, що стане джерелом інвестицій.

Ціна незалежності

Скільки коштує енергетична незалежність України? За даними Українського інституту майбутнього, країна може вийти на повне самозабезпечення газом, нафтою і нафтопродуктами вже до 2022 року. Сукупний обсяг необхідних інвестицій у видобуток і переробку становить $20 млрд, у тому числі: в газовидобуток — $3,5 млрд, в нафтовидобуток — $14 млрд, в нафтопереробку — $2,0-2,5 млрд. По суті, суми еквівалентні витратам на імпорт цих ресурсів протягом 2-3 років. Щорічно Україна імпортує ядерне паливо на суму понад $500 млн. При цьому інвестиції в будівництво заводу для його виготовлення оцінюються в $300-400 млн. З урахуванням ресурсної бази (Україна займає 1-е місце за запасами уранових руд в Європі) створення власного виробництва — не тільки можливість відмови від імпорту, а й перспектива виходу на зовнішні ринки.

Таким чином, сума в $20-20,5 млрд дозволить країні за п'ять років відмовитися від імпорту газу, нафти, бензинів, ядерного палива, на які припадає 80-90% імпорту всіх енергоресурсів. Завдання уряду — створити умови для появи інвестресурсу в українських компаній і залучення іноземного капіталу і технологій в галузь.

Українці зможуть відчути ефект від запропонованих заходів вже через 3-5 років у вигляді зміцнення курсу гривні, зниження інфляції, стабільних цін на паливо, зростання доходів і купівельної спроможності. Ефект для економіки — $50 млрд додаткового ВВП за 5 років. Що стане базою для розвитку альтернативної енергетики в довгостроковій перспективі.

Своя альтернатива

Але залишається ще питання енергетичної безпеки. Потенційна загроза для енергетичної безпеки України — це баланс електроенергії. Знос генеруючих потужностей на даний момент критичний. Потенціал АЕС, які виробляють 50% усієї електроенергії, обмежений. Більшість з них відпрацювали свій проектний ресурс. До 2036 року від 13 ГВт генерації в розпорядженні Енергоатому залишиться всього лише 3 ГВт, до 2035-го загальне виробництво електроенергії в країні може скоротитися майже вдвічі.

Для того, щоб уникнути дефіциту електроенергії, потрібно, по-перше, активно і повсюдно впроваджувати програми з підвищення енергоефективності. Сьогодні в Україні цей показник один з найнижчих в Європі. По-друге, вирішувати проблему атомної енергетики, в тому числі будувати нові енергоблоки. Так, це досить дороге задоволення. 1,5 ГВт потужності коштує близько $5 млрд. Потреба інвестицій в атомну енергетику в перспективі 10-15 років складе $20-25 млрд.

Цифри значні, але ціна питання — забезпечення українців електроенергією. Якщо нічого не робити сьогодні, через 15-20 років Україна — країна, що займає третє місце в Європі за встановленою потужністю АЕС, — буде залежати від імпорту електроенергії. Втрати для економіки тільки на імпорті складуть $4-5 млрд на рік.

Безумовно, є можливість заміни традиційної атомної енергетики альтернативними джерелами. Але їх потенціал в Україні обмежений — максимум 25-29 ГВт. З урахуванням низького коефіцієнта використання встановленої потужності (15-20%) виробництво електроенергії СЕС, ВЕС і електростанціями на біопаливі навіть при найбільш оптимістичному сценарії може покрити не більше 20% потреби України в електроенергії. АЕС сьогодні покривають понад 50%. А це вимагає часу і значних інвестицій, ресурс для яких поки відсутній.

Економіка така, що ціна електроенергії з альтернативних джерел в рази перевищить вартість атомної генерації та ляже на плечі споживачів. Давайте будемо реалістами. Розвиток альтернативної енергетики — наша стратегічна мета, тактика ж — бути незалежними вже сьогодні, а це — безальтернативно тільки традиційна енергетика.

Як залучити інвестиції? Існує шість кроків, які повинна зробити влада в найближчі один-два роки, щоб привести країну до енергетичної самодостатності до 2022-го.

Нагадаю: при інвестиціях в $20 млрд за п'ять років ми зможемо повністю відмовитися від імпорту газу, нафти, нафтопродуктів і ядерного палива. Ще $20-25 млрд буде потрібно протягом 10-15 років для оновлення атомної генерації — по суті, забезпечення енергетичної безпеки України.

Тобто мова йде про $5,5-6 млрд інвестицій на рік, які стануть додатковим драйвером зростання економіки і робочих місць. Тільки на імпорт енергоресурсів ми щорічно витрачаємо більше $7-10 млрд.

Звідки прийдуть інвестиції? Джерела можуть бути різними: внутрішні ресурси ($4-5 млрд) — власні кошти компаній, кредитні кошти; зовнішні інвестиції ($20-25 млрд) — США, Китай, Велика Британія, Польща, Франція; держава ($10-15 млрд) — кошти компанії Укргазвидобування, державно-приватне партнерство, договори про спільну діяльність, позики.

І якщо ми хочемо залучити інвесторів, потрібно вже робити реальні кроки їм назустріч. Розповідати про проекти, показувати готові ТЕО, бути переконливими і послідовними в діалозі. Саме таке завдання стоїть перед Кабміном. Необхідний захист прав інвестора, повна гарантія забезпечення права приватної власності. Без цього жоден великий гравець в галузь не зайде.

Енергетичний сектор України — бастіон економічної безпеки. І досягнення енергетичної незалежності — це потужний стимул розвитку економіки країни і зростання добробуту її громадян.